"Good job!" або чому ми себе хвалимо

"Good job!!!" (добра робота) - так можно характеризувати сьоме заняття інклюзивноїтеатральної студії. Так ми говоримо самі собі після успішного виконання вправ та завдань. Адже визнання власних досягнень, навіть маленьких, - це велика підтримка йди далі, не боятися помилок та вірити у власні сили.

Заняття в студії побудовані таким чином, що кожного разу студійці підкріплюють старі навички та засвоюють нові, від більш простих вправ до більш складних.
Ми продовжуємо працювати над структурою монологу, образною поведінкою, усвідомленням емоцій та їх проживанням-програванням. Не все зрозуміло одразу. Чим більше глибина пізнання методології, тим більше виникає запитань. Найголовніше те, що є бажання шукати відповіді.

Ми питаємо учасників, а що ж дають їм ці наші заняття? Можливо, це наша фантазія, що воно потрібно та корисно. А говорять учасники ось так.

            Ще ми почули відгук про те, що до студії деякі учасники йдуть як додому.

У деяких виникають труднощі під час взаємодії з іншими. Труднощі емоційного характеру, деколи – розгубленість. Адже потрібен час адаптуватися до умов різноманітті. Особливо, коли зіштовхуєшся з чимось вперше.

Так як до складу групи входять люди з інтелектуальними порушеннями, це змушує змінювати звичні способи комунікації, використовувати спрощену мову. Але водночас – коли рівень завдань вищий, а група змішана, то таким учасникам простіше зрозуміти завдання, бо вони бачать приклад і до них ставляться, як до тих, хто впорається. Для учасників з інтелектом норма це ще однин виклик на комунікацію та дослідження власного ставлення, адже у парній роботі доводиться не лиш виконувати завдання, а ще і сприяти своєму партнеру чи партнерці виконати його.

На подібних заняттях будується готовність людей до зустрічі з інакшим. Ти ніби намацуєш себе, свої кордони, свої можливості. Ти перестрибуєш бар’єри, ти знаходиш нового\нову себе.  І «Good job!» - це точно заслужено, бо сама участь у такому процесі – це велика робота над собою.