Революція. Для багатьох це поняття має відверто негативний сенс, бо часто кардинальні зміни супроводжуються великими жертвами, насиллям та нездійсненими сподіваннями. У 2004 році Україні пощастило: десятки і сотні тисяч людей заповнили публічний простір, щоб мирно відстояти свою позицію та привести до влади тих, кого хотіли бачити при владі. Що з того вийшло — інше питання.
Говорячи про революцію, не можемо не покопатися у роботі «Про революцію» Ганни Арендт, тієї самої улюбленої студентки німецького філософа Мартіна Гайдеґґера, яка згодом стала його романтичною подругою та надихала у період написання незворотної для філософського дискурсу праці «Буття і час».
«Революція» початково була астрономічним терміном, який набув широкого вжитку у природничих науках після його використання Миколою Коперником у праці De revolutionibus orbium coelestiam («Про обертання небесних сфер»). Що може бути більш вічним та стабільним, ніж небесні світила? У регулярності та закономірності обертання зірок можна спостерігати непідвладність впливу людини і відсутність новизни. Це не швидка бунтарська зміна — навпаки, це перехід у природному циклічному русі.
Метафора, яка вносила елемент вічного у поняття революції, говорила про синусоїдний рух людських доль — його злети та падіння, подібні змінам днів і ночей, часовому перетіканню від весняно-літнього цвітіння до жовтогарячого спадання листя восени, від окутування землі тріскучим холодом взимку до оновлення планети у весняному теплі. Життя по колу зі змінами пір року, як в історії монаха з фільму Кім Кі-Дука. Зародкове значення революції втілилося в ідеї, що «знаменувала кінець старого порядку, який вів до народження нового світу».
Сьогодні стає зрозуміло: щоб пережити революцію, людині потрібно буде пропустити крізь свій спільний з реальністю час тимчасові зміни заради заземлення очікуваних ідеалів та цінностей. Зазвичай революції починаються тоді, коли в суспільстві визріла критична маса населення, що прагне змін, інколи навіть будучи внутрішньо неготовою до них. Часом тривале дозрівання передує початку революції, а інколи швидка іскра збігу обставин може породити сплеск громадянського опору або підтримки. Але завжди присутній передреволюційний каталізатор, або прекурсор, як ми його назвали. «Precursor» з латинської мови — «попередник». Прекурсор для революції — це попередник швидкого переходу на новий еволюційний рівень.
26 жовтня в Одесі місцеві художники з Експериментального центру сучасного мистецтва «Чайна Фабрика» в партнерстві з громадською організацією «Ґараж Ґенґ» провели перфоманс «Прекурсор революції». На дев’яти прольотах Потьомкінських сходів у хронологічній послідовності були розкладені кольорові атласні стрічки, на кожній з яких було зображено «символ» однієї з революцій-змін, починаючи від 1905 року і закінчуючи цьогорічними протестами у сусідній Росії.
1905 рік, повстання на броненосці «Потьомкін», коли матроси знищили офіцерів і підняли червоний прапор над судном. Переворот був швидким, команда навіть не встигла оговтатися від шоку минулого, але було розуміння, що шляху назад уже нема.
1917 рік, Жовтнева революція, яка привела до влади більшовиків, докорінно змінивши геополітичний устрій світу. В Києві на той час відбувались військово-політичні баталії — капітуляція Тимчасового уряду і прихід до влади Центральної Ради.
1943 рік, у Китайській Народній Республіці Мао Цзедун обраний лідером Компартії, якою він керував до самої смерті у 1976 році. Після його обрання в Китаї почав формуватися культ вождя Мао.
1953-1959 рр, Кубинська революція, яка також вкорінила соціалізм на Кубі. Символ — войовничий та романтичний образ Ернесто Че Гевари.
1989 рік, падіння Берлінського муру. Символ — поцілунок лідера Східної Німеччини Еріха Хонеккера та Леоніда Брежнєва, назва цієї картини — «Господи, дай мені вижити серед цієї смертної любові».
2003 рік, Трояндова революція, яка ознаменувала початок реформ у Грузії разом з приходом до влади команди Міхо Саакашвілі.
2004 рік, Помаранчева революція в Україні, що стала найпотужнішим проявом самосвідомості громадян за весь період незалежної України, моментом щирої соборності та готовності до змін. Проте влада виявилася не готовою до змін.
2011 рік, Арабська весна. Туніський вуличний торговець пішов на відчайдушний крок і вирішив вчинити акт самоспалення, протестуючи проти дій поліції. Після чого увімкнувся «ефект доміно», і в арабських країнах почалися громадянські війни. В епоху «арабської весни» жінки були в перших рядах маніфестантів, але зараз, з падінням диктаторських режимів, їм доводиться відстоювати свої права.
2012 рік, стрічка білого кольору стала символом недовіри офіційним результатам виборів у Держдуму Російської Федерації. Акції з використанням білої стрічки проходили під лозунгами «За честные выборы! За честную власть!».
