Всеукраїнський журнал «Гвардія» щороку формує рейтинг компаній з найбільш системною та відкритою політикою КСВ. У цих списках компанія «Прикарпаттяобленерго» фігурує з 2009 року, а в минулому році компанія посіла 10-те місце основного рейтингу.

Івано-франківська енергетична компанія відома своїми ефективними програмами корпоративного волонтерства. Десятки співробітників компанії беруть участь у її соціальних проектах. Крім того, підприємство веде активну політику щодо безпеки птахів та дітей від енергетичних об’єктів. Для виразнішого екологічного самоствердження цього року компанія навіть обрала своїм корпоративним кольором зелений.

Маючи оптимістичну та послідовну позицію з питань захисту навколишнього середовища, представники компанії дещо розгублено відповідали на питання дотримання прав інвалідів та жінок у себе на підприємстві. Цими пунктами, а також темою енергоефективності на підприємстві пообіцяли зайнятися наступного року.

Про перші кроки впровадження програм КСВ, про те, чому компанія піклується про лелек і підтримує футболістів та які умови створює для своїх волонтерів, розповідає керівник групи з КСВ «Прикарпаттяобленерго» Ольга Тишко.

– Як давно на «Прикарпаттяобленерго» цікавляться корпоративною соціальною відповідальністю? Хто ініціював її впровадження і які основні етапи її втілення?

– Можна говорити про два різні процеси. Один – це соціальна відповідальність як стиль поведінки, інший – коли вона була описана, формалізована і прийнята як політика. «Прикарпаттяобленерго» з самого початку мало засади соціальної відповідальності. Адже саме електропостачання несе в собі елементи соціальної місії – нести світло в кожну оселю. Компанія неодноразово підтримувала соціальні проекти і діяла як благодійник. Завжди, ще з часів Станіславівської електростанції, активним було спортивне і культурне життя колективу. Але прийшов час, коли треба було виробити певну політику, інтегрувати соціальну відповідальність у стратегію розвитку. Вперше ми це зробили в 2011 році. Натхненником таких змін був голова нашого правління Олександр Бубен.

На розвиток громад у 2012 році компанія виділила близько 8 млн. грн.

Обленерго часто сприймається як державна компанія (хоча у нас приватна форма власності), яка має гроші і всім допомагає. Постало завдання розробити свою політику, самим зрозуміти, що нас цікавить, де ми справді корисні громаді. Де це наша справа, а де нас просто використовують та гарними словами переконують зробити те, що насправді не має соціального ефекту та користі для громади. Ми провели тренінг для своїх працівників. На допомогу запросили спеціалістів з громадської організації «Центр розвитку КСВ». Завдяки цьому ми зрозуміли, які напрямки компанія справді може взяти на себе. Ми зрозуміли, що у соціальній відповідальності нам близько те, що пов’язане з нашою роботою: з енергопостачанням, з нашим колективом, клієнтами, громадою.

– Саме в 2011 ви ввели посаду менеджера КСВ?

– У нас і зараз немає такої посади. Я як куратор соціальних програм займаю посаду фахівця зі зв’язків з громадськістю в рамках відділу інформаційної політики. І це, напевно, характерно для багатьох компаній, коли КСВ починається з public relations. Формально це зберігається як атавізм, коли відділ, який займається іміджевими питаннями, також координує соціальну роботу.

Довідка «Прикарпаттяобленерго» – нащадок Станіславівської електростанції, введеної в експлуатацію ще в 1930 році. Лозунг компанії: «З нами завжди світліше». Зараз підприємство постачає електроенергію півмільйону споживачів та є природним монополістом у Прикарпатському регіоні. З річним прибутком 78 млн. грн. Компанія посідає 124-те місце в рейтингу найуспішніших компаній в Україні за версією Forbes.

– Назвіть, будь ласка, три ваших проекти у соціальній сфері з 2011 року, якими ви найбільше пишаєтеся?

– Перший проект – популяризація дитячої електробезпеки з залученням волонтерів. Коли ми зрозуміли, що до дітей треба говорити доступною їм мовою, провели конкурс літературних творів з електробезпеки, в якому взяло участь до 50 авторів. Перемогла розповідь письменниці з Івано-Франківська про суперагента Вольтика. Ми замовили ілюстрації і видали книгу «Ілюстрована електробезпека для дітей», створили лялькову виставу «Земні пригоди Вольтика». І зараз енергетики-волонтери, які проводять у школах області уроки з електробезпеки, – це помічники суперагента Вольтика.

Другий проект – охорона білого лелеки. Ми почали підіймати гнізда, розташовані на наших електроопорах, на платформи – для того, щоб уберегти птахів від ураження струмом і захистити наші лінії від знеструмлення. Ця програма розрослася в комплексну –налагодилися зв’язки з науковцями та екологічними організаціями, навчальними закладами.

