Моя толока почалася для мене влітку 1967 року...

Село Бучак тоді перетворилося на знімальний майданчик фільму "Вечір напередодні Івана Купала". У перерві між дублями поки чекали сонця, режисер фільму Юрій Іллєнко, сидячи перед старенькою хатою з солом'яним дахом, розкрив мені таємницю, яку я з того часу не зміг забути. Це була стратегема порятунку України в її найтяжчі часи:

Навала, війна, окупація, колективізація, електрифікація, дезактивація, індустриалізація, голодомор, розкуркулювання, інші форми класової, загарбницької, ідеологічної війни, а також будівництво світлого майбутнього щоразу руйнували, палили, топили, втоптували хату у спокусливі для сусідів чорноземи. Протистояти цим випробуванням протягом багатьох віків могла лише технологія миттєвого відновлювання житла в умовах відсутності каменя, ділової деревини, бляхи, цегли, цементу та іншого гіпсокартону.

Саме цю технологію демонструє українська хата. Все, що потрібно - поруч (не сходячі з місця брат показав, де можна накопати глини, нарізати очерету, лози та кривенької акації). По воду теж далеко не ходити – під кручами Дніпро, але головне - Толока, яка збирала людей навколо чергової біди.

Саме ця технологія гарантувала продовження життя. Жодна хата в Україні ніколи не була «скраю» - завжди у центрі громади.

Потім прозвучало: "Сонце! Можемо знімати!"

Лекція закінчилася. В ті часи можна було не мріяти екранізувати цю "лекцію", але забути її я не зміг. Продовження ускладнювалося не лише заборонами радянської цензури. «Лекцію» для початку треба було перетворити на сценарій, що вперто не складалося. Лише згодом, гортаючи Шевченка, я прочитав: «У тієї Катерини хата на помості…» Подумав: невже про хату? Вірш був про любов.

Власне, з цього і почався сценарій. 

Якось 2004 року фільм навіть вдалося запустити на кіностудії Довженка, але керівництво студії змінилося. Новий директор (Віктор Приходько) докорінно переглянув студійну політику. Фільм зупинився – не до Шевченка.

Наближення до двохсотріччя Тараса Шевченка здивувало, навіть приголомшило фактом: твори Тараса Шевченка в Україні не екранізувалися протягом всіх років незалежності.

Так почалася робота.

І сьогодні у кожного є можливість приєднатися до нашої кінотолоки.

Тож запрошуємо!