Компетентність дитини у світі емоцій і почуттів

Однією з основних особливостей сучасної освіти є її гуманістичний характер, пріоритет загальнолюдських цінностей, життя і здоров’я людини, вільного розвитку самодостатньої особистості. Реалізація такого підходу набула особливого значення для становлення особистості дитини, її психічного розвитку. Йдеться про опанування різних видів діяльності, розвиток сфери мотивації й інтелекту, адекватного емоційного реагування на зовнішні впливи, а також спонукання до вольового зусилля.

Під сучасну пору зростає зацікавленість питаннями теорії та практики забезпечення емоційно-почуттєвого контексту формування в дошкільників ставлення до дійсності, використання почуттєвої сфери в етичному, естетичному й розумовому вихованні дітей, розглядання емоцій та почуттів як засобу становлення відповідно до віку зрілої особистості.

Гармонійність дитини та довкілля передбачає її компетентність у світі емоцій і почуттів. Зміст цієї компетентності визначено державним стандартом – базовим компонентом дошкільної освіти. Це насамперед: орієнтування дитини в назвах та специфіці проявів основних емоцій, уміння передавати їх мімікою, жестами, словами; встановлення причинно-наслідкових та смислових зв’язків між подіями життя, своїми переживаннями та виразом обличчя; уміння адекватно реагувати на різні життєві події, стримувати негативні емоції, співвідносити характер емоційної поведінки з її наслідками для навколишніх (Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні : наук.-метод. посіб. / наук. ред. О. Л. Кононко. Київ : Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003. 243 с.).

Уможливлює розв’язання цих завдань спрямований розвиток емоційної сфери дитини, її емоційного інтелекту. Цим забезпечується перехід від органічних (первинних) до культурних (вторинних) емоцій, що загальновизнано характеризується як складний та суперечливий. Дошкільник не уміє самостійно виявляти свої почуття, емоційні переживання без спеціального навчання, оскільки здатність довільно керувати своїми діями й емоціями формується впродовж усього дошкільного дитинства.

Соціальна значущість теми спонукає інший погляд на питання виховання, навчання та розвитку в закладах дошкільної освіти, актуальність і необхідність створення розвивального середовища, що забезпечує виховання етичних, естетичних і інтелектуальних почуттів. Саме такий підхід спрямований на виховання, «уточнення» почуттів дитини, розвиток її здатності розрізняти відтінки емоцій та почуттів.

Л. С. Виготський уважав, що емоційний розвиток дітей – один із найважливіших напрямків професійної діяльності педагога, емоції є «центральною ланкою» психічного життя людини загалом, і передовсім дитини (Выготский Л. С. Учение об эмоциях. Собрание сочинений. Т. 4. Москва, 1984. С. 90–318). З огляду на означене проводяться теоретико-прикладні дослідження, якими підтверджено ідею взаємозв’язку всіх компонентів людської психіки, а, особливо, емоційного й інтелектуального. Цей факт визнаємо засадничим для організації освітнього процесу з дітьми дошкільного віку.

Актуальність досліджуваної проблеми визначається тим, що завдяки розвитку емоційної сфери дитини відбуваються зміни в її психічній активності, становлення її як особистості. Емоції, які найчастіше виявляє дитина, визначають її успіх / неуспіх у співдії з навколишніми, особливості її соціального розвитку, соціалізації.

О.І. Галян

кандидат психологічних наук,

доцент кафедри практичної психології

 Дрогобицького державного педагогічного

університету імені Івана Франка