Аналіз можливостей, які виникають довкола. Два квантові стрибки у прийдешнє

Велика Ідея розгортає власний футорологічний прогноз на базі раніше опублікованих пріоритетних сфер зайнятості прийдешнього

 

Мої спостереження за суспільними процесами в країні і спроба для самої себе знайти вичерпну відповідь на запитання «Що відбувається?» і «Як діяти?» у поєднанні з сезоном новорічних свят підштовхнули мене до прогностичних міркувань та аналізу можливостей, які виникають довкола.

Уже декілька років зміни у світі є радше константою, і життєзарадність стає осьовою навичкою для людей різного віку, не залежно від міста проживання, освіти та фаху. Новий суспільний договір в нашій країні закріплюється завдяки усвідомленню, що кожен українець має як право на пасивність, так і право займати активну позицію у своїй спільноті, оскільки це запускає і підтримує низку саморегулюючих механізмів у суспільстві, яке розбудовує шляхи для мирного зростання.

У пасивній позиції людина дозволяє всьому іти своїм шляхом до моменту, коли стануть зрозумілими правила гри у виникаючій ситуації. Зайнявши пасивну позицію, потрібно добре орієнтуватись у трендах і нових тенденціях, які вказують на можливе майбутнє країни, та виявляти цілий набір ситуативних сценаріїв для його втілення. Реалізація широкого різноманіття локальних сценаріїв дозволяє моделювати кроки та проходити маршрути від видимої точки на системній карті світу до передбачуваної точки на траєкторії розвитку країни.

Активна позиція натомість формується в результаті дієвого інтересу до майбутнього і процесуально-орієнтованого моделювання для подолання відомих параметрів системи та переходу до нової якості. Мислення та дії в новій парадигмі максимально наближують нас до неможливого, але все-таки бажаного майбутнього в світі. Для того, хто хоче час від часу бути активним у сфері трансформаційних технологій, потрібно укорінитись у полі мрій, розвивати навички проектування майбутнього і обов'язково посилювати свою публічність.

Ясно, що для розвитку подібних навичок необхідна висока толерантність до невизначеності і готовність помилятися. Розуміючи це, спробую зазирнути за обрій нашого сьогодення, щоб уявити, як реалізовуватимуться таланти у нових професіях, яких вимагатиме доба прийдешня. Сподіваюся, це послужить підказкою у тому, які комплексні системи уможливлять мобільність цих талантів при регулярних переходах у нові ситуації. Я можу помилятись у своєму футурологічному прогнозі, бо цей текст є поінформованою грою уяви, але, сподіваюся, це урізноманітнить наші з вами думки і посилить спроможність розпізнавати майбутнє. І, можливо, дозволить частково пом‘якшити футурошок, у той самий спосіб, як, побачивши блискавку перед громом, нас уже неможливо заскочити зненацька гуркотом та зливою.  

 

Насіння речей, що прийдуть

2012-го світ наче і не закінчився, але назвати прогресом той турбопараліч, який постає перед нами як інтенсивність росту споживання без розуміння, що зберігати, а що оновлювати загалом, мало хто наважується. Незалежними від тиранії цих подій залишаються ті, хто спроможний підтримувати в собі усвідомлення: колапс містить фрактальне насіння того, що виникає поза сьогоденним досвідом. Тому є сенс вдивлятися, як речі, розпадаючись, стають новим. У той самий спосіб їжа, скажімо фрукти, мед і молоко, перетравлюючись, постає у формі біоматеріалу для Homo Variable (людини мінливої).

Пропоную, опираючись на це усвідомлення, здійснити перший квантовий стрибок у ситуацію майбутнього, яку хтось міг би охарактеризувати так:

 

Ім’я моделі: Молібден 3.8

Фактори: кібервійна, нейромережі, ноо-номадизм.

Навички: сенсотворення, евристичність, дата-синтез, медіаграмотність.

