До Дня всіх закоханих ВЕЛИКА ІДЕЯ вирішила запитати у молодих філософів, чи не остаточно втратило сьогодні свій сенс поняття «любов». Чи існує любов ще десь у світі, крім естрадних пісень? З чим її можна порівняти? Та який зміст вкладали у це слово філософські уми минулого?

Тамара Злобіна

Культурологиня, редакторка журналу соціальної критики «Спільне»

Любов сьогодні, як і століття тому для Олександри Коллонтай [політична діячка CРСР, перша у світі жінка-посол, учасниця міжнародного жіночого руху – ред.], чи як кілька десятиліть тому для нью-ейдж священиць, винахідниць і перших осмислювачок філософії поліамурності, чи як, здогадуюсь, тисячоліття тому для всіх, хто правдиво любили людей, а не прагнули ними володіти, – багатогранний, множинний контакт сутностей, обмін атомами, які перетікають від серця до серця, творячи трансперсональні потоки, що у буденному житті візуалізуються як соціальні скульптури стосунків. Все решта – сила, відвага, честь, експеримент, переговори, консенсус, творчість і таїна. І звісно ж, щастя і краса.

Максим Карповець

Філософ, кіно- і літературний критик, викладач в Острозькій академії

Любов сьогодні – не тільки мереживо відчуттів і почуттів, а безліч надбудов, що мимоволі спрямовують цей феномен людської культури від романтики до прагматики. Закоханий, як раніше писав Умберто Еко, не може просто сказати «я люблю», а змушений перебрати і врахувати всі контексти, традиції, в яких було сказано цю одвічну, хоча й нестерпно складну для щирого прояву фразу. Буває, що перебирання контекстів настільки виснажує закоханого, що той нічого не говорить – просто мовчить. Втім, інколи цього теж цілком достатньо.

Можу виділити одну цікаву цитату про любов із Ролана Барта, який, у дусі свого часу, цитує Зиґмунда Фрейда: «Що ж це означає – “думати про когось”? Це означає забувати про нього і часто прокидатись від цього забуття».

Дмитро Петренко

Доцент кафедри медіа-комунікацій Харківського національного університету імені Каразіна, дослідник візуальної антропології

Наша современность маркирована двумя стратегиями идентификации любви. Первая из них укоренена в религиозной процедуре удвоения, где любовь понимается как возможность раскрытия сверхчувственного. В некотором смысле эта стратегия может предполагать жертвенность, исключающую взаимность. Вторая стратегия исходит из того, что любовь – это архаическое имя, используемое в риторической игре, предназначение которой – переживание сексуального удовольствия.

Этим двум стратегиям идентификации я бы хотел противопоставить третью. Мне бы хотелось говорить о любви как о фиксации поля эксперимента, происходящего в результате встречи Двоих. Любовь является следствием неожиданной катастрофы устоявшихся жизненных стратегий, рискованные последствия которой радикально реорганизовывают и вашу жизнь, и жизнь другого.

Французский философ Ален Бадью справедливо сравнивает любовь с политикой. Так же, как группа революционеров, решающихся на социальное экспериментирование, влюбленные на руинах своих прежних жизней изобретают новые формы существования.

Жак Лакан говорил: «Любить – значит давать то, чего не имеешь».

Ірина Шувалова

Філософ за освітою, поетеса, перекладачка

Любов безцеремонно викидає нас за межі звичності звичного.

Любов і смерть справді мають спільне осердя, але не у фройдівському потрактуванні. Радше, і любов, і смерть – це найпотужніші засоби, якими космос поза нами (космос у розумінні давніх греків, не сучасних астрофізиків) нагадує нам про безпорадність людини і сміховинність її самопроголошеного статусу вінця творіння – але водночас і про вищість таємниці початку, кінця та тривання, яку людина втілює.

Любов – це дар, на який уповні не заслуговує майже ніхто з дорослих, але який при цьому дається майже кожному.

Паскаль прекрасно сказав: «Le coeur a ses raisons que le raison ne connaît point» (на жаль, у перекладі втрачається вся магія гри слів) – «Серце керується своїми причинами, осягнути які розуму не під силу».

Для мене любов – це схиляння над ліжком, де спить моє дитя, це дослухання до дихання. Це велика подорож до однієї людини, яка сказала: «There are two ways to travel – on foot or on heart».