Гей-пара канадців Пол і Лер перечікують зиму в Бангкоці. Пол, професійний програміст, отримав запрошення від свого канадського колеги приєднатися до команди девелоперів і переїхати на півроку до Бангкоку для участі в одному проекті. Разом з Полом переїхав до столиці Тайланду і Лер, його хлопець. Пол вже давно втратив пристрасть до роботи програміста, але не міг відмовитиcя втекти від суворих канадських снігів. Пол і Лер вже кілька років мають садівничу ферму поряд з власним будинком у невеличкому місті Кобург (Онтаріо, Канада). І саме вирощування їжі та просування ідеї міського фермерства захоплює Пола і Лера все дужче. Поки Кобург був засипаний снігом і грунти вбирали вологу для гарних врожаїв, у спекотному Бангкоці ми говорили про історію заснування Victory Garden — ферми Пола і Лера, про можливість досягти економічної незалежності у місті і про те, як сьогодні ми можемо відновити простіші стосунки з їжею.

Paul and Laire, a Canadian gay couple, are staying in Bangkok this winter. Paul, a professional software developer, was invited by his Canadian colleague to join the team of developers and moved to Bangkok for half a year to participate in a project. Paul moved to Thailand with his boyfriend Laire. Paul has lost interest in software development long ago, but could not help getting away from harsh Canadian snow. For several years now Paul and Laire have been running a horticultural farm located next to their house in a small town Cobourg (Ontario, Canada). Growing food and promoting the idea of urban farming fascinate Paul and Laire more and more. While Cobourg was buried under snow and the soil was absorbing moisture for good harvest, in hot Bangkok we discussed the founding story of Paul and Laire’s farm Victory Garden, the possibility to achieve self-sufficiency in town and how we can restore simpler relationship with food today.

— Як трапилось так, що ви стали фермерами? Хто ви за професією?

Пол: Перш ніж стати фермером, я був програмістом. Вивчав комп’ютерну науку, одержав диплом. Програмувати почав ще у дитинстві. Пізніше, коли став дорослим, я загорівся бажанням «врятувати світ». Мені вже не хотілося бути професійним програмістом, бо це не дозволяло здійснювати зміни на краще. Я хотів бути на свіжому повітрі, мати зв’язок із землею. 

У той час мої друзі почали займатися органічним фермерством. Так я опинився в Онтаріо, працюючи волонтером на органічних фермах протягом кількох тижнів. Я зрозумів, наскільки це класно — мати свій город, бути поруч з рослинами, харчуватися хорошою їжею… Я захотів, щоб фермерство стало частиною мого життя.

Пізніше я переїхав у Нельсон (Британська Колумбія, Канада), місто розташоване у горах. Там я зустрів хлопця, який цікавився ідеєю міського фермерства і від нього я дізнався про систему SPIN (Small Plot INtensive farming — інтенсивне фермерство на малій ділянці). SPIN — це бізнес-модель фермерства для малої площі землі. Так ми з товаришем вирішили розпочати фермерський бізнес у Нельсоні. Ферму назвали Nelson Urban Acres.

Лер: Я працював перукарем у Торонто (Онтаріо, Канада). Потім я брав участь у проекті WWOOF (Willing Workers On Organic Farms — «Добровільні працівники на органічних фермах») — працював волонтером на фермах у різних куточках світу. Мені захотілося виїхати за місто, і я подумав про те, щоб переїхати у Нельсон. Тоді я набрав у Гуглі «Геї-фермери у Нельсоні» і побачив фотографію Пола на одному сайті знайомств — у його профілі значилися слова «гей», «фермер» і «Нельсон». Я став волонтером на його міській фермі. Так ми познайомились.

Я хотів займатися фермерством просто для себе. У мене не було наміру врятувати світ, бо я не думаю, що його можна врятувати, — я просто хочу дбати про себе!

Пол: Наша ферма складалася з присадибних ділянок наших сусідів — близько десяти ділянок. В обмін на землю ми давали власникам овочі, які вирощували в їхніх садках. Усі були задоволені — їм не було потреби піклуватися про свою ділянку, на їхній землі росли красиві овочі. Окрім того, нельсонці — досить прогресивні, їм подобається підтримувати місцевих фермерів. 

