Вікторія Норенко побудувала свою бізнес-ідею на принципах зеленої економіки майбутнього:

«Сміття з’являється у політичних лозунгах, отже запит від населення на цю тему є. Люди таки переймаються довкіллям. Звідси випливає, що буде попит на екологічну продукцію. Так з’являється економіка».

Це тільки на перший погляд, особливо, після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі на Львівщині, може здаватися, що сміттєві полігони, під котрими вже перебуває від 5 до 7% нашої країни, – найбільший наш еко-виклик.

Насправді, рішення не у боротьбі зі сміттям, а у переході на нову економічну модель, у якій відходи перетворюються на вторинну сировину. Таку економіку називають циркулярною.

ВЕЛИКА ІДЕЯ вже писала про основні її риси та переваги, а сьогоднішня наша розмова – з киянкою ВІКТОРІЄЮ НОРЕНКО, підприємцем, яка на принципах циркулярної економіки побудувала свою бізнес-ідею. Її проект називається «Зелений птах».

Птах «висиджувався» довго

Я працюю у сфері відходів від 2009 року. Спочатку – як керівник групи підприємств зі збору та підготовки до переробки вторинної сировини, а згодом організовувала подібне підприємство.

В мене за плечами – багато різних ініціатив: як комерційних, так і волонтерських. Тематика сміття та споживання мене захоплювала все більше і більше.

     
  Я вважаю, що пропаганда сортування відходів – це чудово, але водночас вона виглядає, здебільшого, як тимчасові акції, і є лише частиною великого айсберга.  
     

В межах громадської організації, звісно, можна сподіватися на самоокупність подібного екологічного проекту, але тільки бізнес та економіка можуть по-справжньому вирішити проблему зі сміттям.

Тож «Зелений Птах» є підприємством, а я тепер працюю як підприємець третьої групи спрощеної системи оподаткування. Разом зі мною, нас у колективі п’ятеро. Це люди різних професій, які паралельно мають свої проекти або навчаються. Сказати, що вони найманці – в жодному разі! Ми всі як партнери. Ніхто з нас не може знати все, і я багато дізнаюся від своїх співробітників. Сподіваюся, вони від мене також.

Як сьогодні свідомі жителі України вирішують проблему зі сміттям?

Комусь достатньо самоорганізації, хтось стає прихильником якоїсь громадської організації екологічного спрямування, комусь не страшно прийти в приймальний пункт вторинної сировини…

А от про споживання як явище мало хто говорить. Я вирішила заповнити цю нішу: інфраструктурою та сервісом з організації сортування сміття, «товарами заміщення», а також комерційним втіленням принципів «Використовуй Вдруге», «Відновлюй» і «Переробляй».

«Використовуй Вдруге» (ReUse) – це наш сервіс «екологічного переїзду». Ми скуповуємо використані картонні коробки, відсортовуємо ті, які в ідеальному стані, і гірші та продаємо їх через сайт за певну невелику суму. Не завжди у покупця є потреба в ідеально нових коробках. Часом у нас просять простішу коробку, бо там будуть зберігатися запчастини, наприклад.

Читайте також: #Нові терміни: Циркулярна економіка

Так картонні коробки віддають свій функціонал повторно, в ще одному колі споживання. Споживач, за менші гроші, ніж у супермаркеті, отримує необхідну річ для того, щоб спакувати речі при переїзді. І природа збережена, і не витрачена енергія, яку мали б використати для переробки вже двох коробок, бо ж використовують одну, але двічі.

Напрям «Відновлюй» (UpCycling) – це збір ПЕТ-тари, тобто пляшок, і підготовка їх до другого кола споживання. Потім ми розливаємо в них органічне добриво «Хробачий Джаз», що є продуктом переробки коров’ячого посліду. Це – концентрат для підживлення рослин. Корок новий, етикетка – з переробленого паперу, прикріплена без використання клею.

Напрям «Переробляй» (ReCycling) наразі представлений переробкою паперу та паперових склянок, ПЕТ-пляшок, пластикових кришечок. З паперу та склянок ми зробили багаторазовий зошит «Пиши до нестями, три до посиніння», який дозволяє не витрачати папір зайвий раз. Ви пишете в ньому та стираєте. І так багато разів. Після того, як вирішите, що зошит не потрібен, можете повернути його нам, – ми його переробимо. Вже працюємо над розширенням лінії таких цікавих та корисних товарів, які можуть знадобитися як підприємцям, так і звичайним українцям.

Що таке «товари заміщення»? Це коли товари, які переробити надто важко або взагалі поки що неможливо, замінюють у побуті такими, котрі вже переробляють. Також ми розробили спеціальний контейнер для накопичення вторинної сировини на вулиці. Його зразок проходить тестування у нас на складській території.

Заробляти на вторинній сировині в Україні реально

Якби було нереально, сміття б ніхто не вивозив, макулатуру, скло, полімери, метал не збирали б гравці цього ринку. Цих гравців би не існувало. Не варто порівнювати український ринок вторинної сировини 25 років тому і зараз. Перед учасниками цього ринку, населенням, органами місцевої влади постали нові виклики. Але часу на адаптацію потребують і перші, і другі, і треті.

Хочу зауважити різницю між сміттям та вторинною сировиною. Сміття – змішаний продукт непотрібних речей та упаковки, вторинна сировина – це відсортовані матеріали за своїми первинними характеристиками. Абсурдно просити гроші за вивіз трьох ПЕТ-пляшок чи 10 кілограм макулатури. Сміття чи вторинна сировина – це ваговий товар.

