Вони вірять у своє право на безпечний публічний вияв любовних флюїдів, хочуть мати можливість вільно створювати сім’ї і бажають, щоб їм не відмовляли у працевлаштуванні лише на підставі того, з ким вони сплять. Їхні опоненти приписують їм розпусту, потворність і вампіризм. Перші говорять про європейські цінності і звинувачують других у дикунстві. Другі тримають в одній руці хрест, а в іншій – вила з тризубом, і переконані, що на їхньому боці традиція і здоров’я.

Проблема ж лише в тому, що других у 19 разів більше, а перших легально не існує. За даними GfK Ukraine, менше ніж 5% українців підтримуть узаконення одностатевих шлюбів. 25 травня Маршем рівності у Києві вони хочуть заявити про своє існування. Хотіли ще минулого року, але їх побили. Сценарій цього року передбачити важко, зважаючи, що київська влада все ще хоче заборонити ходу. Подія може як перетворитися на українську версію трьохсот спартанців, так і стати прецедентом ментального зсуву в суспільстві.

Аліна Копиця, художниця

Насправді, я піду, бо підуть мої хороші друзяки. Піду, щоб провести разом з ними час. В ідеалі прайд має бути таким, як у Берліні, де збирається багатотисячний натовп і всі щасливі та веселі. Щоб це було більше схоже на якесь напівтеатральне дійство. Щоб були групи людей у певних образах – наприклад, купка медсестер, купка мерлін монро, купка супергероїв, купка людей у шкірі, щоб демонстрування своїх фетишів теж було присутнім у якості гри. Щоб це був не лише гей-парад, а більше – лав-парад, коли кожен бажаючий може бути собою.

Тася Живкова, перекладачка, кураторка, активістка

Враховуючи, що організатори маршу повторюють минулорічну стратегію завчасного (за місяць) оголошення факту проведення та дати Прайду-2013, що слугує приводом для завчасної мобілізації гомофобних груп, маю великі сумніви щодо того, що він відбудеться. Я би хотіла, щоби точні дата та час прайду розголошувалися не раніше як за три дні до акції, а місце – за кілька годин.

Не маючи віри у прайд, я все ж збираюся взяти у ньому участь. Моя основна мотивація – це можливість попрацювати на суспільній ниві для себе, бісексуальної жінки, а також для інших представників ЛГБТ-спільноти. Тому моє основне побажання до Прайду-2013 – його позиціонування не стільки як можливості познайомитися, зібратися і заявити про свою присутність у суспільстві, але, у першу чергу, як акції за прийняття повних громадянських прав, яких ми досі позбавлені.

Я вважаю, що до Сімейного, Трудового, Адміністративного та Кримінально-процесуального кодексів України мають бути внесені зміни, що гарантують право на отримання негомофобної освіти, право на захист генетичного матеріалу при корекції статі, законодавчу реєстрацію шлюбів та адопцію, право спадкування та захисту у суді та ще ряд інших важливих прав.

Безсумнівно, прайд може і має проходити з яскравими костюмами, фантазійними реквізитами, запальною музикою та щирими посмішками, але при цьому у плакатах, гаслах та промовах мають висуватися конкретні вимоги до влади. Інакше ЛГБТ-спільнота може обмежитися неполітичними вечірками у закритих клубах, семінарами з самозахисту та виїздами за кордон.

Данило, киянин 

Йду на Київ Прайд, тому що хочу, аби мої діти жили в суспільстві, де люди поважають інших, поважають розум і свободу вибору. Йду, оскільки вважаю найточнішим мірилом моралі правило «вчиняй з людиною так, як би ти хотів, аби інші вчиняли з тобою, якби ти був на місці людини, по відношенню до якої ти можеш чинити». Йду, оскільки вважаю, що будь-які статеві зносини є моральними, якщо тільки в них немає елементів неігрового, недобровільного примусу.

Марія Куликівська, медіа-художниця, архітекторка

Да! Конечно! Я обязательно там буду!

Я уверена, что каждый свободный и современный член социума должен если не идти, так не препятствовать проведению события, говорящего о равноправии каждого из нас. Мне странно, дико и совсем неясно, почему большинство людей (граждан нашей страны), и чаще всего более молодого поколения, так яро, с ненавистью отрицают и всячески препятствуют нормальному существованию людей со свободным и независимым восприятием мира. Если мы говорим, что Украина свободная, демократическая страна, то мы должны не только не препятствовать свободному самовыражению и выбору, но и всячески это поддерживать.

Мне очень не нравится, я бы даже сказала, меня коробит наблюдать за тем, как женщины приняли и согласились на роль слабого, немощного, глупого, ограниченного пола. Мне больно видеть и понимать, что женщины добровольно презентуют себя как некий товар на выбор. Это ужасно. Поэтому то, что у нас наконец-то произойдет первый парад прав и свобод человека, – это очень важный этап в развитии нашего общества, и только подобными мирными культурными акциями возможно начать менять закостенелое, архаичное, патриархальное, консервативное общество. Я хочу видеть первый Киев Прайд мирным и без агрессивных нападок со стороны религиозных фанатиков и радикальных перемаскулиненных гомофобов!

Если что, увидимся на параде!

Тая, учасниця Маршу Рівності

Не знаю, состоится ли Киев Прайд в этом году или будет отмена в последний момент, но для меня важно выйти на улицу в поддержку прав и свобод человека. Свобода от дискриминации – одно из основополагающих прав, которое, к сожалению, не соблюдаются в Украине. Более того, практически все политики или публичные люди не стесняются своего ханжества. Ораторы оперируют данными 70-х годов и вместо того, чтобы наконец взяться за пытки в милиции и коррупцию, впаривают нам «традиционные ценности». Кормить моралью и объявлять крестовые походы на ЛГБТ, феминисток и «других безбожников» куда легче и эффективнее реальной работы.