Після смерті мого батька ми переїхали у Кобург (Онтаріо, Канада), місто з населенням в 20 тисяч людей. Ми поселилися у будинку мого батька, він теж мав свій город і розумів, як важливо вирощувати місцеву їжу. Ми вирішили розпочати з чогось малого — почали справу заново на ділянці у 1/16 акрів (близько 250 м. кв. — ред.).

Візуальна айдентика ферми Victory Garden / Visual identity of Victory Garden

— What was the reason you both became farmers? What are your professional backgrounds? 

Paul: Before I was a farmer, I was just a software developer. I studied computer science, I got my degree. I started programming when I was really young. Later when I grew up I got really into wanting to «save the world». I kind of lost my desire to be a full-time developer, because I could not see how I could make a positive change as one. I also wanted to live more outside, more connected to the earth. 

Around that time, my friends started doing organic farming. So I ended up in Ontario, volunteering on organic farms for a few weeks. And I realized how much fun it was. Being in the garden, being closer to plants, and being nourished by good food — I wanted farming to be a part of my life.

Later I moved to a town called Nelson (British Columbia, Canada), which is in the mountains. I made a friend there; he was really into idea of urban farming and he discovered SPIN-Farming (Small Plot INtensive farming). SPIN-Farming is a business model for farming on a small amount of land. This friend and I decided to start a farm business in Nelson, and we did. The farm was called Nelson Urban Acres.

Laire: I was a hairstylist in Toronto (Ontario, Canada). Then I started to do WWOOFing (Willing Workers On Organic Farms) — volunteering on farms around the world. I wanted to get out of the city and was thinking of moving to Nelson. So I googled “gay farmers in Nelson” and I saw Paul’s picture on one of the online dating sites with the words “gay”, “farmer” and “Nelson” in his profile headline. I started volunteering on his urban farm. That’s kind of how we got to know each other. 

I wanted to farm more for myself. I had no intention of saving the world, because I do not think it can be saved; I just want to look after myself!

Paul: Our farm was made up of the land from people’s backyards. It was about 10 backyards. In exchange for the land, we were giving some of the vegetables that we were growing to the land owners. Everybody was happy — they did not need to keep up their yard, there were beautiful vegetables growing on their property. Besides that, lots of people in Nelson are progressive; they like supporting local farmers.

After three years we moved to Cobourg (Ontario, Canada), a town of 20,000 people. We moved to my dad’s house after he passed away. My dad used to have a garden and knew how important it was to grow more local food. So we had a one-sixteenth-acre garden there. We decided to start with something pretty small.

— Скільки людей у вашій команді зараз? 

Пол: Нас лише двоє. Це досить просто, бо у нас є система. Техніка SPIN-фермерства детально розписана, з її допомогою можна стати малим ринковим садівником. Вибір культур, підготовка ґрунту, просування своєї продукції на ринку — система охоплює усі основи і пропонує орієнтовні плани для одного чи двох фермерів на повний робочий день.

У Кобурзі нам пощастило мати дуже крихкий ґрунт, що не обростає бур’яном, тому ми обробляємо його вручну. Також можна використовувати ґрунтофрезу. Для посіву ми зазвичай використовуємо сівалку Earthway, щоб прискорити посадку зеленолистих овочів та коренеплодів — наших найчисельніших культур. Після посадки потрібно лише полоти, поливати, полоти і ще раз полоти. Щотижня за день до продажу на ринку ми збираємо врожай. Саме тоді зручно працювати вдвох. Також ми вирощуємо у зелень всередині будинку — цьому я приділяю більше уваги, тоді як Лер займається городом. 

Власне кажучи, минулого року це було зовсім не важко — гадаю, ми можемо працювати і більше.

— How many people do you have in your team?

Paul: Just the two of us. It’s pretty easy, we have our system. The SPIN-Farming technique is quite detailed and really helpful for getting started as a small market gardener. Choosing the crops, preparing the soil, marketing your produce – it covers all the basics, and includes suggested plans for only one or two full-time farmers.

In Cobourg we are lucky to have very friable soil, not overgrown with weeds, so working the soil is done by hand. You could also use a rototiller. For planting, we usually use an Earthway seeder to speed up planting of the leafy greens and root vegetables, our most common crops. After planting, it’s a matter of weeding, watering, weeding, and more weeding. Every week, we do our harvest the day before the market. This is when it helps to have two people working together. We also grow a weekly crop of microgreens in flats, which I tend to focus on more, while I let Laire manage the garden.

