Ілюструють тему грошей у своїх роботах і українські художники. Так, Олексій Салманов наразі представляє в PinchukArtCentre свою роботу «У лісі дешевше», в якій демістифікує умовність ринкових угод. «Минулим літом я здійснив в Нью-Йорку перформанс: купив острів Манхеттен за 25 китайських юанів і повернув його задарма індіанцям, у котрих перші європейці в ХVII столітті купили його за буси – в грошовому еквіваленті 24 долара». – розповідає про свою роботу Салманов.
Харківський художник Роман Мінін згадує: «Пам’ятаю в дитинстві ми часто гралися в магазинчик і зривали з кущів листя – це були гроші. Причому навіть у вільних умовах пісочниці були багаті і бідні. Потім я неодноразово малював собі гроші. Малювати гроші для самого себе це — природньо для художника».
«Гроші завжди мене збуджували на подвиги в творчості. Це як другий гротескний смисл моїх картин» – розповідає художниця Ніна Мурашкіна. Мисткиня зізнається, що у неї чуттєвий принцип відносин з грошима: «Тиждень з коханою людиною, нові туфлі, шампанське, апельсини, а потім знову закритий відлюдний період роботи над картинами».
Художниця Аліна Копиця свої відносини з грошима виражає в принципі трьох R: Reduse (зменшити), Reuse (повторно використати); Recycle (переробити). «Це не тільки зменшує мій особистий негативний вплив на навколишнє середовище, але й допомагає не витрачати зайві кошти». На питання, яким чином художнику можна сьогодні заробляти на життя, Аліна зізнається, що їй інколи вдається продавати свої роботи, отримувати гонорари за майстер-класи та різні замовлення.
«Мені на життя заробляти вдається, на комфортне життя – поки що ні, – каже митець Євген Самборський. – Теоретично художник мав би заробляти від галереї з якою співпрацює, вона займається його піаром, возить його роботи по арт-ярмарках, продає колекціонерам, з чого він отримує прибуток. Практично ж виглядає абсолютно не так, і художник займається чимось на зразок боротьби за те, хто вирве більший шматок». Своїм найбільш ірраціональним випадком користування грошима Євген називає свою подорож до Індії та Непалу, яку він здійснив на свої перші зароблені 2000 доларів, замість того, щоб купити собі комп'ютер, який був йому дуже необхідний для роботи.
«Враховуючи діапазон можливостей живописця, який має базову вищу художню освіту, на сьогодні може заробляти за рахунок розпису, дизайну, реклами. Молодому художнику зараз досить складно жити з власних робіт і на те є кілька причин: відсутність потужного арт-ринку в Україні та смаки нашого вітчизняного глядача, – ділиться своїм баченням луцький художник Сергій Радкевич. – Для мене гроші – це засіб існування, за рахунок якого ти можеш купити необхідні речі, а також придбати матеріали під нові проекти. Враховуючи ціну останніх, бути художником це – елітарно».
«Я заробляю художньою діяльністю, хоча, якщо чесно, це важкий шлях», – Доповнює колегу Антон Логов, чия виставка «Ребрендинг» зараз представлена в арт-центрі «Я Галерея».
«В СРСР персонал, що обслуговував ідеологію держави в області культури і мистецтва, фінансувався по залишковому принципу – 10% від ВВП. Художники жили красиво, особливо ті, що були біля «корита». Зараз «корита» як такого немає. І хто не сильний в ремеслі, той досягає успіху в піарі і бренднеймінгу. Є вічний рецепт: обман і доброта правлять світом. Хто краще всіх обманює і посміхається, той і при грошах, – резюмує Мінін. – Попри все я займаюсь улюбленою справою. Часто на метро немає грошей, тоді йду працювати штукатуром і чекаю везіння. Східна мудрість каже: інколи найрадикальніше, що ти можеш зробити, це чекати».
У свій час Енді Уорхол писав у своїх мемуарах, що бізнес – це наступна сходинка після мистецтва. Як будь-яка галузь, мистецтво залежить від економічного базису. Втім у художників можна вчитися грайливому, стриманому та ідейному користування грошима.