Контекст: Україна переходить до громадянства метамодерну та впроваджує інструменти інформаційного моделювання спільнот. Мережа геостратегічних зв’язків включає Китай та Еквадор.

Фокус: Україна трансформує державні структури у локальну екосистему безпеки даних, а в місцевих осередках точиться дискусія про переваги різноманітності та універсалізації нейромереж міст, сукупність яких визначають як ноосферу країни. Світ нормалізував практику надання юридичного голосу річкам, лісам та океанським екосистемам, та запровадив правила для цільової капіталізації в інтересах майбутніх поколінь.

Виклик: Транснаціональні насильницькі угрупування паразитують на надмірних доходах національних корупційних мереж і загрожують поглинути основну масу талантів, які формує світова освітня екосистема The Four. Четвірка мегакомпаній, модель яких полягає в обслуговуванні масових потоків даних та задіюванні технологій гіперлокальної інтерпретації цих даних на платформах участі, оперують як мережі мобілізації талантів.  Комплекс служб безпеки цієї екосистеми, що успішно охопила кіберпростір, та уряди країн, між якими протікає найбільший обіг криптовалюти, інвестують в уможливлення моделі, що проявить невразливість до цієї слабкості.      

 

Ситуація в часопросторі імені “Молібден 3.8” така, що вже важко прожити навіть кілька місяців, не помічаючи наслідків організованої злочинності в економіці та повсякденному житті. Європейські регулятори готують заборону на функціонування однієї з чотирьох мегакомпаній через суттєві ознаки, що їхні сервіси сприяють розгортанню виснажливої кібервійни та викраденню даних. Яка з компаній отримає заборону на діяльність невідомо, тому їхні служби безпеки координуються, щоб знайти рішення, як залишатись прибутковими, застосовуючи людський розсуд для верифікації контенту, що масово генерується на цих платформах. Поспішають знайти людей, які можуть стати майстер-розумом для ініціації, розробки, впровадження та зрештою згортання програми, мета якої – покласти край руйнівній силі, що корумпує суди, краде дані в компаній, спотворює життя людей і охимерює уряди. В цю майстер-групу входять послідовники гуру біомеметики Дяніне Беньюс, щоб хоча б частину відповідей підгледіти у природи. Біостратеги передусім пропонують поглянути на цю насильницьку мережу, як на живу екосистему з високою здатністю до самовідтворення. Виходячи з цього, залучають до тісної співпраці хіміків, лісників, океанологів, фізиків, трансгенних інженерів та  інфоархітекторів для розпізнавання характерних закономірностей організованого насилля. Детективам і агентами розвідок з різних країн і корпорацій важко між собою взаємодіяти, а тут ще доводиться обмінюватися цінною інформацією з гуманітаріями і ботаніками. Програма отримує кодову назву “Північне сяйво”, і в певний момент опиняється під загрозою згортання, бо учасники ядра програми наполягають на залученні власних фахових спільнот. Вони прагнуть якомога швидше розгорнути до 20 моделей з 13 субелементами в кожній, щоб можна було впевнено вибрати лише одну, з максимально стійкими результатами і мінімальними небажаними наслідками. Щоб не розкривати всю програму, розгортання і верифікацію моделей здійснюють децентралізовано, задіюючи для розрахунків по кожному з субелементів 13 суперкомп‘ютерів, один з яких – у Києві. Задачі для обчислення розбивають на максимальну кількість частин, а потім об’єднують розрахунки для симуляції в лабороторії інтегрованого штучного інтелекту, що надає доступ до дворівневої квантовомеханічної системи потужністю 180 кубіт. Ходять чутки, що від усіх учасників цієї трансдисциплінарної розробки вимагають проводити певний час у VR-lead медитаціях, щоб мінімізувати викривлення інформаційного обміну в процесі співтворення. В певний момент змодельований цикл запускається, інтервенція з ціллю загасити кібервійну проходить успішно, повертаючи уражену систему до повного необмеженого функціонування, без вилучення її частин «операцією» або «ампутацією». Уряди переключаються на нові виклики. Мегакомпанії отримують кейс, як залучати людей до процесу верифікації контенту, яка триває наносекунди, не знижуючи прибутковість. Критики програми закидають, що ініціатива є плідною, тому що одну систему елементарно «затоптують» іншою завдяки кількісній перевазі. Хоча насправді ніхто точно не знає числа одних чи інших. Іншим дошкуляє, що в результаті програми децентралізовані мережі даних замінюють мораль, стаючи новою інфраструктурою для побудови довіри і провадження транскультурного врядування. Водночас, така програма має і очікувані побічні ефекти, провокуючи появу цілої низки нових професій, зайнятість в яких пропонує людям цікаве життя та винагороджуючу участь у суспільних процесах.