And actually, I did not find it too hard last year; I think we can work a little harder.

— Що саме ви вирощуєте?

Лер: Переважно ми вирощуємо суміші для салатів, різну зелень. Крім того, вирощуємо багато коренеплодів — редиску, моркву, буряк — а також помідори та огірки. Наступного року ми збільшимо площу нашого городу вдвічі — ми познайомилися з чуваками, які мають величезне подвір’я і хочуть зробити з нього овочевий город.

Пол: Також ми вирощуємо зелені паростки. Головний їх покупець — це шеф з місцевого ресторану, який їх дуже любить. Для того щоб їх вирощувати, потрібно дуже мало простору, а продаються вони дорожче, ніж салати. Тож ми приділяємо особливу увагу цим більш вартісним культурам. Зелень для салатів можна вирощувати знову і знову на тій самій ділянці. Тому ми можемо отримати 3-4 врожаї салатів на одній грядці за сезон. Але людям подобається розмаїття, тому можна вирощувати багато чудових продуктів. 

© victorygardenvegetables.ca

— So what do you grow? 

Laire: We specialize in salad mixes mostly; we do a lot of different salad greens. We do as well lots of root vegetables — radishes, carrots, beets — as well as tomatoes and cucumbers. Next year we are doubling our garden space — we met some folks that have a giant backyard, and they want to turn it into a vegetable garden.

Paul: We also grow sprouts — microgreens. Our main customer of these is a chef from a local restaurant and he really goes for them. We need so little space to grow lots of sprouts, and they sell for more money than salads. So we focus on these higher value crops. With salad greens you can keep growing them over and over in the same spot. So with salads we can get about 3-4 crops in one bed per season. 

But people like variety, and you can grow a lot of amazing things.

— Як ви створили ваш ринок?

Пол: Ми дбаємо про наш брендинг. Раніше я займався веб-дизайном з ухилом у графічний дизайн, тож я створив сайт, візитівки, логотип для ринкового прилавку. Ми витратили трохи грошей на матеріали для ринку, наприклад, якісний намет, який би витримував сильні вітри Онтаріо.

Звісно, ми також докладаємо багато зусиль, щоб запропонувати відмінний товар — якомога свіжіші овочі. Для цього ми побудували холодильне приміщення, щоб салати могли швидко охолоджуватися після літньої спеки і довго зберігатися. Також ми забезпечили органічний ґрунт з високим вмістом поживних речовин, додаючи в нього тонни компосту (органічні добрива — ред.). Більшість наших витрат пішли на покупку матеріалів для побудови холодильного приміщення, добрив, матеріалів для ринку, ґрунту для горщиків та насіння.

Врешті-решт, мені здається, у нас вийшов цілком непоганий товар для ринку!

Лер: Цього року ми також завели курей. Мабуть, ми не маємо права розводити їх у місті.

Пол: У Канаді це суперечливе питання — деякі люди це підтримують, а деякі ні. У Торонто це незаконно. Люди вважають, що розведення курей перетворює місто на село.

Лер: Так само люди інколи кажуть: «Ви вирощуєте овочі у себе на подвір’ї? Ого! А що кажуть ваші сусіди?». Я не питав своїх сусідів, що вони про це думають. 

Пол: Але більшість людей цілком це підтримують. Ми ще не зустрічали таких, кого б турбували наші кури.

Лер: Також ми побудували прекрасний курятник. Він дуже схожий на курятник, який утримують геї.

— How did you build your market? 

Paul: We do a good job in our branding. I happen to have a background as a web designer with a slant for graphic design, so I created the website, business cards, market stall sign. We spent a little money on our market materials, such as a good-quality tent that would hold up to the harsh Ontario winds. 

We also of course put a lot of effort into creating an awesome product – the freshest vegetables you can buy. This meant building a walk-in cooler to ensure salads were cooled off quickly from summer’s heat and kept a long shelf-life. And making sure the soil they grew in was rich in nutrients and organic matter by adding tons of compost. Most of our major expenses were for purchasing supplies to build the walk-in, and for buying fertilizers, market materials, potting soil and seeds.

