«ДО ВАС ПРОСТО ТРЕБА. НАВІТЬ ЯКЩО НОЧУВАТИ НА ВОКЗАЛІ!»

Про наболіле, мрії і відчуття себе в освіті – цитати з телефонних конкурсних інтерв’ю педагогів. І… ми нікому не дозволимо ночувати на вокзалі, що ви! Ми вже готуємося щоб якнайгостинніше всіх зустріти – зі щирим серцем і.. вранішньою кавою :) Залишилося 2 дні, щоб дозбирати невеличку суму – і всі зможуть взяти участь та ночуватимуть у зручних затишних ліжках, правда, ж друзі?

«До вас просто треба. Навіть якщо спати на вокзалі» (Вінничина)

«Усі вже були – а я ще ні!..»  (Житомирщина)

«Багато з нас живуть ще минулим, як навчилися й звикли в минулому столітті.. Але зміни можливі, якщо почати з себе, – а ви якраз даєте такий поштовх!» (Запоріжжя)

«Від учительства залежать позитивні зміни в освіті. Дуже приємно, що є таки події, – це знахідка для нас!» (Кіровоград)

«Я хочу розвиватися! Від мого професійного розвитку залежить все життя. У моєму навчальному закладі високі стандарти – треба бути у формі» (Одеса)

«Наш колектив спить. Я хочу допомогти йому прокинутися» (Полтавщина)

«Я як учитель потребую підтримки і людського ставлення. Цей проект дає можливість учителям піднятися з колін і стати на ноги» (Хмельницький)

«Складно вибиратися самотужки із застарілої школи – треба допомогти собі, щоб потім допомагати дітям» (Сумщина) 

«Навчати математики як раніше – немає сенсу. Комп’ютери виконують усю роботу. Необхідно змінювати підходи, щоб інтегрувати дітей до реального життя» (Київ)

«Мрію оточити себе однодумцями, з якими мені по дорозі. Важливо усвідомлювати, що я не одна така» (Суми)

«Тут зустрічаються надзвичайно мотивовані люди, які приїздять з усієї України, щоб обмінюватися знаннями» (Черкаси) 

«Учитель перестає бути вчителем, коли перестає навчатися…» (Миколаїв) 

«Це ж скільки знають ці люди!! Послухала вчительські виступи на першій національній (не)конференції і розумію, що мені треба рости!» (Тернопільщина) 

«Після першого EdCamp’а я вийшла іншою людиною!..» (Харків)

«Побувала на кількох міні-EdCamp’ах і вперше відчула щось особливе: що я можу говорити – і мене можуть почути. Я маю значення! Можу впливати на щось, і тому обов’язково маю навчатися й розвиватися!» (Житомир) 

«Після участі у Першій національній (не)конференції я зрозуміла, що я – особистість і маю право бути в цій професії успішною!» (Кривий Ріг)

«У мене були крила, але наче затиснені – а ви змогли їх розправити!» (Дніпропетровськ)

«У нашому регіоні, травмованому військовими подіями, тяжка атмосфера… І ми дуже потребуємо світлих подій, які націлені на творення, а не руйнування» (Костянтинівка)

«Цим треба просто жити й над усе любити дітей. Учительський труд – як посіви озимини: видно не одразу, але коли бачиш паростки, надзвичайно радієш!» (Одеса)

«Я відчуваю себе в найкращому смислі «білою вороною» – тому мені треба на EdCamp!» (Хмельницький)

Хоч вірте, хоч ні – іноді важко втриматися, щоб не котилися сьози. Ми самі за той час, що працюємо в освіті, пережили увесь спектр таких емоцій і думок..

Але EdCamp надихає! На роботу, на розвиток, на віру в те – що зміни на краще можливі. І навіть не тільки віра міцніє – вже бачимо конкретні результати!

Пам’ятаєте ж, зміни – це ми самі.

Приєднуйтеся та підтримайте рух EdCamp на Спільнокошті https://biggggidea.com/project/edcamp-ukraine-2016: натисніть у верхньому правому куті кнопку "ФОНДУВАТИ" та виконайте за підказками кілька простих кроків.