Побудова основ електронного управління в Естонії з початку 90-х проходила невід’ємно від процесу поширення демократії. Наприклад, банківська система Естонії одразу відмовилася від чеків на користь платіжних карток. Вже у 1993 році був ухвалений закон про електронний реєстр нерухомості і землі.

У 2000 році в Естонії було введено електронну ідентифікаційну карту. Її, як і паспорт, має кожен дорослий громадянин країни. Вона дозволяє контролювати банківські рахунки, користуватися електронним підписом, подавати декларацію в податкову, оплачувати транспортні послуги в найбільших містах, подорожувати країнами ЄС, а віднедавна – ще й брати участь у виборах. 

Вибори через інтернет – особлива новація естонців. Щоб скористатися такою можливістю, жителю Естонії потрібна дійсна ID-карта, комп’ютер, плата для зчитування карт та завантажена з сайту виборчої комісії програма. Також існує можливість голосування за допомогою мобільного пристрою та спеціальної ідентифікаційної сім-карти. Голосувати можна протягом 4-6-ти днів, причому за цей час можна скільки завгодно разів змінювати свій голос. В останній день виборчого періоду відданий голос змінювати вже не можна.

Вперше експериментальний досвід онлайн-демократії було застосовано на місцевих виборах у 2005 році. За два роки таким чином можна було вже обрати парламент країни. Варто зазначити, що електронне голосування – лише одна з електоральних можливостей. Традиційна процедура голосування також була збережена як альтернатива.

Під час місцевих виборів 2009 року можливістю інтернет-голосування скористалися 9,5% громадян, а вже під час парламентських виборів 2011 року їх кількість зросла до 24,5%. На місцевих виборах у жовтні цього року правом електронного голосу скористався президент країни Томас Хендрік Ільвес, який у цей час був у відрядженні в Македонії. Подібним чином діяли також прем’єр-міністр і спікер парламенту.

Естонці перші в ЄС дозволили голосувати онлайн © flickr European Parliament

Національна ID card естонця © springerimages.com

Першу у світі Skype-будку було встановлено в 2011 в Таллінському міжнародному аеропорті © thegadgetsite.com

Електронне голосування значно прискорює підрахунок голосів, враховує інтереси людей з обмеженими можливостями, підвищує активність виборців.

Сьогодні на розвиток систем електронного врядування Естонія витрачає 1% ВВП. Серед населення існує висока довіра до електронних мереж: за статистикою, 98% покупок естонці здійснюють електронним шляхом. Невипадково саме в Естонії було винайдено Skype.

Мода на використання нових технологічних засобів в Естонії суттєво спрощує стосунки людини з владою, зменшує кількість канцелярських апаратів та корупційних каналів. Разом з тим, нововведення зменшують соціальний імунітет естонців до сучасних форм контролю з боку держави. Кожне використання ID-карти реєструє місце перебування людини, її діяльність та погляди.

У фантастичному фільмі «Час» режисера Ендрю Ніккола зображено майбутнє, де у руку кожної людини вшито чіп, на якому записані її персональні дані та фінансовий стан. Більше того, у цьому фільмі валютою замість грошей стає час, який людині лишається прожити, тому навіть випадкове обнуління фінансового рахунку призводить до смерті.

Це інший, песимістичний та технофобний погляд на використання в побуті інформаційних технологій. У фільмі «Час» зручна технологічна інновація пропонує нові можливості архівування особистих ресурсів, але разом з тим створює і нові несвободи. 

Володимир Худяков, Нікіта Худяков

редактори сайту про перспективи електронного врядування в Україні ehronika.com

Пожалуй, Украина (а ранее СССР) – одна из немногих стран, которая может похвастаться столь давними намерениями и шагами в создании электронного правительства. В 60-е годы прошлого столетия этот проект назывался ОГАС – Общегосударственная автоматизированная система. Строилась она по инициативе «сверху» не только на словах и призывах, но и на деле. Для этого были задействованы лучшие умы государства (многие именно благодаря этому получили признание, чины и звания). В 1964 году Глушков предложил вместо бумажных денег полностью перейти на электронные платежи. «Но затея не удалась, за попытку – спасибо». 

Следующая волна пришла уже под лозунгами электронного управления и электронной демократии. Она тоже инициируется «сверху». Но, видимо, чиновники за это время так хорошо научились симулировать восторг от затеи, что это хоть и не производит результата, но устраивает чиновников «сверху».

Уже не выходя из дома, можно найти работу и получать оплату от компании другого государства. Если не управлять государством в цифровом поле, можно наблюдать, как оно станет придатком чужой страны или глобальной компании.

4 февраля 2013 года исполнилось 9 лет с момента создания американским программистом Марком Цукербергом самой большой социальной сети в мире. На Facebook зарегистрировано более 1 миллиарда человек. Это мир без границ, мир со своими заповедями, своей парадигмой демократии. Эта демократия – не просто попытка быть равными. Напротив – это равная возможность быть разными. Мы переходим в новый e-мир со своим е-управлением. Сейчас идет раздел этого мира: Facebook, Twitter, YouTube… Электронное правительство нужно уже сейчас, а не через 5-10 лет. Не создадим сами – будем пользоваться тем, что нам «любезно» предоставят другие.