After all that, I guess we’ve ended up with a pretty marketable product!

Laire: And we got chickens this year. We are probably not supposed to have them in the city.

Paul: In Canada this issue has been divisive — I mean, some people are for it, others not. In Toronto they are against the law. People think having chickens turns the city into the country.

Laire: It is almost the same when people say to you: «You grow vegetables in your front yard? Wow! What do your neighbours say?». I did not ask my neighbors what they think. 

Paul: But most of the people have been very supportive. We actually have not got anyone who has been concerned about our chickens.

Laire: We also built a very beautiful chicken house. It is very gay chicken house.

Фермер Пол Farmer Paul

Фермер Лер Farmer Laire

— Які маркетингові інструменти ви використовували, щоб привабити покупців?

Лер: Ми просто прийшли на ринок. У нас був чудовий прилавок. І візитівки. Також Пол зробив прекрасний логотип. Решта — це поширення інформації з вуст у вуста.

Пол: Ми проводимо багато екскурсій, тому що людей цікавить міське фермерство. Гадаю, це успішна тактика, бо люди можуть побачити, як вирощується їхня їжа. Їм не потрібно бачити сертифікати органічності, якщо вони бачать, де і як зростає їжа.

— What marketing tools did you use to get customers?

Laire: We just showed up at the market. We had a great stall. And business cards. And Paul made a great logo. Mostly the rest was word of mouth.

Paul: We give a lot of tours because lots of people are interested in seeing urban farming. I think that’s partly successful, because people can see how their food is grown. And they do not need to see an organic certification as long as they can see where and how the food was grown.

— Які проблеми є у міського фермера?

Пол: На мою думку, це нестача простору. Обмежений простір. У нас немає довгих грядок, до яких можна застосувати трактор, щоби впоратися швидко та ефективно. Усе значно більш роздроблено. Ми не можемо вирощувати все, що забажаємо. 

Лер: Потрібно купувати добрива — наприклад, компост. Також навколо немає спільноти фермерів, які б могли ділитися обладнанням, навичками та локальною мудрістю, як це зазвичай буває у сільській місцевості.

— What are the problems of being the urban farmer? 

Paul: I guess — lack of space. Limited space. You do not have those long rows where you can use a tractor and set up everything really quickly and efficiently. It is much more fragmented. You just can’t grow everything you want.

Laire: You have to buy fertility inputs — like manure. You also do not have a community of farmers around you, which in rural areas usually exists for sharing equipment, skills, and local wisdom.

— Які ваші 5 секретів успішного фермерства? 

Пол: 1. Почніть з малого! Вирощувати їжу самому — це процес навчання, який захоплює і призводить до звикання. Ви можете вчитися до кінця свого життя. Зазвичай люди з міста на початку нічого не знають про те, як вирощувати їжу.

2. Компост. Якщо ви знайдете хороше джерело компосту (в ідеалі — в органічних фермерів у вашій місцевості), це матиме вирішальний вплив на те, наскільки здоровими будуть ваші рослини. Бо якщо у вас є здоровий ґрунт, ви можете вирощувати практично все що завгодно.

3. Розумійте ваш мікроклімат — знайте, на яких ділянках є тінь, де знаходяться піщані ґрунти. Наприклад, ми вирощуємо салат поруч з нашим будинком. І навіть у грудні, коли холодно і сніжно, цей салат придатний до вживання, тому що він знаходиться поруч із будинком.

4. Ефективно використовуйте мульчі (шар органічних речовин або пластику, застосований до поверхні ґрунту для збереження води і гальмування бур'янів — ред.). Застосовуйте органічні мульчі (солому, подрібнене листя і т.д.), щоб забезпечити захист ґрунту, особливо навколо рослин, які вимагають більш вологих або помірних ґрунтових умов. Використовуйте мульчі з прозорого або чорного пластику для рослин, що потребують тепліших ґрунтів, наприклад, гарбузів та огірків. Також мульчі допомагають запобігти росту бур'янів.

5. Знайте свій ринок — кому ви продаєте продукти і що саме потрібно людям. Наприклад, у нашому районі багато літніх людей, тому ми повинні забезпечити таку кількість салату та інших овочів, яку літні люди можуть спожити за тиждень.

— What are your 5 tips of being a successful farmer?