Зрушення проявляється в полі екології життя через адаптацію дисципліни внутрішньої інженерії для налаштування на цілісність та поінформованість про зв’язки  психологічного та фізіологічного здоров’я. Поява спектру мисленєвих і технічних інструментів для самопізнання у енергетичному, матеріальному та соціальному плані та одночасна їхня інтеграція у графему кіберзалученості переформатовує сферу медицини. Медичні практики включають нейрохімію емоцій, яка опирається на постулат, що при формуванні емоцій мозок працює як єдине ціле. Знання про себе і повсякденне зчитування своїх показників засобами уречевленого інтернету виступають ключовим важелем для навігування в морі емоцій. Входом і виходом до цієї царини слугує нейроінтерфейс, названий “Чорна субстанція”, який відіграє вирішальну роль у дизайні внутрішніх органів з власних клітин суб’єкта. Над цим працюють нейроанатоми та біоінженери. Зокрема спеціалісти асистують у визначенні відповідного місця для мімікруючого міні-органу, що імітує підшлункову залозу і називається BioHub. Успішність інтеграції з системою органів та скерування напрямку її роботи забезпечують VR-гіпнотерапевти, що еволюціонували з так званих «ловців снів» – спеціалістів аналітичної обробки інформації суб’єктів у змінених станах.

Знання про людину розширились, щоб включити усвідомлення пов’язаності геології, біології та зоології та скеровувати їхній вплив на середовище. Люди опановують використання живих організмів, і завдяки цим комплексним розробкам майстри біотехнології адаптують природні ландшафти до процесів у виробництві. З’являються відновлювачі дикої природи, які реалізують завдання відшкодування збитку, що діяльність людських систем заподіяла сільській місцевості. Нанофізики – це нові джазмени, вони синхронізують розробки в квантовій радіофізиці та нелінійній оптиці для зчитування інформації за допомогою наночастинок в організмах і середовищі.

Організації та спільноти дебатують про ключ до спільнодії. Частина мислителів наполягає, що важливо вірити у спільну «рамку», філософи спостерігають, що юнь натомість надає перевагу конгруентності, себто відповідність своїм світоглядним орієнтирам. Практики метадизайну асистують у формуванні мереж міських акторів, пропонуючи роль для «акторської» гри-в-мережі-з-іншими. Провайдери хаосу також дизайнують експериментальні сценарії, щоб спровокувати неочікувані синергії, хоча це часто максимізує вашу вразливість до пізнавального дисонансу і дивних патернів у вашій «ігровій пісочниці». Дизайнери комплексних систем долучають нові інституції до локальних інноваційних потоків через ланцюги зворотного зв’язку, побудованих за принципом когерентності. Протікання активностей інституцій в часі у погодженому ритмі дозволяє одержувати при їхньому перетині чітку інтерференційну картинку, як чергування в міському просторі максимумів і мінімумів інтенсивності. Підприємливі лідери також використовують цей принцип як своєрідний характер власної моделі впливу, яка через масштабовану дію максимізує чисту цінність мережі та екосистеми, координація яких здійснюється за формулами комплексного зростання.

