Колись, років 10-12 тому, ми помітили, що практики, які приходили передавати свій досвід студентам, не вміють це робити. Не те щоб вони не знали, що таке дизайн, — ні, навпаки, це були висококласні фахівці, дизайнери та артдиректори відомих рекламних агентств і студій: BBDO, Saatchi&Saatchi, Milk, та інші, і досвід, яким вони володіли, був дуже цінним, у жодному виші такого досвіду не відшукати. Але ось швидко і якісно передати його іншій людині, вони, на жаль, не вміли. Виявилося, що робити самому класний дизайн і навчити цього студента — не одне й те саме.
Ми почали розбиратися в проблемі та з'ясувалося, що чім крутіша «зірка», тім ситуація складніша, ці люди могли добре мотивувати своїми прикладами та досягненнями, але студент від цього успішнішим і продуктивнішим не ставав. Ці спостереження дали поштовх для появи в нас у SVC спеціальної школи, в якій ми навчали тих, хто потім навчав інших — Школи викладачів дизайну. Скільки себе пам'ятаю, ми завжди запрошували до менторської команди лише тих, хто мав не просто хороші практичні знання, а й мав у характері підтримувальні якості: був би орієнтований на розвиток іншої людини. Ці якості залишаються для нас вирішальними для співпраці й нині.
Сьогодні нам 17 років і нам вдалося знайти шлях, що веде до хороших прогнозованих результатів — з нами швидко зростають будь-які таланти, якщо ж вони, звісно, зі свого боку налаштовані на серйозну роботу. Наші випускники працюють сьогодні — у провідних українських і закордонних агентствах, організовують свої студії, викладають у Прожекторі, КАМІ, Сквоті.
Як це стало можливим? Завдяки регулярній роботі Школи менторів, яка на якомусь етапі змінила Школу викладачів дизайну. Школа менторів виросла природним, органічним шляхом, як і всі інші проєкти SVC — наші Майстерні, Центр кар'єри, студія meta².
Постійно потребуючи якісно підготовлених викладацьких кадрів, — і тут важливо сказати, що School of visual communication — це школа, а не окремі курси (що має єдиний курс з візуальних комунікацій, розрахований на 2,5 роки навчання, і розділений на різні програми для різних рівнів підготовки) — для нас важливим було, щоб наші викладачі могли забезпечити спадкоємність знань від одного практика до іншого. А також, передавали б розвиваючи від дисципліни до дисципліни, ту методологію та цінності, які є ядром нашої команди. До того ж практики, які приходять до нас, це люди, закохані у власну справу, свій предмет, свою дисципліну, і в них є внутрішній запит на її глибоке дослідження, її розвиток. Вони перебувають у постійному бажанні розширювати знання з цієї теми. Загалом, Школа менторів не могла не з'явитися, тому що в цьому була і є, природна потреба педагогічної команди.
Йдучи цим багаторічним шляхом, ми по ходу руху розбиралися: хто такий ментор, викладач, коуч, тренер, наставник? Що є спільного в них, і в чому відмінність? Що найбільше потребує наш студент? Що не працює? І чому? Які є перспективи у тих практиків, які йдуть у викладання?
Усі ми в житті — різні, але якщо придивитися уважніше, то стає очевидно, що в школі залишаються люди з певними цінностями і з певними людськими якостями, з певною енергетикою і вихованням. SVC завжди була школою «з очима» — для нас важливим було й залишається бачити головне — людей, з якими ми разом є дотичними до справжніх справ: вдосконалюємо себе, разом розвиваємо свої власні справи, рухаємо дизайн та візуальне оточення далі, змінюємо освіту.
Для нас, людиноцентричних, людино-орієнтованих, тих, хто чує і бачить іншого, — менторство, як формат взаємодії, підходить як ніщо краще. Але що таке менторство? І хто такий ментор?
Ментор — це людина, яка готова якусь частину свого життя пройти поруч з іншою людиною, менті, і під час цього руху ділитися своїм багажем знань і досвіду, накопиченим протягом життя. У ментора є вкоріненість і досягнення в тій сфері, у якій він є експертом, у нього широке коло професійних знайомств і він може ділитися цими знаннями зі своїм менті, для якого все це, безумовно, є цінністю. Він бачить у менті, себе вчорашнього, свого молодшого колегу, який має намір іти тим шляхом, який ментор уже подолав. Для ментора, природно, постає питання систематизації цих знань і передання їх вмотивованій ланці, щоб знайдені робочі моделі та інструменти ставали стандартом роботи в професійному цеху.