ОЛЬГА ЛАННІК, МАРІЯ ГОНЧАР,куратори проекту «Прекурсор революції», Експериментальний центр сучасного мистецтва «Чайна Фабрика» (Одеса) |
|
В перформансе мы оглядываемся на вехи ключевых, по нашему мнению, революций с начала ХХ века по сегодняшний день. Выбранное место проведения перформанса — Гигантская одесская лестница, один из самых известных архитектурных элементов города, который обеспечивает его вертикальные связи — предопределил начало нашей хронологии революций благодаря фильму «Броненосец Потёмкин» Сергея Эйзенштейна. Экспозиция оканчивается белой лентой. Это символ молодых протестных движений в соседней России и одновременно цвет, объединяющий в себе все цвета. Это ещё и белый лист, с которого, возможно, начнётся новое летоисчисление революций: не тоталитарных, не демократических, не религиозных, а совершенно новых, продиктованных сегодняшним днём, в котором все системы правления дают перекосы и сбои. Посредством перформанса мы ставили вопрос, готов ли украинский народ к революции, в какой стадии «брожения» он находится. И нужна ли сегодня революция? В интерактивной части перформанса, взаимодействуя с людьми, мы ставили их перед выбором между материальными благами (базовыми потребностями) и высшими потребностями человека. Так можно понять, за какие идеалы люди бы вышли бороться сегодня: хлеб или свобода? Второй этап интерактива — буквальное ограничение свободы человека путём перевязывания лентой глаз, рта, рук или ног в случае выбора базовых потребностей — даёт возможность физически, в игровой форме ощутить отнимание у него этой свободы и, возможно, переосмыслить свои потребности в сторону высших. Все революции, так или иначе, обещали людям и свободы, и материальные блага (только тоталитаризм манил свободой, облекшейся в равенство, и материальной стабильностью, а демократия привлекала свободой выбора и неограниченными материальными возможностями). Но все революции прошлого в результате приводили к тем или иным лишениям, к отниманию определенных свобод человека. |
Під час перфомансу «Прекурсор революцій» перехожі висловилися щодо можливості приходу нової революції, ймовірності налагодження конструктивнішої співпраці між громадянами і владою і щодо того, що потрібно українському суспільству. Аудіоколажі з місця подій:
100 опитаних обирали між матеріальними цінностями (нове житло, авто, телефон, вечеря) та свободами (самовираження, пересування, доступу до інформації). 60% опитаних обрали свободу, тому що означені матеріальні цінності вже мали. Люди віком до 20 років частіше за всіх обирали свободи.
ВОЛОДИМИР ПОЛТОРАКкандидат історичних наук, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова |
|
У суспільстві, яке втрачає віру в можливість справедливих (прогресивних) змін, зростає спочатку нігілістичне ставлення до влади, а згодом воно переростає в масову девіантну поведінку. Зазвичай різкі соціальні зрушення відбуваються після декількох років бурхливого розвитку економіки, який переважно призводить до соціальних перекосів. Тоді економічна криза розкриває соціальні суперечки і виносить їх на поверхню. Погіршення становища людей після різкого попереднього покращення веде до суспільної та політичної апатії, що стає передвісником революції. Головною передумовою останньої стає поява групи людей, яка здатна протиставити свої ідеї загальноприйнятним, але вже збанкрутілим (зазвичай, провладним). Так сталось в Україні у 1905 та 1917 роках. Можна цю групу назвати контрелітою, яка в разі успіху революції стає елітою. Передусім вона отримує моральну підтримку суспільства, виголошуючи ідеї, які справджують очікування змін в економіці та соціальній сфері. Але процес консолідації контреліти гальмується чинниками соціокультурними, геополітичними та економічними. Процес цієї консолідації може й не завершитись, і тоді еліта (сила, що знаходиться при владі) матиме можливість провести випереджувальні реформи. Але часу на це стає все менше. І важливо, що той, хто реформи розпочинає, в короткостроковій перспективі стає уособленням негативних тенденцій. Будь-які реформи — це жертви. Будь-які зміни можна ініціювати жертвами. Самопожертвою чи жертвопринесенням. Жертвами в широкому розумінні. Адже звільнення з роботи — теж жертва. Голодування чи самообмеження в якихось інших потребах — теж жертва. Жертвами реформ та революцій можуть бути інтереси та долі людей, але суспільство обманює саме себе, сподіваючись пройти етап кардинальних змін без втрат. Аби щось отримати, треба від чогось відмовитись. Який прогноз? Революції 1905 чи 1917 років повторитись не можуть. Немає таких могутніх соціальних сил, як сконсолідовані на той момент буржуазія, робітники, селяни, солдати. Власне, широкомасштабної соціальної революції очікувати не слід. Україна не пережила по суті ще того типу революції, яка відбулась у більшості країн Заходу у ХІХ столітті — буржуазно-національної. Наші еліти та контреліти ще не усвідомили себе загальнонаціональними, що означало б взяття відповідальності за процес. Та й населення не готове брати на себе відповідальність, адже це передбачає усвідомлену позицію. А позиція потребує зусиль. Простіше бути нігілістом. До часу. Адже ситуація котиться вниз, якщо її не штовхати вгору. Динаміка змін в Україні свідчить, що реформ чи революції слід очікувати в найближчі десять років. І час цей зменшується з кожним днем. Зворотний відлік пішов.
|
|
АНДРІЙ БОНДАРписьменник, перекладач |
|
Я не став би зациклюватися на понятті «революція». Воно, крім позитивних, має ще чимало негативних конотацій. Натомість, якщо говорити про «зміни» у психології людей, то революція можлива лише тоді, коли вони опанують щось таке, як відповідальність. За себе, дітей, свій город, родину, роботу тощо. Це дуже простий, але, як на мене, єдино можливий критерій, який потрібен для суспільної зміни. Відповідальна людина не впадає у відчай, а тому не голосує за «Свободу», вона не пливе за течією і не голосує за бандитів, вона не вірить у чужі ілюзії і не голосує за комуністів. Оцієї відповідальної людини і мало б вистачити для змін. Але серйозніше питання — як посіяти в людях відповідальність. Бодай у тій критичній масі людей, яка могла би потягти за собою всіх інших. Думаю, це мав би бути якийсь комплекс заходів. Але найпевнішим стимулом для цього могло би бути якесь негативне потрясіння. Ясна річ, чимало людей його не витримають, але деякі вийдуть з нього сильними і зміненими. Таким негативним потрясінням може бути, приміром, нинішня політична ситуація, яка не може бути гіршою. |