Провісник сучасного капіталізму Адам Сміт ще в 18 столітті вірив, що діяльність підприємця у власних економічних інтересах в результаті принесе благо для всього суспільства. Згідно його теорії, ріст виробництва вестиме до збільшення зарплат. Всі люди перетворяться на підприємців, всі суспільні відносини – на економічні контракти. Як наслідок, Сміт вболівав за «невидиму руку» вільного ринку, де держава лише слідкує за дотриманням правил гри. Працівники визнавалися товаром, безробіття вважалося явищем випадковим.

Автор «Капіталу» Карл Маркс вказував, що  капіталізм класичної теорії націлений лише на збільшення прибутків підприємців за рахунок додаткових годин праці найнятих працівників, тоді як самі працівники відчужувалися від результатів своєї праці. Він агітував за революцію всіх працівників проти власників підприємств, за майбутнє суспільство без класів та приватної власності. Маркс вірив у смерть капіталізму та історизм, проте його пророцтва не здійснились, а його вчення застигло в багатьох політичних режимах минулого століття.

Капіталізм зазнав кризи, проте вижив.

Відповіддю на економічну розгубленість капіталізму класичної теорії після Першої світової війни і Великої Депресії стала робота британського вченого Джона Кейнса під назвою «Загальна теорія зайнятості, процентів і грошей». Кейнс вважав, що ринок не може регулювати всі сторони життя суспільства, а втручання держави є необхідним. Відповідно держава мала регулювати рівень зайнятості населення і рівень оплати праці. Новим по відношенню до класичної економічної теорії у Кейнса був психологічний фактор, який змушував учасників ринку створювати заощадження. Внаслідок чого виникала різниця між попитом і пропозицією. Загально відомий принципу Кейнса — «попит породжує пропозицію».

У 60-ті роки американський економіст Мільтон Фрідмен закликав повернутися «назад до Сміта». Ідеї Фрідмена перехопили у Кейнса лідерство у розвитку світової економіки. Концепція Фрідмена — це монетаризм, вона ставила в центр віру в математику, а не в психологічні фактори. Основою теорії Фрідмена була грошова маса ринку. Прив’язавши збільшення її кількості до значення ВВП, можна було створити економіку без інфляції. Ринок і вільна конкуренція знову сприймалися як джерело суспільного розвитку і справедливості. Держава відходила в тінь, податки знижувалися, соціальні гарантії не сприймалися всерйоз, безробіття служило інструментом боротьби з інфляцією. 

Всі висновки і помилки теорій Сміта, Кейнса та Фрідмена синтезував в собі та доніс до наших днів неолібералізм. Це сучасний економічний клімат, в якому найкраще почувається егоїстична людина, яка раціонально збільшує свої фінансові м’язи. Новизна неолібералізму – мислення всесвітніми масштабами відкритого глобального ринку. Роль національних держав стає декоративною, або за словами одного латиноамериканського дослідника — «В кабаре глобалізації держава виконує стриптиз». Економічним гарантом неоліберального сюжету розвитку світу виступають нові інститути – Всесвітній Банк та Всесвітня Торгова Організація.

Економічні відкриття останнього десятиліття скоріше полірують, ніж ставлять під сумнів неоліберальну реальність. Сучасні економічні теоретики, наприклад, раціоналізували питання безробіття. Американці Даймонд, Мортенсен, Піссарідес довели, що збільшення рівня допомоги по безробіттю веде до зростання кількості безробітних. В свою чергу, Роберт Ауманн, посилаючись на теорію ігор, довів, що для збереження миру більш вигідною є гонка озброєнь.

На цьому фоні виділяється теорія Еліонор Остром, яка в 2009 році стала першою жінкою-лауреаткою Нобелівської премії з економіки. Остром в своїй роботі «Управління спільнотами: еволюція інститутів колективних дій» прийшла до висновку, що колективна власність ресурсами призводить до кращих економічних результатів, ніж приватна або державна. Остром провела масштабні експериментальні дослідження управління спільними ресурсами: лісами, водоймами, пасовищами, парками. Вона знайшла в суспільному тілі зони, якими не в змозі ефективно управляти ані держава, ані «невидима рука» ринку. До них відносяться, наприклад, екологія або під’їзди багатоквартирних будинків, у вирішенні проблем яких менш вигідно покладатися на уряд чи бізнес, ніж на незалежні об’єднання.

Один з висновків Остром відсилає назад до Маркса — найбільш ефективно ресурсами зможуть управляти ті, хто ними безпосередньо користується.

Дивитись попередні дні гри «Ти за 21 день»