Розробниками цих формул стають українські аси комплексної логістики, які супроводжують повний життєвий цикл товару, сервісу. Комплексна інфологістика, яка супроводжує комплексне зростання, пропонує інституціям мати цільовий план структури функціонального циклу в конкретній мережі, що дозволяє скоротити або нейтралізувати ризики невизначеності, під впливом яких перебуває життєвий цикл функціональної команди в цій мережі. Невизначеність – структура функціонального циклу команди, сервісу, програми, організації, мережі. Комплексна інфологістика забезпечує узгодженість дій команд у мережі, координуючи плинні процеси в окремих видах діяльності, щоб по можливості домогтися завершення загального циклу, в результаті якого всі учасники сформують комплексну перевагу. Інакше кажучи, організація з комплексною перевагою може співдіяти з комплексом партнерів, які долучаються до екосистеми та виходять з її процесів через мережу міських акторів.

Нові форми зайнятості особливо інтенсивно проявляються в полі кібербезпеки та розвитку інфопростору, що генеруть задачі для модельних аналітиків, які в неперервному процесі розрізняють змістовні патерни та інформативні візерунки в хмарах даних. Архітектор даних комунікує та розробляє спільний словник взаємодії між тими, хто обробляє дані, формує запит даних, розробляє комплекс їх відвідної інтеграції у систему суб’єкта, пропонує стратегію трекінгу та конфігурацію петель зворотного зв’язку. Медіа-кіборгами називають само-фасилітовані медіа вузли, які діють в ніші між спеціалістами з краудкампаній і діджитал-детективом. Усі три види зайнятості оплачуються колективно, але перші планують децентралізовану залученість громадян у прийнятті рішень, а другі – вишукують вразливі місця у нейромережі міста. Медіа-кіборги використовують свою пре-когнітивну реакцію на контент (погані реакції можуть навіть викликати нудоту чи паніку) і за непрозорими стандартами своїх внутрішніх нейроінтерфейсів працюють, утримуючи одне око на наближеному можливому, переглядають коди, щоб сприяти спільному використанню інформації, а друге – на посиленні узгодженості в міських інноваційних потоках.

Зв’язаність цих п’яти сфер беззаперечна, і розумні технології на базі штучного інтелекту теж розкриваються через нові форми зайнятості. Оператори штучного інтелекту навчають нейромережу, моніторять результати завдань і калібрують системи для оптимального вирішення завдань. Спеціаліст з адаптації людських навичок до штучного інтелекту допомагає нейромережі, навчаючи долати розриви у взаємодії машинерії та людей, викликані відсутністю у першої навичок соціабельності, які потрібні людям, коли вони навчаються. Машини і люди навчаються одне в одного. Neuronets are new pets.   

 

Резерв майбутнього

Зміни в базових моделях протікають повсюдно. Контроль розмивається, важливою постає навігація. Спостерігачі проживають цей турбулентний процес і описують як імпеданс, або комплексний опір, механістичної матриці. Інші запитують одне одного:

Що є правдою найближчого можливого майбутнього? Чи розпізнають сучасники цей час як епоху Взаємостановлення? Люди усвідомили вразливість моделей, які організовує унормованість уявного ідеального? Чи справді конкуренція між ідеальними концепціями породжує насильство і звужує простір зарадності? Як змінюються ланцюги зворотного зв’язку в світі? Війна гасне і забирає з собою нерівність? Люди відкрили собі себе?

Готовність відкинути, як фіранку, моделі, які не служать новому, і одночасна фрустрація, що розум противиться правдивому вивільненню людини, парадоксально заохочує цих людей копати глибше і прагнути самоперевершенння, що проживається як квест у пошуках аутентичності і розуміння своєї природи. З вірою в можливість персоналій змінюватись, а інституцій ко-еволюціонувати, наважуюсь на другий квантовий стрибок, і вас запрошую у цю подорож:

 

Ім’я моделі: Екситон 4.0.