Третя справа, яка варта уваги, – тема орнітологічної безпеки енергетичного обладнання і загалом охорони довкілля. Наскільки шкідливим є вплив діяльності енергопостачальної компанії на навколишнє середовище? Виявилось, що інші енергетичні компанії також цікавляться цими питаннями. У березні «Прикарпаттяобленерго» провело семінар на цю тематику для фахівців з 7 енергокомпаній, у тому числі підприємств ТОВ «ДТЕК». За результатами зустрічі була прийнята спільна резолюція, а також кожна компанія розробила свій план дій щодо орнітологічної безпеки обладнання та екології загалом. Тепер лобіюємо, щоб у рамках «Прикарпаттяобленерго» був свій екологічний підрозділ. Ми вважаємо, що закривати очі на те, що є вплив на довкілля, не можна.

Тим більше, що девізом 2013 року стали слова: «Ми обираємо зелену лінію – лінію життя». Зелений колір набирає особливого значення для наших працівників. Ми впроваджуємо принципи «зеленого офісу», удосконалили процес утилізації відходів, розпочали роздільний збір сміття, організували щомісячні десанти зі збору макулатури, проводимо дні довкілля. 

– Розкажіть про проект «Лелека». На якому етапі впровадження він перебуває?

– Слід сказати, що «Прикарпаттяобленерго» – не єдина компанія в Україні, яка опікується лелеками. Взагалі, цей досвід прийшов до нас із Польщі, розпочали ж його впровадження волинські енергетики. У нас на Західній Україні лелека – особливий птах. За 5 років ми плануємо встановити близько півтисячі платформ для гнізд на території Івано-Франківської області.

Також ми підтримуємо освітню програму «Лелека», розроблену Західноукраїнським орнітологічним товариством. Маючи активних людей, ми оголосили набір еко-волонтерів серед наших працівників. Вони брали посібники освітньої програми і йшли до шкіл, просили дітей брати шефство над гніздами, спостерігати за ними і передавати інформацію орнітологам. Також ми провели конкурс фотографій, малюнків та літературних творів. Найактивніші школи в Івано-Франківській області за підсумками 2012 року отримали від нашої енергокомпанії цінні подарунки – проектор, відеокамеру та фотоапарат, діти – еко-сумки, блокноти, сувеніри.

Міжнародний фестиваль ковальського мистецтва «Свято ковалів», який підтримує «Прикарпаттяобленерго»

– Розкажіть про політику корпоративного волонтерства. Як реагують співробітники на пропозицію «додаткової роботи» на благо суспільства? Як ви доносите до них розуміння того, що волонтерські програми – це вигідно і престижно? 

– У нас вже кілька років працюють волонтери – експерти з дитячої електробезпеки, а торік до них приєдналися еко-волонтери. Також є ще один напрям, де потрібні добровольці: опіка над ветеранами, які були нашими працівниками. Корпоративне волонтерство нам дуже згодилося, тому що в кожному колективі є люди небайдужі, які хочуть робити щось корисне для інших, крім того, що вони щось рахують, будують, копають, монтують.

Бажаючі пройшли навчання з психології спілкування з дітьми, методики викладання та охорони праці. У нас працює до 100 волонтерів. Наші добровольці приходять у кожну школу Івано-Франківської області. Ще один потужний десант – робота в дитячих таборах, де організовуємо інтерактивну гру типу квесту, в якій діти вивчають основні правила та знаки електробезпеки.

Ми вирішили, що волонтер може використовувати на волонтерські програми 4 години робочого часу на тиждень (але це має бути з дозволу безпосереднього керівництва волонтера). Компанія надає транспорт та усі необхідні ресурси.

– У вас 5 основних напрямків діяльності КСВ (права клієнтів, працівників, громада, безпека, екологія). Скільки коштів на кожен з них ви виділяєте?

– Тут немає спільного кошика, з якого йде розподіл коштів. Наприклад, те, що стосується персоналу, – в фонді оплати праці. Найбільше коштів виділяємо на соціальне забезпечення робітників та на охорону праці, на проекти розвитку громад та благодійність. Так, на розвиток громад минулого року було спрямовано близько 8 млн. гривень. Одна з наших основних програм – це підтримка розвитку професійного, дитячого та аматорського футзалу через розбудову Народного футбольного клубу «Ураган».

– Чому ви підтримуєте футболістів, які й так не обділені увагою, а не інші види спорту, культури, мистецтва?

