2011 став роком дивовижного народного опору, що розпочався з Арабської весни і поширився по цілому світу. Чому народні повстання вдалися? Срджа Поповіч, очільник мирного руху опору, що 2000 року скинув режим Мілошевича в Сербії, розповідає про плани, навички та знаряддя, що їх потребує кожен рух - від тактики мирної боротьби до почуття гумору.

Ось найцікавіші тези виступу Поповіча:

«Навички тих, хто бере участь у конфлікті, є важливіші за ситуацію в країні, де точаться протести. Йдеться про навички єднання, планування і утримування дисципліни несиловими методами».

«Нам в Сербії знадобилось 10 років, щоб об'єднати 18 опозиційних лідерів з великими амбіціями та висунути єдиного кандидата проти балканського диктатора Слободана Мілошевича. І знаєте що? То був день його поразки!».

«Вибирайте битви, які можете виграти. Ми не закликаємо до Маршу мільйонів. Але якщо ми організуємо розпилювання графіті по всьому місту цієї ночі, усе місто дізнається про це. Ми обираємо тактику відповідно до події, особливо коли йдеться про прийоми розосередження. Вони дуже корисні в насильницькій тиранії».

«Існує ще одне важливе співвідношення, яке часто не помічають аналітики. Це співвідношення між страхом і апатією з однією сторони та ентузіазмом і гумором з іншої. Це так само як у відеогрі. Ви маєте високий рівень страху – ви маєте статус-кво. Якщо ж більше ентузіазму, страх зникає. І наступного дня ви вже бачите, як люди біжать на ментів, а не втікають від них». 

«Гумор – дуже образливий. Тому що ці хлопці сприймають себе занадто серйозно. Коли ви починаєте знущатися над ними, вони ображаються».

«Ненасильницьку боротьбу можна виграти у реальному світі, на вулицях, а не в інтернеті. Ви ніколи не зможете досягнути демократії чи високорозвиненої економіки, якщо просто сидітимите перед монітором і клацатиме. Треба ризикувати».