Фактори: космотуризм, нанотех, металогіка.

Навички: транскультурність, кіберзалученість, трансдисциплінарність, селективність.

Контекст: Україна, рональний лідер біомолекулярних та геоінженерних технологій, інвестує у власне місто-в-морі. Мережа геостратегічних зв’язків включає Корею та Фінляндію.

Фокус: Світ готується до виняткового наближення Землі до Марсу. «Колонізувати чи не колонізувати?» – ось в чому питання.

Виклик: Для колонізації Марсу є всі технології, об’єднанні вченням Датаізму ( Homo Dues, 2015) і водночас на стійку колонізацію не вистачає грошей. Ситуацію змінить відкриття планети, до якої можна спланувати навіговану інтервенцію в 2055. Країни інвестують спільно в дослідження з пошуку рішення.

 

 

Світ охопив Датаізм (с), нова учасницька культура. Це вчення, популярність якого зросла до рівня релігії, після того як його послідовники вивели медіаіндустрію на новий рівень, яка на певному етапі застрягла в ситуації, коли інформація була достовірною лише якщо роботу команди, що генерувала повідомлення, фіксувала інша команда, а роботу перших двох фіксувала третя. Дуже мета.

Тепер громадяни відіграють фундаментальну роль у визначенні того, в світі яких даних живе суспільство. Антагоністи Датаізму, які називають себе Седжестивістами, прославляють спонтанність, але все одно заради аргументу фіксують результати за допомогою даних і використовують ту саму інфраструктуру для отримання більшого ефекту від ґудзиків “Less of that!” чи “More of this!”. Різні платформи співучасті уможливилють нові форми наукових пошуків, дозволяють багатьом долучатися до експериментальних досліджень. Команії з координації позаземних перельотів та туристичних оглядових турів планети Земля теж поєднуюють просторові та геоінженерні моделі і створюють інформаційні прототипи колонізаційних експедицій до Марсу. Першим великим проривом стає готовність поєднувати самостійні розрахунки цих експедицій, споряджених різними країнами у метасфері, в якій обчислюються результати і наслідки одночасної колонізації різних ділянок Марсу. До слова, ділянки жодним чином не закріплені за окремими гравцями, оскільки раніше модельні аналітики щодня спостерігали, як окремі гравці, формуючи погоду на вибраних ділянках, спричиняли таку заплутаність в каналізаційній системі для геоформувань, що зрештою рукотворні стихії розносили на друзки сусідні, а іноді й власні окультурені “грядки”. Поступово приходили до згоди, що діяти потрібно не через формування територіальної погоди, а через налагодження планетарного клімату. Майже запустили ініціативу генерування цільового капіталу для цих розробок. Українські геоінженерні кампанії діяли ощадно, тому грошей особливих не мали в запасах, і щоб виграти трохи часу спробували зародити сумніви у цій затії. Вони висунули гіпотезу, що нічого не вийде на реальній червоній чи будь-якій іншій планеті, навіть якщо всі потужності поєднати в один комплекс. Помилка, стверджували вони, полягає в тому, що переносячи геоінженерні технології, в основу розрахунків яких закладалася частота коливань атмосфери Землі, ми працюємо в моделі, параметри якої перестають бути інформативними для задач на новій планеті.Ніхто вже й не пам’ятав, як створювали перші інструменти інформаційного моделювання. Для нових використовувались модулі, які компанував штучний інтелект, і досі проблем не виникало, а моделі навпаки вирізнялися супернадійністю, бо ніхто не мусив лазити в базові налаштування і, відповідно, не знав, де їх шукати.