Paul: 1. Start small! Because it is such a learning process, which makes it so exciting, so addictive. You can learn for the rest of your life. And usually people from the city do not have any knowledge about farming in the beginning.

2. Compost. If you can find a good source of compost, ideally from an organic farmer in the area, it is going to make a big difference in how healthy your plants are. Because if you have healthy soil, you can grow almost anything, anywhere.

3. Know your microclimates — know where the shady spots are, know where there is sandy soil. For example, we grow salad next to our house. And even in December lettuce is still good for cutting, even if it is cold and snowy outside, because it is next to the house. 

4. Use mulches effectively — use organic mulches (straw, chopped leaves, etc.) to offer protection to your soil, especially around plants that require more moist or moderate soil conditions. Use clear or black plastic mulches around plants that thrive in warmer soils, like squash and cucumbers. Mulches also really help to keep the weeds down.

5. Know your market — who you are selling to and what people want you to grow. For instance, in our area there are lots of seniors, so we have to provide quantities of salads and other vegetables that are reasonable for a senior citizen to consume in a week.

250 м. кв. — площа Victory Garden / 16 acres — total area of Victory Garden

«Їжте більше зелені, і все буде добре» / «Focus on leafy greens, and you’ll be fine»

— За останнє сторіччя розвинулись різні ідеології їжі та харчування. Як ми можемо відновити простіші та здоровіші стосунки з їжею?

Пол: Американський журналіст Майкл Поллан говорить про це у своїй книзі «На захист їжі» (In Defense of Food). За його словами, ми досі не можемо зрозуміти, що ми повинні їсти. Ми постійно змінюємо наші пріоритети в їжі. Кожен має відмінну думку з цього питання. Ми надто зациклені на деталях. Ми вимірюємо кожен компонент, розщеплюємо їжу молекула за молекулою. І це дійсно позбавляє нас досвіду простого споживання їжі.

Майкл Поллан радить, як побудувати простіші стосунки з їжею. Коли ви їсте, не робіть у той же час щось інше. Звертайте увагу на досвід споживання їжі — тілесний та ментальний. Їжте більше овочів. Не треба постійно забороняти собі їсти якісь продукти. Просто їжте більше зелені, і все буде добре.

— Food and nutrition ideologies have been evolving to a great degree over the last century. How can we restore a simpler, healthier relationship with eating?

Paul: Michael Pollan spoke about it. He was saying that we still cannot figure out what we are supposed to eat. It keeps changing all the time. Everyone has a different opinion about it. And we are so focused on the details. We are measuring every component, breaking foods down, molecule by molecule. And it is really detaching us from the experience of eating.

His advice is, when you are eating you should not be doing something else at the same time. Pay attention to the experience of eating — your body and your mind. And simply eat more vegetables. Do not constantly forbid yourself from eating something. Focus on leafy greens, and you’ll be fine.

— Яка ваша велика ідея?

Лер: Забити на місто і переїхати жити в село! Ми хочемо стати економічно незалежними. Але зараз наше основне завдання у місті — надихати наших сусідів вирощувати їжу самостійно. Коли ви розводите курей — ваш сусід бачить це, захоплюється процесом та й собі починає займатися домашнім господарством.

Пол: Я хочу дізнатися, як допомогти своїй громаді, якою б вона не була. Я хочу підтримати її, тому що вона у свою чергу підтримує мене.

— What is your big idea?

Laire: Forget this urban shit and move to the country! We want to become self-sufficient someday. But our goal here is to inspire our neighbors — one guy gets chickens, someone else sees that and gets them, too.

Paul: And I really want to learn how to support my community, whatever my community is. I want to support it, because I’m relying on my community to support me.

— Що значить бути міським фермером-геєм?

Лер: Люди часто дивуються, коли я кажу їм, що я фермер. Напевно, я не завжди виглядаю відповідно, але певною мірою я руйную уявлення інших людей про те, що таке гей-культура, а також приношу елементи гей-культури у село. Наше місто цього потребує.

— What does it mean to be a gay urban farmer?

Laire: People are often surprised when I tell them that I am a farmer. I guess I don't always look the part, but I think in some small way I am challenging people’s ideas of what gay culture is, and bringing a little gay culture to the country as well, which seems needed in our town.

Бангкок — Київ — Бангкок / Bangkok — Kyiv — Bangkok