У 90-х роках у країнах Західної Європи багато сперечалися, що робити з перенаселенням міст. Іммігранти та селяни продовжували прибувати в міста, і житло для нових мешканців знаходилось не завжди. Можливостями ринку проблему вирішити не вдавалось. З’явилась потреба у соціальних програмах. Інакше кажучи, частину житла потрібно було просто передати у користування тим, хто його потребує.

У середині 20-го століття соціальне житло зазвичай будували цілими секціями десь на окраїні міста. Однак виникла ситуація, коли найбідніші люди змушені були жити в одному непривабливому кварталі. Це сприяло маргіналізації та криміналізації віддалених зон міст.

Тому останнім часом соціальні будинки стали заселяти за змішаним принципом. А, наприклад, у Німеччині замість побудови багатоквартирних комплексів для бідних використовували маленькі будиночки з земельною ділянкою.

Сьогодні вже вийшов з моди підхід, коли соціальне житло будується серійно у вигляді багатоповерхових коробок з найдешевших матеріалів. Більше ніхто не намагається оглядатися на «класику» соціального житла — радянські «хрущовки» і «гостинки» або шведські приміські квартали «мільйонного проекту» 60-х рр.

Передовим у Європі вважається підхід, коли ініціатива переходить від чиновників до архітекторів. Держава формує замовлення та забезпечує пільги майбутнім мешканцям. Проте культурне значення майбутніх новобудов формують архітектурні майстерні, для яких соціальне житло — поле для творчих експериментів.

Фактично ситуація еволюціонує від формули «доступне житло» (житло для бідняків) до формули «соціальне житло» (житло для всіх).

Типовим прикладом людяності та архітектурної мудрості стала побудова соціального житла в копенгагенському районі Ерестаде архітекторами з агенції BIG.

Фото з сайту www.big.dk

Соціальне житло тут нічим не відрізняється від комерційних новобудов. Воно має велику площу та цікавий дизайн: кожен поверх будинку оформлено в окремому стилі. Працює принцип: маленька кількість поверхів, велика кількість планувань. У будинках існує квота спеціально обладнаних квартир для людей на візках та похилого віку. Окрема увага приділяється екологічним нормам — не дарма, згідно зі стратегією міського розвитку, Копенгаген до 2025 року планує стати «зеленою столицею світу». 

Данія – один із лідерів впровадження проектів соціального житла. Загалом на 10 мешканців країни припадає 5 квартир середньою площею 52 кв. м. У будинках для малозабезпечених живе 1 млн. датчан.

На соціальне житло в Данії може претендувати будь-який мешканець країни незалежно від громадянства – достатньо легально прожити у країні понад 3 місяці. Користуватися соціальним житлом можна скільки завгодно за умови вчасної сплати оренди та дотримання правил. Людину можуть виселити у разі трьохмісячної заборгованості по оренді, однак не рідко в таких випадках боржника бере на поруки комітет мешканців будинку. 

Для отримання соціального житла в Данії прописка не потрібна, тому безхатченки теж можуть на нього претендувати. Також немає вікового обмеження на отримання соціального житла. В чергу можна ставати хоч у 15 років. В результаті 9 з 10 молодих людей у Данії живуть окремо від батьків – найкращий показник в Європі.

Соціальне житло належить не муніципалітетам, а житловим асоціаціям. Це піднімає його престиж та дозволяє жителям змінювати квартиру на більш зручну, якщо така з’являється у розпорядженні асоціацій.

Соціальний захист у Данії поширюється і на звичайних орендарів квартир. Вони є юридично більш захищеними, ніж власники житла. Згідно з датським законом, у кожному будинку чи квартирі має хтось жити, а якщо господар не користується своїм житлом, він мусить здавати його в оренду. Всі орендні операції проводяться офіційно, розмір орендної плати встановлюється законом. Якщо людина прожила в орендованій квартирі 2 роки, вона може продовжувати постійно в ній жити на умовах оренди. Розмір плати може підніматися лише після ремонту за рахунок власника.

Таким чином Данія вирішила проблему нестачі житлових ресурсів серед своїх мешканців. При цьому була втілена сучасна формула, згідно з якою соціальне житло більше не має означати гірші умови. 

В Україні продовжує стояти в черзі на отримання житла 1 мільйон 166 тисяч сімей. У державі немає жодної серйозної програми соціального житла. Взяти участь у наявній програмі доступного житла людині з середньою зарплатою також буде не по кишені. 

Пропонуємо поглянути на інші приклади сучасної архітектури соціального житла.

У мексиканському місті Санта-Катаріна чилійська архітектурна майстерня Elemental змогла зробити житло одночасно економним, зручним та стильним © elementalchile.cl

У Мадриді відоме голландське архітектурне бюро MVRDV спроектувало комплекс соціального житла Celosia у вигляді лабіринту © www.mvrdv.nl

Інший хрестоматійний приклад вишуканого соціального житла – дивакуваті білі будинки в районі Карабанчеле © www10.aeccafe.com

Комплекс соціального житла в місті Ізола у вигляді бджолиного вулика з виглядом на затоку, спроектований тандемом архітекторів з бюро Ofis Arhitekti © www.ofis-a.si