Можемо зробити крок назад у майбутнє. Інформаційне моделювання спільнот, якому передувала інтелектуалізація міст, а саме побудова рішень нейромережами, ґрунтуючись на виявлених ними прихованих закономірностях в багатовимірних даних, отримало поштовх в межах прагнень людства мати «запасний космодром». За декілька циклів в архітектурі міських нейромереж формується свого роду крипто-«деврит», подібний на розгалуження «відростків» інтерфейсу, що слугує як інфраструктура для комплексної логістики даних. Інституції з комплексною перевагою через свої мережі міських акторів формують власні рішення, обчислення для яких здійснюють нейронні мережі міст, здатні ефективно працювати з так званими інтервальними даними, коли відомі не лише значення параметра, а інтервал його зміни. Мислителі характеризують металог як організмічну інтеграцію людських, природних та технологічних актантів в мережу цільових взаємозв’язків і спричинюють утворення потоків, які переформатовують системи і трансформують простори. За цією металогікою, метагромадянство – це передусім про готовність надавати дані для мережі через поглиблення розуміння виклику в своєму локальному контексті, і також про технології та системи розподіленої дії в міському полі розумності.

Графема участі є структурною частиною нейромережі для багатопараметричних задач прогнозування та моніторингу потенціалів комплексного зростання і залучає громадян до етичного обміну даними заради інформаційного моделювання громад та спільнот. Громадяни обмінюються даними заради прозорості та поглиблення розуміння свого впливу на середовище, що генерує актуальний контекст. Створюючи сили і рішучість в мережах, ця практика уможливлює формування власних поінформованих рішень і вивільняє енергію для втілення їх з твердим переконанням, що це працюватиме для багатьох. Життєзарадність спільноти формується через посилення спроможності громадян моніторити потенціали, реалізація яких створює комплексні переваги для інституцій. Інакше кажучи, це алгоритми для формування поінформованих рішень в процесах учасницького врядування.

В процесах учасницького врядування все частіше помічають тенденцію до упорядкованості, як певного ладу, на метарівні. Це і стає основною критикою Датаізму, мовляв незабаром усі обчислення буде реалізовано і почнеться застигання, яке привнесе анемію, апатію і реакційні дії. Седжестивісти пропонують знаходити нові різниці в потенціалах, які можуть запускати процеси зрушень за рахунок пошуку нових точок відліку за межами композиційних знань. Датаісти називали цю практику не інакше, як тицянням пальцем в небо, і нагадували, скільки люди інвестували у те, щоб спільний ґлузд залишався максимально здоровим. Добровольців іти у нові виміри було замало, і більшість займали пасивну позицію, аргументуючи, що наразі все більш-менш зручно і зрозуміло, а застигання не почнеться ще найближчу сотню років. Очікувалося, що графема впливу громадянина як учасника мереж, а також моделювання мережевих потоків з урахуванням цих обмежень на рівні залучення учасницьких даних має привнести деякі дуже практичні якості у природу життя людства. При цьому геопроектувальники наголошували, що поведінка людей в середовищі з іншими параметрами матиме інші показники, і це теж мало сенс.

Роль персоніфікованого розуму, значення якого посилював Датаізм, стверджуючи, що кожен може надавати інформацію для блага багатьох, теж не включається в процес правдивого вивільнення метагромадян. Ідеальне уявне добре служить мотивацією для нашого особистого руху, і водночас ці ідеї стримують, навіть саботують свободу і заважають нам у пізнанні наявного на різних планетах.

