Напевно, мало хто відпочивав або бував у Бердянську навіть влітку. Тож результати дослідження осіннього, зовсім іншого Бердянська можуть розширити уявлення про місто як тих, хто колись провів відпочинок біля моря, так і тих, хто ніколи міста не бачив. Сьогодні Бердянськ шукає нові ідеї та проєкти, аби розірвати шаблон «доступного азовського курорту». Команда проєкту Конструкції Взаємодії намагалася розкрити його потенціал. Урбаністичне дослідження синтезувало дані з урбан дизайну, архітектури, планування, краєзнавства та соціології. Результатом дослідження стала  архітектурна концепція відкритого «готелю» для птахів та людей BIRDYANSK.

 

Бердянськ щедрий на природні багатства: величезна морська берегова лінія, заповідні зони, лікувальні озера, лимани, річки та мальовничі степи. Залежність міста від цих багатств яскраво помітна зі зміною сезонів. Ритм міського життя взимку сильно відрізняється від курортного літнього сезону — кількість жителівзменшується в кілька разів, а різноманіття птаства навпаки збільшується. Навіть етимологічне значення назви міста пов'язано із річкою Берда.

Сьогодні Бердянськ важко назвати зеленим містом, яке цінує та збагачує свої природні «ресурси». Негативна еволюція істотно пов’язана з перетворенням рибацького поселення на місто. Деякі згадки про наслідки дисбалансу між містом та природою можна знайти в міському просторі, наприклад, пам’ятник винищеному осетру на узбережжі. Також жителі розповідають про зникнення бичка та рідкісних птахів, зокрема, фламінго. Серед часто згадуваних жителями екологічних змін йдеться про зменшення берегової/пляжної зони та погіршення балансу в Азовському морі.



Жителі розповідали про порушення природного балансу, надмірну забудову, зміщення берегової лінії та зменшення площі доступних пляжів. 
Надія Кельм/texty.org.ua

У щоденному користуванні містом слабкий зв’язок із природою відчувають як бердянці, так і туристи. Людям бракує місць відпочинку та зеленої рекреації, де можна було б сховатися від сонця та сильного вітру. У нижній частині міста, зокрема, є лише один міський парк ім. Шмідта. Такий контекст не спонукає до прогулянок, а відчуття курортного міста зникає одразу за межами набережної.

У  межах проєкту Конструкції Взаємодії (тут і надалі КВ) ми шукали відповідь на питання «Чому місто має такі природні скарби, але не робить їх вагомою частиною міського ландшафту, не впускає природу в міську тканину?». Використовуючи мультидисциплінарну оптику, ми почали досліджувати деякі архітектурні, планувальні, культурні та соціальні складові. З вірою, що місто не має протиставлятися природі, ми також почали шукати точки дотику антропогенного та природного середовищ, зокрема в найбільш щільній центральній частині міста. Нас цікавили давні та сучасні історії про співіснування людини та природи, людини та тварини, тож спілкувалися з мешканцями, вченими, співробітникам культури й освіти та представниками міського влади. Також пройшли пішки не один кілометр.

 Польові дослідження команди проєкту «Конструкції Взаємодії».
Фото - Марія Матяшова.

 

Місто 6-ох музеїв та експериментального садівництва

За винятком краєзнавчого музею всі офіційні музеї Бердянська розповідають нам історії людей та предметів. Заразом в чудовому художньому музеї ми зауважили, що пейзаж — найбільш популярний жанр, проте, не побачили жодної картини з місцевою природою. Зі свого боку Музей історії морського порту зосереджений на персоналіях та історії будівництва, а не на морі. 

