В останньому випуску щоденника науково-мистецького гуртка «Башта, городи та музика села» художниця Алевтина Кахідзе підбиває підсумки проєкту та розповідає про те, як допомогти підліткам знайти альтернативні способи передачі інформації власною мовою.

Проєкт «Башта, городи та музика села» реалізували Алевтина Кахідзе та громадська організація «Змінимо село разом» за підтримки Європейського Союзу за програмою House of Europe.

Чи потрібне власне медіа підліткам — альтернативне від дорослих і локальне — там, де вони живуть?

З самого початку проєкту «Башта, городи та музика села» вважали, що тільки так підлітки можуть запропонувати своє власне бачення села і повноцінно доповнювати голоси дорослих.

Напередодні в селі вийшла газета «Здоров’я», складена дорослими, в якій йшлося про відсутність рішень щодо вивозу сміття і масштаб шкоди від неліцензійних сміттєзвалищ на околицях села. Але не давалося жодних деталей про сміттєзвалища у порівнянні з тим, як самі підлітки говорили про згадану проблему. Їздячи по селу на велосипедах, вони порахували нелегальні сміттєзвалища і зробили лист із даними геолокацій цих сміттєзвалищ, і ще вигадали їхні імена (про це ми вже писали в попередньому матеріалі). Порівнюючи два підходи — дорослих та підлітків, — зауважуємо, що голос підлітків цінний і чутливий. 

Підлітки також знайшли закинутий яблуневий сад, про який створили соціальний ролик. Погляд дорослих на цей сад: територія, яка вимагає інвестицій. Учасники гуртка говорять про відповідальність.

У кінці літа дані про звуки села, кількість криниць, компостерів та інше, включно із даними про сміттєзвалища та яблуневий сад, були оброблені в програмному середовищі MAX/MSP/JITTER композитором Георгієм Потопальським, і презентовані унікальним звуковим треком із інтерактивної скульптури — Башти. 

«Вышла карта как живой организм, при перемещении по которой формируется неповторимый звуковой поток отражающий "жизнь села"» — додав про цю програму Потопальський.

Башта фізично існувала в селі півгодини завдяки всепогодній колонці просто неба, із якої пролунав той унікальний і притаманний селу звуковий трек. Наступний крок —  встановлення Башти в публічному просторі через домовленість із місцевою владою.

Але наразі існування Башти продовжується на кожному комп’ютері, де завантажена програма Башта Live. Вона має три рівні звуків, один із яких — звуки села без обробки. Інші два рівні, як говорить Георгій Потопальський — це «чистесенька електроніка». На першому рівні діє формула віддалення звуків, яку композитору надали підлітки. Її виміряли за допомогою двох шумомірів під час служби в місцевій церкві: коли задзвонили дзвони, дві групи підлітків пішли від церкви із шумомірами в дві різні сторони, аби зафіксувати, як зменшується рівень потужності дзвонів — шумів. Середнє значення показників із двох шумомірів підлітки віддали композитору для використання.

В рамках проєкту ми тестували, як власне може передаватися інформація завдяки звуку без слів. Башта в Музичах — це медіа, яке діє на основі звуку, де головним не є зміст слів. Ми переконані, що експериментальних медіа може бути більше, ніж усі ті, до яких ми звикли.

Співпраця з французьким художником Сімоном Ріполом-Ур’є дала нам результати саме в цьому напрямку: інформацію можна спробувати передавати телепатично. Художник не зміг фізично приєднатися до команди проєкту через пандемію, тому міркував, як власне подолати відстань і бути оригінальним. Весь світ використовував інтернет задля комунікації, але цей спосіб був для нього надто очевидним. Ріпол-Ур’є запропонував телепатичні ігри — вправи на передачу думок на відстані. Телепатію художник вивчав протягом останніх десяти років і шість із них практикував телепатичні сеанси. Після ввідної лекції Сімона через Zoom підлітки отримали практичні вправи для перших сеансів.