– На мою суб’єктивну думку, тут спрацювало, як мінімум, два фактори. Перше – те, що в колективі здавна була своя аматорська футбольна команда, були давні традиції спортивного життя, ще в 80-х проводилися спартакіади трудового колективу, і навіть була своя футбольна команда в 30-ті роки. Це все й зіграло свою роль. При цьому у футболі важче було утвердитись, ніж почати з нуля свою футзальну команду. Свого часу нам намагались нав’язати підтримку івано-франківського футбольного клубу «Прикарпаття», який мав шлейф боргів та інших негараздів. І другий нюанс – те, що наш голова правління є активним фанатом-гравцем футболу.

– Ви щорічно підтримуєте Міжнародний фестиваль ковальського мистецтва «Свято ковалів». Невже ви вважаєте його соціально цікавим чи актуальним культурним явищем?

– В Івано-Франківську немає більш масової, резонансної події, ніж «Свято ковалів». Це родзинка та візитівка міста. Всі ковані скульптури є подарунком Івано-Франківську від ковалів до Дня міста. З нашою допомогою фестиваль перетворився з камерного на масовий. Ми долучилися до майже невідомого бренду, який мав перспективи, що і стали реальністю. До того ж, ми не просто перераховуємо кошти як спонсори – йде тісна співпраця на рівні творчих задумів, обговорюємо ідеї скульптур, організаційні моменти, долучаємось до проведення фестивалю.

– Чи відкриті ви до нових проектів? Чи можете навести приклад організації, якій би ви допомогли і якій би відмовили?

– На жаль, відмовляти доводиться часто. Розповім про проект, який працював минулого року. Це була програма «Банк ідей» для громадських організацій, які пропонували певні фестивалі, заклади, послуги, будь-що. Надійшло близько півсотні проектів, переважно регіональних. Але, маючи свою Політику соціальної відповідальності і розуміючи, в яких напрямках ми прагнемо розвиватися, ми мусили відмовити багатьом, бо хочемо працювати у тих напрямках, які є для нас пріоритетними.

Інший приклад – ми підтримали фестиваль молодіжної культури та екстремальних видів спорту «Мізунська Zвигода». Хоча молодіжна аудиторія не є для нас цільовою – не молоді люди розраховуються за світло.

– На якому рівні приймаються рішення щодо підтримки тих чи інших проектів або громадських ініціатив?

– Коли надходить якесь прохання чи ідея, питання виноситься на розгляд правління товариства. При цьому досить важливо, як мотивується пропозиція. Якщо компанія щось робить із року в рік, то є велика ймовірність, що цей проект буде підтриманий знову. Є інший нюанс – питання бюджету. Ми маємо обмежені ресурси, все планування відбувається наприкінці року, а протягом року ми вже не можемо щось змінити кардинально. Тому людям, які хочуть подавати проекти на підтримку, краще це робити наприкінці року, щоб вони мали шанс до реалізації.

Конкурс літературних творів з електробезпеки. Перемогла розповідь про суперагента Вольтика

– Чи оцінювали ви ефективність своїх соціальних програм і якими показниками? 

– Коли ми прописували Політику корпоративної соціальної відповідальності, то розробили систему показників для оцінки ефективності наших програм. Якщо це корпоративне волонтерство, то ми рахуємо, скільки задіяно волонтерів, скільки годин вони працювали, скільки дітей навчили, скільки колективів залучили (у порівнянні з попереднім періодом). Але це одна з тем, яка, на мою думку, потребує постійного вдосконалення.

– Чи обладнані офіси вашої компанії пандусами для людей на візках? 

– На тому рівні, як воно мало би бути, ні. І я думаю, що це один з напрямків, який ми будемо удосконалювати наступного року. Не тому, що це на слуху, а через те, що ми обирали для себе пріоритетом орієнтацію на клієнта – на його зручність. У кожній філії наразі відкриваються Центри обслуговування клієнтів, які розміщуються на першому поверсі і є доступними для відвідувачів. Нові будівлі, які у нас відкриваються, також обладнані з дотриманням норм доступності та безбар’єрності. Крім того, є ціла низка новацій, які покликані зробити послуги з електропостачання зручнішими. Працює цілодобова безкоштовна телефонна лінія для споживачів компанії, на сайті компанії активно діє інформаційно-платіжна система.

– Як би ви пояснили свою особисту мотивацію до соціальної відповідальності?

– Вислів, що передає моє ставлення до справи, якою займаюся, – «Не хочеш працювати – полюби те, що ти робиш». Я щиро переймаюся проектами, які координую. Мені це дуже цікаво, бо дає можливість для особистої самореалізації. Визначальним також є соціальний ефект та позитивне сприйняття. Погодьтеся, реальна допомога іншим – це хороша мотивація.