Краєзнавчий музей натомість почав занурювати нас в давні історії співіснування людей та природи. Тут ми знайшла згадки про місцеві млини-вітряки, які були виразною частиною культурного ландшафту, та вже зникли з нього сьогодні. У музеї ми вперше дізналися про регіональні будівельні та садівничі місцеві традиції з використанням природних елементів, зокрема, зостери — морської трави (її ще називається камка). Про це більше дізналися вже під час інтерв'ю:

«Комку використовували для меблевої промисловості й утеплення. Негорючий матеріал і не заводяться паразити. В 90-2000-х майже не було, а зараз знову спалахи через зміни у морі… Збирання штормових викидів законом не забороняється, тож можна збирати скільки хочеш», (з інтерв'ю із Тимуром Жиряковим).

«Камку в садоводстве используют как мульчу. Она не пропускает влагу, под ней никакая живность не заводится. Камкой утепляли крыши. Благодаря ей не заводятся мыши. И она долговечна», (з інтерв'ю з Валентиною Нешпай, президенткою Клубу садоводів та городників).

 

Фото: Камкарі 1950 рік (фото з інтернету).

У музеї історії міста ми дізналися про першого урбаніста-літописця 19 сторіччя Василя Крижановського. Більше відомий своїми записами про світське життя, Крижановський зацікавив нас саме як садівник-експериментатор. Він не тільки доглядав свій сад, а й дарував свої рослини іншим мешканцям. Про це вів детальні записи, які дістались нам у вигляді щоденника:

«… занятие садоводством в Бердянске было сопряжено с определенными трудностями. Часть сада Крижановского располагалась на склоне горы, где преобладала глинистая почва с небольшим верхним плодоносным слоем, а другая часть — у подножия горы на песчаной почве, подверженной воздействию грунтовых вод. Эти обстоятельства подталкивали к постоянному поиску места для посадки овощных культур. Он то высаживал на склоне горы лук, то сеял там пшеницу или разбивал баштан. Участок в низине требовал постоянного обновления дренажной системы, т.е. «канаву от города… копать, т.е. поправлять старую».

 

 

Комікс на основі історій знайдених в щоденнику В. Крижановського (авторка Марина Попова). 

 

Деякі історії з музейного простору, так само як історії Крижановського, стають частиною публічної історії та переходять у міський простір. Ми знайшли щонайменше три пам'ятники тваринам, які відігравали важливу роль в житті міста: бичку-годувальнику, який начебто врятував мешканців міста від голоду на початку 20 ст.; комару-дзвінцю, який є важливою ланкою в природному процесі формування лікувальної глини, та осетру. Пам’ятник осетру сьогодні супроводжує табличка з написом «Тут водилися осетры» та не має жодної візуальної згадки про вид. За словами жителів, металеву фігуру осетра вкрали декілька років тому. Більшість учасників команди проєкту КВ погодилися, що це найсумніший пам’ятник в місті. 

Фото пам’ятника осетрам після вандалізму

 

Полярне місто, з віддаленим від центру природними зонами та забудовою без зелені

Місце з пам’ятником осетру є курортною зоною з міським пляжем, що на сході міста. Ця територія входить до Смарагдової мережі (європейська природоохоронна зона) та межує із Ландшафтним заказником загальнодержавного значення «Заплава річки Берда». Тут водяться та ростуть рідкісні тварини й рослини, деякі з них занесені до Червоної книги або/та охороняються Бернською конвенцією.  

 

Неповний Атлас флори та фауни Бердянська (авторка Марина Попова)

 

Дика флора  — це неперервний самовідновлювальний ланцюг існування всього живого (Портянко, стр. 17). Фото —Марія Матяшова.

 

Згідно чинного генплану міста, до природно-заповідного фонду належить два острови (острови Малий, Великий Дзендзик), «Дальні Макорти», ландшафтні заказники «Заплава річки Берда» й «Оголовок Бердянської коси» (дальня Коса) та архіпелаг Остапиха. Об'єктом природно-заповідного фонду є також міський парк імені Шмідта. Схема нижче об’єднує всі зелені зони міста: заповідні, рекреаційні, спеціалізованого призначення та сільськогосподарські й вказує, що місто сильно поляризоване й ніби розділене на дві частини — умовно зелене, переважно в його східній частині, та урбанізоване, де проживає більшість населення. 

