Значення музично-педагогічної концепції Карла Орфа для розвитку творчих здібностей дитини

Великої популярності в Україні у 80-90-ті рр. ХХ століття набула музично-педагогічна концепція Карла Орфа. Німецький композитор і педагог К. Орф (1895-1982) був переконаний у тому, що мистецтво майбутнього вимагає артистичної універсальності, яка, безперечно, закладена в природі людських здібностей, і потрібно лише створити умови для творчого розвитку особистості. На цю мету зорієнтована вся педагогічна система Орфа. Намагаючись проникнути у таємниці природної музикальності людини, німецький композитор робить висновок, що першоджерелом музики є ритм і танець. «К. Орф виходив із необхідності розвивати насамперед музично-ритмічне чуття, оскільки єдність музики і рухів дитина сприймає як щось природне» [1]. Своїх вихованців німецький педагог уявляв в ідеалі як танцюючий та співаючий хор з оркестром. На досягнення цього ідеалу були скеровані всі його зусилля. Педагогічні принципи К. Орфа втілені у його збірці «Sсhulwerk». Назва походить від двох німецьких дієслів – sсhulen та wirken, що означає навчати і діяти, тобто навчати в дії.

Розроблений Карлом Орфом спільно з Куртом Заксом (1881-1959) інструментарій склав основу дитячого оркестру, до якого ввійшли:

– мелодичні ударні інструменти (ксилофони, металофони);

– шумові ударні інструменти – дитячі литаври, барабани, тарілочки, маракаси, пандейри, тріскачки, дерев’яні палички, дзвіночки тощо;

– найпростіші духові інструменти (іграшкові кларнети, гобої, різного діапазону блок-флейти);

– струнні інструменти (смичкові й щипкові) – лютні, гусла, гітари, скрипки для гри на «порожніх» струнах тощо.

Основна мета системи Карла Орфа полягає у тому, щоб закласти міцний фундамент музикальності дитини, розвинути ритмічне відчуття та музичний слух і допомогти дітям емоційно переживати й розуміти музику, вільно в ній орієнтуватися і творити. «Зусиллями Орфа і його співробітників створена концепція відродження природної музикальності людини, віднайдені раціональні організаційні форми для реалізації цієї концепції, відкриті та вдосконалені всі необхідні засоби втілення задуму», – пише О. Леонтьєва [2].

Найновіші психолого-педагогічні дослідження підтверджують важливість раннього музичного виховання, оскільки це відповідає природним закономірностям розвитку особистості. І якщо врахувати відоме твердження про те, що наша пам’ять зберігає 90 відсотків з того, що ми робимо; 50 – з того, що ми бачимо; і 10 – з того, що ми чуємо, то просто необхідно в процес освоєння музичної мови ввести дію. Саме тому методика Карла Орфа, в основі якої є «принцип активного музикування», може бути органічною складовою музичного виховання у закладах дошкільної освіти тепер і в майбутньому, адже рух, музикування, імпровізація – природний шлях розвитку творчих можливостей дитини.                                                  

 Література

1. Дебелая Ж. Пошуки шляхів формування духовного світу людини засобами музики / Ж. Дебелая, Н. Чорноіваненко // Музика в школі : збірка статей. – Вип. 6. – К. : Музична Україна, 1980. – С. 16 – 23.

2. Леонтьева О. Карл Орф : монографія / О. Леонтьева. – М. : Музыка, 1984. – 334 с.

Тетяна Медвідь,

                       канд. пед. наук, доцент кафедри методики музичного  виховання і диригування Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.