Про розуміння...
Напевно, міста проведення табору, а саме Краматорськ і Слов’янськ, в моєму розумінні, сьогодні зруйновані більше морально ніж фізично. Люди залишені наодинці з думкою про «використаний матеріал» для чиїх би то не було політичних чи інших амбіцій. Справедливе відчуття «нас кинули» ті що обіцяли і ті що тепер масово і найголовніше в пусту кричать «Україна єдина» просто сірим смогом стоїть в повітрі.
Та попри помітну загальну пасивність, особливо старшого населення, розчарованість і відсутність віри в будь які нормальні зміни на нашій землі, присутня постійна відкритість, спрага чути і почути людей, що не просто в соцмережах і комерційних токшоу «плачуть» про єдину країну, а конкретно на ділі, спільними зусиллями доводять це.
Кожна хвилина проведена там, разом з нашим народом, що так потребує підтримки особливо зараз, настільки швидко і позитивно матеріалізує слова про цілісність і взаємну підтримку українського народу, що невпинно вселяється віра в світле майбутнє, майбутнє без «нас і них», майбутнє з мирним небом і впевнено щасливими українськими людьми.
Та на жаль одного проекту мало, мало і тої горстки активістів що є «краплею в океані» в негативному значенні в масштабах сьогоднішніх проблем. Важливо, щоб це зрозумів кожен і своїми практичними зусиллями, а не пустим текстом приклався до будівництва того суспільства - в якому наша хата завтра може бути не з краю.
Повірте, це точно важливіше ніж вибори якими нам в черговий раз забили «мозги», та по яких все повернеться звичним! Хотілось би, щоб ми нарешті це вивчили...
Маркіян Максимюк (волонтер та лектор табору по відбудові "Будуймо Україну разом")