 .

«Зелені» зони згідно Геплану міста, які далеко не завжди насправді є зеленими. Дані: Анастасія Пономарьова/urban curators. Дизайн: Надія Кельм/texty.org.ua (схема створена на основі даних сайту https://bmr.gov.ua/)

 

Такий дисбаланс некорисний ані для екології та економіки міста, ані для міської рутини самих мешканців. Відсутність зелених коридорів крізь місто та брак розвиненої мережі зелених просторів збільшує негативний ефект від острівців тепла міста та негативно впливає на життя тварин у ньому. Відсутність зелених вулиць та скверів робить курортне місто менш привабливим для туристів. Особливо для тих, хто користується переважно центральною міською інфраструктурою. Для мешканців, які, звісно, поділяють складнощі туристів, викликом є також нерівномірний доступ для рекреаційних зон для всіх районі міста. Наприклад, північно-західний мікрорайон АЗМОЛ, у порівнянні з іншими, розташований найбільш віддалено від міської набережної, Коси та Макортів і не має рекреаційної альтернативи.

До того ж в офіційних планувальних документах ми помітили відсутність будь-яких планів озеленення міста за межами східної «умовно зеленої зони». Навпаки, там де могли б з'явитися зелені коридори, планується забудова. 


Концептуальна поетапна пропозиція нових «зелених коридорів». Зліва направо: існуюча ситуація; 1 крок — визначення стратегії створення продольного зеленого коридору на місці існуючих схилів; 2 крок — пропозиція локації першого акупунктурного проєкту на майданчику «7 небо» та поєднання з набережною поперечним зеленим коридором; 3 крок — реалізація наступних акупунктурних точок та відповідних поперечних коридорів до набережної.

 

Ліворуч: поточна ситуація. Невикористаний потенціал «зеленої» зони та її поділ на різні функціональні зони згідно Схеми зонування території міста Бердянська. Праворуч: концептуальна пропозиція. Перспективний суцільний зелений коридор від Макортів до району АЗМОЛ (графічні матеріали авторки тексту).

 

Респонденти відзначали Макорти та міську набережну як улюблені простори для періодичного відпочинку. Заразом жителі нецентральних районів вказували, що їм важко туди дістатися. Респонденти також звертали увагу на брак місць для щоденного відпочинку, надто в історичному/нижньому місті, та висловлювали щире занепокоєння щодо забудови Бердянської коси. А саме тим, що хаотичне будівництво на косі невідворотно впливає на геологічні процеси: 

«...тіло Коси наносне, воно сформоване так, що вода через нього фільтрується, з верхової на низову. Під час сильних штормів вода вдаряється у берег і проходить крізь пісок. А коли почали будувати великі бази, то зруйнували цей процес, і вода не проходить у саму Косу, а йде вздовж. Берег Слобідки почало розмивати ще до революції через будівництво хвилеламу. Де зараз 3 пляж, була невелика Коса (Хомутівська), там стояли дома й був дрібний ремонт баркасів, філюг тощо. Її теж змило через хвилеріз. Нинішня набережна на Слобідці — це половина вулиці, іншу змило у 1940-х, і продовжувало розмивати. Довелось робити укріплену набережну, бо вода підходила все ближче...» (місцевий). 

Навіть тих «щасливчиків», які мають можливість дістатися Макортів, чекає розчарування. Вони не зможуть побачити в дикій природі фламінго, який мешкав тут не так давно. 

 

Місто парадоксів: традиційний зоопарк поруч із природним заповідником

Фламінго все ж можна побачити в місті, втім лише в міському зоопарку. Хіба не дивно мати зоопарк з клітинами для тварин в місті з такою кількістю природних ландшафтів та заповідників?