Також для ментора важливим моментом є його власне цілепокладання — оскільки людина, яка веде практику менторства, завжди має інтелектуальне лідерство, то вона прагне навколо себе створити ціннісне ком'юніті, об'єднує та підтримує тих, хто може бути помічником їй у досягненні важливої, великої мети. Він усвідомлено вкладається в партнерства, за допомогою яких легше вирішувати об'ємні, багаторівневі завдання. Йому потрібні люди, з якими він говорить однією мовою і на яких можна покластися.
Сьогодні стали з'являтися майданчики, на яких за гроші будь-хто може швидко купити собі менторську сесію. Чи є це менторством? Нумо називати все своїми іменами: це — професійна консультація. Ментор може здійснювати професійні консультації, як і коуч, чи репетитор. Але менторство має під собою щось більше, ніж консультація. Воно на кшталт, наставництва, і вимагає тривалого часу, щоб у роботі з менті, був би час розібратися в ситуації, поставити цілі, підібрати необхідні інструменти та перевірити на практиці наскільки ефективно вони використовуються. Кожен раз потрібно виходити з успішності або неуспішності менті —і в разі невдачі, змінювати все: і стратегію, і інструменти, підбирати нові ключики до вирішення завдання... Безумовно, точкові консультації цього ефекту не дадуть і до потрібного результату не приведуть. У роботі ментора з менті працюють комплексні рішення — на рівні мислення, прояву скілів, знань, умінь, навичок, звичок та іншого...
Питання — як відрізнити ментора від викладача, коуча або тренера? Це, досить просте питання. Потрібно подивитися на це з позиції ролі: яку роль виконує ця людина і які функції є у цієї ролі?
Очевидно, що роль і функції коуча — допомога клієнту у вирішенні сформульованого запиту. Роль і функції тренера — навчити конкретної практичної навички. Роль і функція вчителя — виховання і передача знань з певних дисциплін. Відповіді на ці запитання можна отримати за 5 хвилин, забивши в Google або запитавши в ChatGPT, хто є хто і чим займається, і зробити нескладну роботу з порівняння відповідей.
Чи складно знайти собі ментора? І так, і ні. В Україні тільки починає формуватися інститут менторства. Лідерів, які усвідомлено здійснюють менторство не дуже багато, а потреба в менторстві зростає з кожним днем. До слова, самі ментори теж, можуть потребувати наставництва та менторства. Межі для розвитку людини, як відомо, немає.
Сьогодні український бізнес, зокрема креативні та культурні проєкти, переживають складний етап у зв'язку з війною, але нам усім потрібно розуміти, що криза перебуває тільки в початковій точці, і нам треба готуватися самім, а також готувати свої команди до майбутніх, кардинальних змін.
Війна рано чи пізно закінчиться і стане питання відновлення і розвитку систем. І все це — в умовах обмежених ресурсів і психологічно виснажених людей. Уже зараз потрібно починати готувати свої команди до продуктивного проходження цих етапів. Базове мислення виживання потрібно змінювати на мислення трансформації та модернізації.
Але команди хтось має мотивувати та навчати. Люди мають бачити, хто буде їм надавати методологічну та моральну допомогу. У такій ситуації кожному менеджеру потрібно якнайшвидше прийти до розуміння, що вони і є та константна сила, яка допомагатиме командам продукувати смисли та організовувати їх на подальші трансформації.
То як же знайти ментора? Йти напряму із запитом до конкретної людини-фахівця, розуміючи наперед, що можна отримати відмову. Ментор теж обирає, у кого він хоче інвестувати свій досвід і час. А отже, потрібно бути актуалізованим і активним: розуміти, хто ви є і куди прямуєте, чим можете бути цікавим і корисним для свого ментора. І вміти пояснити це йому. Менторство, це вулиця з двостороннім рухом.
І якщо ви в пошуках ментора у сфері професійного графічного дизайну, нових медіа та мистецтв ласкаво просимо долучатись до спільноти