Табір на Донбасі «Будуймо Україну разом»

  • 52
  • 31
    днів
  • 0
    грн

Про неочікуваний Донбас...

Чи не парадоксально жити у глобалізованій добі з потужною інформаційною зброєю, зі швидкими потягами та літаками, з миттєвим зв’язком і надалі залишатися рабом міфів та стереотипів? Соромно. Мені прикро і соромно, що їдучи в Краматорськ я гадала, що не зможу там розмовляти українською. Мені прикро і соромно, що їдучи в Краматорськ я гадала, що там немає проукраїнського населення, немає студентів-ентузіастів, немає бажання змін, немає громадянської відповідальності. Врешті-решт, я уявляла те місто з іншими заходами сонця – такими , словом, недуже; з іншим повітрям – таким, словом, неприємним; з іншими прогулянками – такими небезпечними. 
Краматорськ і соняхи
 
Натомість, я щодня була ошелешена: людьми і містом, бажаннями та мріями, важкою працею і вірою, наполегливістю і безстрашністю. Нам зустрічалися люди, після розмови з якими, я розуміла, що мені зарано себе називати патріоткою. Люди, які носили вишиту сорочку під час ДНР, що було загрозою життю; люди, які вимивали від лайна синьо-жовті прапори на стінах; люди, які були у списку на розстріл, однак не зреклися своєї позиції. Зрештою, які ж ми різні, якщо я годинами співала з краматорчанами унікальних автентичних пісень?..
Так, багато краматорчан все ще дуже налякані, але вони чекають і вірять.
Дякую усім, хто дав можливість відкрити для себе зовсім неочікуваний Донбас. Донбас, який пережив і переживає аж надто багато, щоб ми надалі годували себе стереотипами і міфами, ба більше – були байдужим. 
Краматорчани, я залишила десь там біля лавочки чи під гамаком частинку свого серця. Я вернусь  

"Будуймо Україну разом"!
 
Вікторія Фешак, волонтер табору по відбудові на Донбасі!

Читай також

comments powered by Disqus