И мне это порядком надоело, потому как я вижу, что благодаря этой ненависти мы движемся в сторону малоразвитых стран Африки или Азии. В первую очередь мне бы хотелось, чтобы прайд был безопасным для участников. По сути, милиция может обеспечить безопасность, вопрос лишь в желании. Мне хочется, чтобы прайд просто состоялся, чтобы в следующем году туда пришло еще больше людей вне зависимости от сексуальной ориентации. Просто те, кто уважает выбор другого человека и чувствует себя частью развитого, образованного мира. 

Анатолій Бєлов, художник

Киев Прайд 2013 – акция по защите базовых прав человека. В данном случае – защиты прав ЛГБТ-сообщества, но и общества в целом, независимо от сексуальной ориентации, так как сейчас «моральные» политики часто спекулируют на ЛГБТ-теме с целью ограничения свободы всех граждан. ЛГБТ-сообщество должно обрести свои законные права, благодаря чему гомофобные спекуляции политиков будут неприемлемы и невозможны.

Хотелось бы, чтобы прайд прошел без провокаций и чтобы была обеспечена безопасность участникам и участницам акции.

Максим Буткевич, співкоординатор проекту «Без кордонів», громадський активіст

Я маю намір взяти участь у марші, бо хочу бачити Україну місцем, де люди, які належать до різних груп, мають рівні права, і забезпечення цих прав є суспільною цінністю; де ксенофобське ставлення і його прояви, дискримінація й інші практики ненависті є неприйнятними; де повага до людей з іншим способом життя, якщо він не заважає іншим довкола, є цінністю. На моє переконання, інший розвиток подій не лише суперечить важливим для мене цінностям, а й є руйнівним для українського суспільства.

Я хотів би бачити прайд інклюзивним, із участю найрізноманітніших організацій і груп – таким, що виходить далеко за межі ЛГБТ-спільноти. Інформативним і просвітницьким у частині поширення інформації про життя і проблеми цих меншин. І, звичайно, сповненим поваги, без насильства та агресії... Щодо останнього – це відповідь саме на питання, «яким би я хотів бачити», а не «чого я очікую», на жаль.

 

Ольга Гальченко, співробітниця міжнародного фонду «Відродження»

На гей-прайд собираюсь пойти потому, что права большинства начинаются в первую очередь с прав меньшинств. Каждый из нас может в любой момент стать жертвой дискриминации – по признаку пола, религии, ориентации, национальности, чего угодно. Вот я – женщина (это уже повод, чтобы меня не брать на работу или приставать на улице), блондинка, разных кровей, завтра могу оказаться в инвалидном кресле или у меня может родиться сын, который окажется геем. И мне очень хочется, чтобы я, мои друзья и родственники, близкие и неблизкие люди, все граждане нашей страны могли жить без страха, что их могут оскорбить, побить, лишить чего-то или принудить к чему-то только потому, что они как-то отличаются от традиционной «нормы».

Понятное дело, что просто митинг ничего сразу не изменит, но, возможно, другие люди посмотрят на нас и подумают: «Надо же, а ведь этот гей-прайд не такой уж и страшный, может, и ребята они нормальные», и сделают маленький шаг к пониманию, что все мы заслуживаем одинаковых прав и одинаковых возможностей.

Киевский гей-прайд должен пройти в спокойной дружественной атмосфере. Очень хотелось бы обойтись без провокаций со стороны неадекватных людей. Понятное дело, что никто не будет плясать голым, как нас пугают защитники общественной морали, – это будет просто митинг людей, разделяющих общие ценности и принципы прав человека. 

Нік Старков, учасник Маршу Рівності

Я вважаю, що спільнота дискримінованих за сексуальною орієнтацією людей – це лише окрема частина ширшого явища суспільного виключення, породженого ієрархічною структурою суспільства, влади. Кожна боротьба за права окремих меншин є недосконалою, коли немає боротьби проти форм дискримінації в цілому.

Якщо чесно, я б не йшов на цей марш, якби в Інтернеті не було настільки сильної ксенофобсько-гомофобної реакції, спрямованої проти нього. Я бував на різних заходах, спрямованих на захист сексуальних меншин, і цей не найкращий за форматом. Проте я піду, адже тут справа вже не в особистому, навіть не в самоідентифікації, а в колективному засобі самозахисту, який треба підтримати.

Анна Прейс, активістка ЛГБТ-руху

Я як громадянка маю вимоги до держави й озвучую їх на марші: вимагаю рівноправності! Вимагаю дотримання міжнародних угод і Конституції! Вимагаю легалізації одностатевих партнерств і шлюбів! Вимагаю дотримання мого права на мирні масові зібрання!

Якщо цього не зроблю я, хіба хтось зробить за мене?

Я хотіла би, щоби колись марш перетворився на прайд, щоби боротьба перетворилася на радість. Я хотіла би, щоб туди я йшла як на святкову подію, а не як на мінне поле. Прайд для мене – це подія, на якій люди веселяться, радіють собі та людям навколо, стверджуються у своїх цінностях, дарують енергію оточуючим. Прайд – це свято ком’юніті, свято великої кількості людей, об’єднаних спільними цінностями та любов’ю.

А марш – це хода з вимогами, це частина серйозної адвокаційної кампанії. В нашому випадку – ризикована хода.

Фото: biggggidea.com / Оксана Парафенюк