Висновок тижня: гуртуймось для просування змін в суспільстві

 Привіт!

Минув другий тиждень нашої кампанії. Він приніс з собою ще 7 доброчинців (тепер вас 20!), та майже 2000 гривень. Дякуємо!

А ще, він подарував нам можливість представити методику Театру для діалогу на фестивалі Рівності, та знайти трьох волонтерів, які звернулись до нас після вистави із бажанням співпрацювати з нами!

Хочемо трошки розповісти вам, власне, про саму виставу. Вона відбувалась у форматі «Театр з чистого аркуша», який передбачає максимальну участь глядачів у процесі створення театру від початку до кінця. Актори презентували три прості сценки про ситуації пригноблення, з яких ми запропонували обрати одну, яка найбільш зацікавила глядачів. Сценки навмисне були досить загальними. Основний сюжет був очевидним, але решту деталей - де, коли, з ким і чому це відбувається – мали «дописати» глядачі. Такий формат театру є для багатьох незвичним, адже ми традиційно приходимо в театр аби бути просто «глядачами», яким автор і актори пропонують своє бачення твору. В нашому залі не було глядачів, а було 65 авторів! Це був справжній колективний процес - дві години діалогу, обговорення, сміху та складних і важливих питань. Цей процес творчості завжди несподіваний, адже кожна група генерує свої ідеї, виносить на поверхню своє бачення сценки та пропонує свій сценарій.

Перша сценка отримала назву «Бюрократія». Вона зображує ситуацію, де герой ходить від двері до двері, але завжди отримує відповідь «пізно!». Другу сценку глядачі назвали «Метро». В ній жінка в транспорті відчуває дискомфорт від того, що чоловік сідає досить близько до неї та поводить себе не зовсім пристойно, в той час як сусід поруч відвертається і нічого не помічає. «Чи є тут пригноблення?» - спитали ми глядачів. І отримали цікаві коментарі - хтось сказав, що тут немає нічого незвичного, стандартна побутова ситуація. Рішення просте – жінка просто має встати зі стільця, аби не відчувати дискомфорту. Інші говорили про те, що самі бували в такій ситуації, і що це подвійне пригноблення – адже жінка не лише відчуває зазіхання, але й сусід поряд ігнорує цю ситуацію, замість того, щоб втрутитись. Але найбільше глядачів вразила третя сценка, яка отримала назву «Соціум».  В ній ми побачили історію неординарної особистості, яку «зламала» своїм насиллям група людей, яким було не до вподоби самовираження дівчини. В той час, як вони марширували рядком, вона танцювала та приспівувала. Після побиття та залякування вона сама стає в рядок з агресорами і починає марширувати, а потім гнобить хлопця, який так само танцює та співає… Саме цю сценку зал обрав голосуванням для того, щоби розвивати її сюжет.

Далі було ще цікавіше. Ми попросили глядачів наповнити цю історію своїми інтерпретаціями. Була версія про те, що це історія підлітка, який шукає своє самовираження, але відчуває обмеження з боку родини і школи, і в результаті підкоряється їхнім вимогами, починаючи так само ставитись до молодшого покоління. Ще один сценарій був про Росію, Чечню та Україну. Чечня після спроб зберегти незалежність, стає на бік агресора і приєднується до наступів на Україну… Третій варіант – історія художниці, лівої активістки, яка намагається жити у відповідності до своїх переконань та поширювати їх в суспільстві, але відчуває на собі відкрите пригноблення та навіть насилля з боку праворадикальної групи. Згодом вона сама починає поводитись подібним чином, і нападає на ЛГБТ-активіста, який просуває в суспільстві цінності рівності та прав людини. Глядачі знову проголосували та обрали останній сценарій для сценки.

Наступним був форум! Ми запросили зал втрутитись в цю історію, аби спробувати щось змінити. Варіанти були різні: хтось намагався створити образ «більш гуманного» праворадикала, аналізуючи його мотивацію та апелюючи до його християнських цінностей; хтось шукав можливості діалогу та раціональної дискусії з агресорами, аби попередити насилля (цей варіант був досить успішним: хоча досягти повного порозуміння не вдалося, але актори змогли уникнути насилля. З іншого боку, всі погодились, що уникнення насилля – це лише короткострокове рішення. Питання в тому, як нам попереджати його виникнення в майбутньому?). Ще одним варіантом був пошук союзників, коли до дівчини-активістки приєдналась ще одна дівчина, яка просто вирішила допомогти і підтримати її. Удвох їм вдалося уникнути насилля, та навіть розпочати більш спокійний діалог з агресивними праворадикалами. Актори, які грали ролі агресорів, зізнались, що стратегія спокійної розмови, конструктивних питань та не-агресивних відповідей заспокоїла їх та навіть трохи налякала… Вони не знайшли, що відповісти на детальні та чіткі аргументи активісток.

Чи знайшли ми разом однозначну відповідь на ситуацію, яку запропонувала група? Час покаже. Але те, що ми змогли в безпечному середовищі озвучити таку важливу проблему, проаналізувати її та спробувати варіанти рішення разом – це вже великий здобуток, особливо в час, коли суспільний діалог на такі теми є рідкістю. Ми також побачили, наскільки важливо розуміти ситуацію більш комплексно, мати раціональні, а не лише емоційні, аргументи «за» чи «проти». Нарешті, одна з акторок, Яна, виголосила в кінці вистави ключовий висновок, який зробила для себе під час показу: «Важливо єднатись для того, щоби в безпечний спосіб просувати та відстоювати цінності прав людини і рівності. Чим більше нас, тим легше нам буде це робити!»

Ось тут ви можете побачити фото з показу, які чудово ілюструють нашу історію:

https://www.facebook.com/media/set/?set=a.373404886169444.1073741871.251474271695840&type=1

https://www.facebook.com/media/set/?set=a.1007206395962596.1073741944.304089532940956&type=1

А вже 21го грудня, в неділю, запрошуємо вас на наступний «офлайн» захід нашої ініціативи! Деталі на нашій сторінці в фейсбук.

До зв'язку))