Одночасно VR спричинює зміни у звичних режимах дня, оскільки прототипування процесів на сканах планет вимушено продовжили час перебування у кіберпросторі. Щоб уникнути розвитку онкологічних захворювань в результаті депривації сну, дієта VR-ників була суворою, як у воїна, а простір і свобода для міжпланетних переміщень – новим культом молодих. Системи настільного виробництва металів, що докорінно трансформує логістику, у комбінації з іншими технологічними рушіями провокує економічний зсув. Промисловий 3D-друк з біоматеріалу на вимогу формує моду на сімейні бібліотеки насіння і призводить до поліпшення зв’язків з міськими фермерами. Сади тепер називають галереями, поширюється практика «міських пастухів». Висячі садові галереї оперезують будинки так, що мешканцям келій дістаються плоди. Рівень вологості оптимально підтримується, енергія видобувається в ході дроблення відходів, тоді як тверді залишки переплавляються на будівельні блоки, які доточуються до будинку, немов деталі лего. В умовах помітного прагнення знизити вплив на середовище і зростаючого бажання жителів, заохоченого Датаізмом, збільшити потоки інформації, розумні будинки генерують будівельний ресурс і водночас через інформаційне моделювання визначають місце появи нового житла. Ці зміни в звичках людей та інтеграція споживання з виробництвом дають надію на нові витки залучення даних з метою багатокрокового прогнозування з перенавчанням нейромережі на кожному етапі прогнозу.

Усі ці індустрії і надії на нові прориви розквітали завдяки появі нових професій і форм зайнятості, хоча деякі з них нагадують архаїчні для цього часу речі, переосмислені для актуального середовища.

Соціальний крафтинг пропонує творчо підійти до формування своєї «соціальної бульбашки». Майстер соціального крафтингу пропонує людині читати і спілкуватися з людьми, що відрізняються способом мислення і дії. Соціальний список має бути укладеним так, щоб охопити слабкі сторони тієї чи іншої особи.

Геоінженери створюють задані кліматичні умови, володіють знаннями у житловому будівництві та гірничодобувних технологіях, нафтовому машинобудуванні і науках про Землю та природні системи, від яких ми залежимо, як то кругообіг води у природі чи діапазон температур в океані, що безперервно зазнають суттєвих змін, в результаті чого з нашим світом відбуваються дивні для когось, химерні для інших, трансформації.

Наномедики спеціалізуються у медичному застосуванні наноматеріалів і біологічних пристроїв, наноелектронних біосенсорів та майбутніх додатків молекулярної нанотехнології, таких як біологічні машини. Наномедики мусять робити свою роботу добре, тому вона швидко закінчується. Часто у них немає поточних задач, окрім допомоги в налаштуванні синхронізації усіх моніторингових систем, які вибирає для себе людина. Тому їх частіше помічають серед активних седжестивістів, які при цьому багато часу проводять за моделюванням, де зберігається таємниця участі.

Заради цікавої зайнятості, багато людей працюють як інженери з міграцій тварин. Деякі тварини на межі зникнення через попередні «збої» в ноосфері, які раніше ігнорували, і які поступово спричиняють руйнацію ареалів проживання представників фауни. Тварин необхідно перемістити у нове безпечне середовище, що ставить перед інженерами МТ завдання віднаходити відповідні місця для цих вразливих видів, щоб відновити їх популяцію та перешкодити вимиранню виду на планеті.

Більше повсякденних задач у андрогогів, як тепер називають ветеринарів для нового класу роботів, яких треба навчати самоналагодженню та інтеграції свіжонадрукованих запчастин та комплектуючих.

Серед особливо майстерних андрогогів окрема група працює над налагодженням нейроінтерфейсу, коли люди досяють 13 річного віку. Людина під наглядом таких майстрів вживає речовину, що за півроку будує в організмі так звану “сполуку включеності”, для дієвості якої використовується її властивість заповнювати молекулярні порожнини без порушення структури клітин носія. Частинки-гості розташовуються між шарами речовини-господаря та утворюють самостійні двомірні шари, які і забезпечують фази включення в суспільні нейромережі. Тих, хто вибирає залишатися поза нейромережами, називають Слухачами, бо вони найбільше цінують свою увагу. Вони часто непорушно сидять серед міських потоків. Їх сприймають як старовірів, і громади, що живуть за принципами Слухачів, беруть під опіку локальні інститути в(и)ключеності. Вони спостерігають за показниками життєдіяльності людей, що не приймають Датаізм в свою культуру побуту, і передають ці дані у загальний інфопотік.