На відміну від традиційного зоопарку, в житлових дворах Бердянську можна побачити зовсім інший, більш демократичний простір співіснування людини та тварини. Такими просторами є голубники, які з радянських часів були поширеною рутиною жителів мікрорайонів. Іноді голубники ставали чи не єдиними унікальними просторовими акцентами в радянських дворах та улюбленим місцем відпочинку. На відміну від моделі зоопарку з клітками, яка пропонує тотальний контроль над тваринами, голубники в житлових подвір'ях здебільшого існують у форматі співіснування. За винятком тих, які повністю оточені сіткою.

Крім птахів — співмешканців житлових подвір'їв — в місті ми також побачили диких фазанів, які розгулювали серед старих надгробків першого міського цвинтаря. Мешканці нам розповідали, що їх можна також побачити в одному із найстаріших районів міста — Лісках. У центральній частині міста можна зустріти дятлів, серпокрилеців (стрижів), сичів, соколів, ластівок, чайок, горобців, та голубів.

 

Стратегічні та тактичні пропозиції за результатами дослідження

З одного боку, місто оточено природою, з іншого — не «впускає» її у свою тканину. А планувальні рішення щодо побудови нового зеленого каркасу міста не пропонуються. За словами самих жителів, Бердянськ живе тільки влітку. Ідеї щодо зимового туризму та міжсезонного туризму поки не реалізовані. Під час дослідження ми побачили місто радикально антропоцентричним та планувально незбалансованим.

Поки одні жителі звикли сприймати природні багатства як належне та частіше радіють їм в зоопарку, аніж в диких, природних для тварин умовах, інші намагаються жити в гармонії з природою. Останні створюють клуби за інтересами, рятують птахів які потерпають від аномальних морозів, займаються «фотополюванням», досліджують природу рідного міста, висаджують дерева в публічному просторі, купаються в морі до листопада.

На нашу думку, важливою ціллю стратегії міста має стати зближення людини та природи, відмова від парадигми антропоцентричного середовища та заміщення її ідеєю гармонійного співіснування з природою. Згадки про природні скарби не мають з'являтися лише у статичних формах: пам’ятниках, клітках з тваринами, або опудалах в музеях. Природа має бути активною живою складовою міського простору.

Для досягнення цієї мети в межах дослідження була обрана локація для акупунктурного проєкту, яка на нашу думку може стати першим кроком в реалізації далекострокової мети. Вибір проводився серед 10-ти потенційних локацій, які ми досліджували під час проекту КВ в Бердянську. Ми користувались як кількісними критеріями так і якісними. Насамперед здійснили аналіз міста на наявність підсилювачів запланованого проєкту-трансформації та візуалізували дані в вигляді «мапи погоди». Також ми враховували потенціал локації до перетворення її у простір, де людина може наблизитись до природи.

 

 

Експлікація для «мапа погоди»

За основу для створення «мапи погоди» був взятий інструмент, який використовує Urban Catalyst studio (http://www.urbancatalyst-studio.de), та який був адаптований до контексту та вимог проєкту. Сприятливими для акупунктурного проєкту умовами визначили такі:

1 - хороший транспортний зв’язок зупинки громадського транспорту 

2 - висока щільність молодих людей (заклади освіти, соціальна інфраструктура + місця тусовок молоді)

3 - наявність громадських вбиралень

4 - рекреаційні зони (зелені зони, водні об’єкти)

5 - приватний сектор (нещільна забудова)

 

Оглядовий майданчик «7 небо» — локація для акупунктурної трансформації

Обрана нами локація не тільки допомагає почати вирішувати зазначені планувальні та культурні виклики, а й надихає на нові ідеї для розвитку міста. 

Розташувавши майданчик поряд із районом АЗМОЛ, в межах «зеленого» коридору поруч з морем, ми вирішуємо проблему браку рекреаційних міських просторів поза межами історичного міста, наближуємо людину до природи та створюємо каталізатор «зеленого» каркасу міста. Давня історія користування цією муніципальною територією, натомість її занедбаний стан сьогодні, підіймає актуальну задачу відновлення улюбленого простору містян та туристів.