Подаємо одну із вправ:

ТРИВАЛІСТЬ: 5 ХВ

ДАТА ТА ЧАС: (визначити і повідомити всіх учасників)

УЧАСНИКИ МАЮТЬ ЗНАТИ ЗАЗДЕЛЕГІДЬ ХТО БУДЕ ПРИЙМАТИ УЧАСТЬ.

МОЖУТЬ БУТИ БУДЬ-ДЕ, АЛЕ НАОДИНЦІ І В ТИХОМ МІСЦІ.

БУТИ ГОТОВИМИ О 21:25.

ВСТАНОВИТИ БУДИЛЬНИК НА 21:35.

О 21:30 ЗАКРИТИ ОЧІ І ВИКОНАТИ ВПРАВУ.

УЯВІТЬ, ЩО ВИ ВСІ Є "МЕРЕЖЕЮ", ТЕЛЕПАТИЧНИМ КОЛОМ, ЯКЕ ПОЄДНУЄ ВАС.

ТРЕБА СКОНЦЕНТРУВАТИСЯ НА ВІЗЕРУНКУ, ЩО ЗВ'ЯЗУЄ ВАС ВСІХ. ЧИ МАЄ ВІН КОЛІР? ЗАПАХ? СМАК? ТЕКСТУРУ? ЗАПАМ’ЯТАТИ, ЯКЩО ВИ ПОБАЧИТЕ АБО ПОЧУЄТЕ ІНШИХ ЧЛЕНІВ ЦІЄЇ ТЕЛЕПАТИЧНОЇ МЕРЕЖІ? ЧИ ВИ ВІДЧУЄТЕ ВСІХ В ПЕВНОМУ МІСЦІ? ЧИ ОТРИМАЄТЕ ЯКІСЬ ПОВІДОМЛЕННЯ? КОЛИ БУДИЛЬНИК ЗАЗДВОНИТЬ, ВІДКРИЙТЕ ОЧІ ТА ЗАПИШІТЬ, ЩО ВИ ВІДЧУЛИ ПІД ЧАС СЕСІЇ.

Телепатичні сеанси були трансформовані учасниками в тексти. Надаємо один із таких:

«7 листопада. Алевтина, Анна, Маша, Юлія та я були вдома. Це різні будинки в Музичах. Кожен з нас був один у тихій̆ кімнаті, сидячи або лежачи, ніякого контакту між нами. Було рівно 21:30, коли ми одночасно закрили очі. Минуло трохи часу, щоб з’явився візерунок. Спочатку він був легким і з’явилося відчуття, що речі починають крутитися проти годинникової стрілки. Потім я відчула присутність усіх, усіх одразу, вони всі були тут зі мною. Ми були як червоні зірки, як крапки на карті, зі срібними лініями, що з’єднували нас. Ці лінії̈ несли світло-блакитні комети, що перелітали з однієї̈ точки в іншу, як коми з хвостами. Вони стали мотузками, що утворюють трикутник, що рухається за годинниковою стрілкою, потім з’явилася перевернута лійка, виганяючи деякі види круглих форм. Весь простір навколо нас був зеленуватим із різними відтінками, немов нескінченний смарагдовий камінь. Смарагдовий. Це колір, який ми всі відчували. Через деякий час усі ці лінії, що з’єднували нас, раптово перетворились на кислотно-рожеві димчасті промені. Ми побачили величезний мегаполіс, що оточував нас, у багатьох різних відтінках сірого. Зображення зникло у мить, і воно закінчилося. Ми всі розплющили очі».

Повертаючись до розмови про медіа. Вважаємо, що передача інформації у спільноті підлітків є частиною їхньої емансипації та подоланням відчуження місця, де вони живуть. Вивчаючи власне село, вони привласнюють його таким чином. Відчуженим є те, що невідоме, і те, до чого ми не маємо стосунку. А транслювання інформації смарагдовим візерунком — це пошук нових цінностей через медіа.

Фото: Марго Дідіченко

Малюнки: Антон Клімов