Щоб осмислити можливі наслідки Великого Застигання, якого всі очікували, і зрозуміти виникаючі довкола цього можливості, зверталися до ґонзофутуристок, спроможних на глибоку гру заради адаптації до великого непізнаного. Їхній життєвий досвід в нейромережі і в громадах слухачів дозволяє «прокотитися хвилею моменту, зробити її ситуацію тим, якою вона є, прожити її, бути вбудованою в ній і відчувати її" (Berlant, 2008: 11); Ґонзо футуристки задіювали евристичний цикл СОВД - асистуюча структура для тих, хто потребує приймати швидкі рішення під тиском - спостерігати, орієнтуватися, вирішувати, діяти. Гонзо-футуристка є "глибокою генералісткою" (Cascio, 2011) та "аналітичним поліглотом" (Smith, 2011). Вона має "майже надприродне усвідомлення впливу та наслідків ... [готова] адаптуватися, коли це необхідно, по ходу буде будувати довготривалі системи, коли це можливо "(Cascio, 2011). Як Кейс Поллард, вона "жінка впливу, а не почуття (...) імператриця мигдалини" (Berlant, 2008: 11). Гонзо-футуристка є життєзарадною. Вона діє розумом, а не силою (Johnson, 2011). Вона може бути привілейована, але не має часу на змагання, альфа-чоловічого-члено-махання, або я-твій-ближній-жебрак стратегії. Її успіх не приходить за ваш рахунок. Девіз ґонзофутуристок: Якщо ви протистоїте змінам, ви протистоїте життю.

 

Завершуючи цю свою вправу з уявляння майбутнього, варто сказати, що футурошок є соціальним та психологічним, тому, можливо, нам все-таки варто застосовувати систему ґонзофутиристів, тобто постійно запитувати себе: як певні спостереження змушують нас відчувати себе? Так чи інакше, нам варто прийти до усвідомлення складності суспільних процесів, подолання суперечностей для пошуку вдалих рішень і примиритися з потенціалом хаосу, який постійно буде проявлятися в нас і в моделях, які ми створюємо заради змін, в напрямку до яких ми з цікавістю навігуємо.

 

 

Ілюстрації  Саша Марчук

Автор
Ірина Соловей З 2008 року - стратегиня з розвитку спільнот та президентка громадської організації «Garage Gang», співзасновниця платформи соціальних інновацій «Велика Ідея» та консультантка по стратегії для програми міського розвитку “Код Міста”. Отримала ступінь бакалавра з економіки та менеджменту та диплом зі спеціальності в маркетингу в Університеті McGill (Монреаль, Канада). Garage Gang NGO – неприбуткова громадська організація, яка з 2009 року виконує в Україні місію розвитку життєзарадних спільнот (resilient communities), а з 2012 року разом з командою успішно розвиває механізм колективного фінансування проектів Спільнокошт на платформі «Велика Ідея» biggggidea.com. Основною метою своєї професійної діяльності вважає популяризацію ідеї сталого розвитку міст через посилення креативного потенціалу, спільного фондування громадських ініціатив і креативного підприємництва, зміцнення впливу самоорганізованих ініціатив за допомогою накопичення соціального капіталу та розвитку талантів. Викладає курси з краудфандингових і фандрайзингових стратегій в Українському католицькому університеті. Регулярно дає публічні лекції з управління міськими проектами, культури дарування, соціального підприємництва, розвитку громад, культурних змін та інституційних конфліктів зростання.

Як за сусідніми робочими столами працюватимуть чотири різних покоління

Замість того, щоби пробувати захищатися від системи, руйнувати її, протестувати проти неї, давайте спробуємо будувати систему, інституції, довіряти, створювати стандарти, професіоналізуватися і обертати ці стандарти системи в бік людини, її гідності і прав.