Фото локації: зліва 1960 рік, справа: сучасність (фото Карина Коляда)

 

Для мешканців найближчих житлових районів Ліски та АЗМОЛ це місце —також точка щоденного транзиту. Мешканці приватного сектору змушені підійматися вгору, аби отримати недоступні в їхньому районі громадські послуги, а мешканці АЗМОЛу — аби дістатися до моря. Через локацію проходить найкоротший маршрут для цілого житлового мікрорайону.

Своєю чергою особливості ландшафту цієї локації надихнули нас на вибір головної ідеї архітектурного проєкту. З майданчика (перепад приблизно 30 м) відкривається вид на все місто і людина може ніби відчути себе пташкою. Здається, звідси можна не тільки побачити, але й краще зрозуміти це місто та його різноманіття. Локація, із колись популярного, але напівзанедбаного зараз оглядового майданчика, може перетворитися на простір гармонійного співіснування людини та природи, а місто BERDYANSK на BIRDYANSK.  

1) Спостереження за птахами для туристів та місцевих

Як сам проєкт КВ націлений на пошуки спільного заради взаємодії, так архітектурна концепція, яка народився наприкінці дослідження, пропонує зменшити дистанцію між дикою природою та урбанізованим середовищем, людиною та твариною, між туристом та мешканцем міста, між літнім та зимовим сезонами. Мережа публічних просторів та природний потенціал для бердвотчінгу (від англійського словосполучення «bird watch» — спостереження за птахами),актуальний також в зимовий період, можуть водночас приваблювати туристів та бути доступними для щоденного користування місцевими мешканцями.

2) Міський сад на схилах

Вирішення складної та довгострокової задачі зі збільшення озелення в місті в проекті BIRDYANSK ми пропонуємо почати зі створення міського саду на схилах. В межах локації це може розв'язати наступні задачі: укріпити схил, привабити птахів, зонувати простір. Помірний клімат Бердянську з великою кількістю сонячних днів дозволяє вирощувати серед іншого хурму, інжир, виноград, ківі. Проте, через притаманні ділянці сильні вітри, ми обрали більше стійкі до таких умов рослини: горобину та клени. Горобина до того ж  приваблюватиме на локацію птахів. Серед кущів, які пропонуємо висаджувати на схилі, — ялівець, миколайчики, куничник наземний та шипшина. 

Окрім заначених вище переваг, спільне створенню саду на схилах матиме соціальний ефект. Тим паче місто має підґрунтя для такої діяльності, зокрема завдяки досвіду великої кількості садівників та городників. Наприклад, діяльність клубу садівників-городників, який існує вже 30 років, виходить за межі господарської діяльності, а є соціальною практикою. Інтерес до садівництва та городництва об’єднує жителів міста навколо себе. Серед іншого в клубі є досвід першої спроби створення міського саду в Бердянську в сквері Пушкіна. 

«...Во дворе возле кинотеатра Юность у нас есть такой городской огород. Там все друг за другом следят. Но всё равно воруют, жаловались», (з інтерв’ю із  Валентиною а Нешпай, президенткою Клуба садоводов).

 

Низові ініціативи бердянську та подальші кроки

Під час дослідження проєкту КВ ми побачили потенціал для реалізації інших низових проєктів в міському просторі. З одного боку, в місті існує популярна міська платформа та точка перетину активних мешканців Бердянську антикафе«Час є», а з іншого — це не єдина спільнота,якій може бути цікавою учаcть в проєкті BIRDYANSK. Існують також клуб садівників-городників із досвідом вирощування рослин в місцевих умовах та студенти Бердянського державного педагогічного університету, які організовують учасницькі проєкти в місті. У той час, як команда антикафе була ключовим учасником проєкту КВ з самого початку, представники обох спільнот брали участь у дослідженні як респонденти та були нашим місцевими експертами.Відкритість та підтримка міської адміністрації, представники якої також долучались до нашого дослідження, поступово перетворює ці мріє в реальні плани.

 

Концепція нового простору співіснування людина та тварини (кураторка проекту Настя Пономарьова, архітектори: Марина Попова, Артем Мельник).