Спочатку я орієнтувалася на молодих динамічних людей. Але практика довела, що тема свідомого споживання цікава людям різного віку, незалежно від соціального статусу. Візьмемо картонні коробки: одні мотивуються заощадженням (оскільки наші картонні коробки дешевші за нові, чисті та якісні), другі хочуть бути причетними до моди, а треті вважають, що не варто зайвий раз витрачати природні ресурси.

     
  Коли до нас приїхали на «Бентлі», я не повірила своїм очам. Заможні також переймаються екологією!  
     

Політична воля – це коли працює закон та є запит від суспільства. У нас є ЗУ №187/98-ВР «Про відходи», хоч багато-хто говорить, що його нема. Але він є. Цей закон не ідеальний, однак в ньому, наприклад, є норма, що з 1 січня 2018 року захоронювати несортовані відходи не можна. Це буде вважатися адміністративним порушенням. Отже, сортувати повинні будуть усі: населення та гравці ринку побутових відходів.

Після 1 січня 2018 року мають підвищити вартість послуг із вивезення сміття. Зараз у нас ця послуга дешева, якщо порівнювати з країнами, де питання сміття успішно вирішується. У Верховній Раді є ще чотири законопроекти, які стосуються відходів. Котрісь із них проголосують, і зміни будуть. Які саме, дізнаємося згодом.

Гальмом у процесі переходу до правильного поводження з побутовими відходами є також процедура притягнення до відповідальності порушників та розмір штрафів. Ми чуємо про відповідальність для тих, хто викинув сміття в лісі чи в полі? Чи багато людей хочуть бути офіційними свідками порушень? Сума штрафу досі базується на нормі неоподатковуваного мінімуму доходів громадянина – 17 грн.

Мене тішило, що під час останніх виборів ті, хто бажали потрапити до влади, в передвиборчих програмах оголошували про намір розібратися зі сміттям. Спитати народного депутата, що йому вже вдалося, важко, а от депутата місцевої ради, сільського або міського голову – вже легше.

Сміття з’являється у політичних лозунгах, отже запит від населення на цю тему є. Люди таки переймаються довкіллям. Звідси випливає, що буде попит на екологічну продукцію. Попит породжує пропозицію. З’являється економіка.

Читайте також: Почему экономика страны зависит от ценностей граждан

Маємо досвід розробки індивідуальних рішень щодо організації роздільного збору сміття для підприємств, житлових будинків і територіальних громад. Роздільний збір сміття базується на інфраструктурі, яка доступна всім учасникам процесу.

Мешканець має мати доступ до контейнера для роздільного збору сміття, до чистого приймального пункту вторинної сировини, технічної бази підприємства, яке вивозить його сміття.

В містах перший рівень самоорганізації — це багатоквартирний будинок

Зараз інфраструктура міст представлена залізними контейнерами, переважно, для змішаного сміття, брудними приймальними пунктами, сміттєвозами, яким безліч років.

Ми пропонуємо ОСББ сортувати сміття на комерційні фракції: картон, папір, ПЕТ-пляшка з-під води, ПЕТ-пляшка з-під олії, скло, ємкості з-під миючих засобів певного маркування, жерсть.

Тільки макулатура має 13 марок. Щоб вона мала комерційну цінність, треба збирати окремо картон, офісний папір, журнали, газети та книги. Тоді постає питання, як збирати та де зберігати. Прибудинкові території не придатні для цього або зайняті гаражами. Та й гравці ринку побутових відходів (ті, хто збирає сміття) не надто поспішають встановлювати додаткове обладнання.

Є хіба окремі добрі винятки. Ми розраховуємо, скільки комерційно цінних ресурсів зможе зібрати громада, та пропонуємо, де і як це робити. У проект входить усе: від сміттєвих боксів для дому, контейнерів на вулиці – до пошуку підприємців на ринку, які хотіли б збирати та якось використовувати цю вторинну сировину.

Найбільша проблема на сьогодні – це нерозуміння людей, що сміття та навколишнє середовище – наш спільний ресурс. Керувати спільним ресурсом українців ніхто не вчив.

Правильну відповідь на це запитання досі шукають і в світі. Раджу прочитати на цю тему книгу «Керування спільним» Елінор Остром. Вона вже перекладена українською та російською мовами.

До публікації на нашому сайті під робочою назвою «Сміття корисне» ми готуємо переклад книги Тома Закі, засновника компанії TerraCycle. В ній автор цікаво та доступно розповів, що таке сміття, звідки воно взялося, як ми можемо дати собі з ним раду у повсякденні. Сподіваємося, що знайдемо кошти, щоб також видати цю книгу, разом із грою для дітей. Книга написана для дорослих, але, прочитавши її, з допомогою гри, вони зможуть легко передати здобуті знання дитині. Якщо сьогодні свідомі будуть батьки, то завтра успішними стануть їхні діти.

Щоб навчити українців правильно поводитися з відходами і пояснити їм, що в сучасному та майбутньому світі вторинний ресурс – це частина економіки, потрібно впровадити спеціальні освітні програми в навчальних закладах, підсиливши їх соціальною рекламою та підвищенням оплати за вивіз сміття, з обов’язковою умовою – встановити контроль за якістю надання послуг з вивозу відходів.

Людям треба розповідати про товари з переробленої сировини і надати можливість ними користуватися. Лише так коло замкнеться, і наша країна наблизиться до моделі циркулярної економіки. Бо циркулярна економіка – це як конструктор. Як живий організм є частиною «харчового ланцюга», так і сміття є ланкою ланцюжка промислового.

Як різні фундаментальні аспекти реальності поглинають одні одних

Думаю, страх свободи існує – страх серед можновладців, що люди знайдуть собі до діла щось краще та корисніше, ніж створювати прибутки капіталізму.