Концепція передбачає додавання «повітряного місту», який виступає над схилом та на якому одночасно можуть перебувати максимум дві людини. Також на основі модуля-кола схожого на гніздо запропоновано створити мікропростори для птахів та людей вздовж існуючої підпірної стінки. Для укріплення схилу, приваблення птахів та збільшення озеленення локації пропонуємо створити сад на схилах, в якому буде місце степовим, диким чи культурним рослинам: ялівцю, миколайчикам, куничнику наземному, шипшині. Великий масштаб оглядового майданчика з крутими сходами, відкритою площею для збирання вимагає рішень з гуманізації простору. В концепції передбачено створення інклюзивного простору з додаванням доріжок та пандусів як альтернативу існуючим бетонним сходам. Також пропонуємо додати місця для усамітнення та спокійного перебування на природі, доповнюючи просторові можливості для масово збирання.


 

Текст — Пономарьова Анастасія, кураторка проєкту Конструкції Взаємодії в Бердянську. Дослідження та інтерв'ю із мешканцями проводили: 

Артем Мельник, Алла Мельничук, Олександр Манжула, Марина Попова, Ксюша Клейнос, Кирил Пеліванов, Настя Парафенюк. 

Редакторка: Єлизавета Гільгурт

Проєкт реалізується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Проект опублікований спільно Texty.org.ua, Bigidea, Urban Curators.  

 


  

Бібліографія

  1. Стратегія розвитку м. Бердянська на період до 2027 року. "Партнерство для розвитку міст" (проект ПРОМІС), Федерація канадських муніципалітетів (ФКМ) за фінансової підтримки Уряду Канади.

  2. К.А. Баханов, И.И. Лыман. Бердянск в дневниках титулярного советника В.К. Крыжановского. Запорожье, 2002

  3. Between human and bird. The design of the encounter. Giovanni Bellotti.

  4. В.Портянко. Степь как она есть. Бердянськ, 2012

  5. https://bmr.gov.ua/

  6. http://kodmista.com.ua/

 

Методологія дослідження

Методологія кросдисциплінарного дослідження об'єднала урбан дизайн, архітектуру, культурологію та соціологію. Вона базується на феноменологічному, учасницькому, місцеорієнтованому та екологічному підходах. Основні інструменти — глибинне інтерв’ю (під час польового дослідження ми провели приблизно 20+ глибинних інтерв’ю), мапування (зокрема створення «мапи погоди» та аналіз супутникових знімків), SWOT-аналіз міста та локацій, мистецькі прогулянки та робочі зустрічі. Польові роботи команди КВ в Бердянську відбувалися з 6-12 листопада 2020 р. Тому мають певну сезонну обмеженість. Крім того, дослідження можна описати як якісне з елементами кількісного. Рамки дослідження визначала також теорія «практично-орієнтованого дослідження» (practice-based research). 

Основними матеріальними продуктами дослідження є технічне завдання на розробку архітектурної концепції локацію «7 небо» / Birdyansk та ця стаття.

Автор
архітекторка-урбаністка, дослідниця, співзасновниця ГО "urban куратори".

 

Художниця Алевтина Кахідзе продовжує вести для Big Idea щоденник науково-мистецького гуртка «Башта, городи та музика села». Протягом літа підлітки села Музичі разом із науковцями, художниками нових медіа та архітектором досліджували околиці, експериментували, вивчали перформативне мистецтво та роботу з даними. Що з цього вийшло, читайте зараз.

Разом з Алевтиною Кахідзе ініціативу реалізувала громадська організація «Змінимо село разом» на чолі з Тетяною Немирович. Проєкт «Башта, городи та музика села» підтримав Європейський Союз за програмою House of Europe.

 

Метамодернізм намагається використовувати найкращі інструменти та стратегії минулого для того, щоб будувати оптимістичне майбутнє, і певною мірою є відображенням інформаційної сингулярності, яка охопила людство з появою глобальної мережі.