Дослідження громадської активності киян в рамках «Лабораторії Інтервізуальності»

Що вас турбує більше: несправні ліхтарі біля дому чи облаштування наземного переходу на головній вулиці міста? Йдучи вулицею, чи звернули б ви увагу, наприклад, на розбите скло на зупинці і чи відразу повідомили б сервісам міста про це? Або, можливо, вас більше хвилює несправний ліфт у вашому будинку? У рамках експериментального освітнього проекту «Лабораторія Інтервізуальності» одна з шести команд учасників спробувала з'ясувати в активних містян Києва межі їхнього впливу на вигляд міста, аналізуючи використання телефонного сервісу 1551.

 

Служба 1551 є таким собі комунікатором між громадянами та відомствами КМДА. Користувач, зареєструвавшись на сайті, може поінформувати про місце, залишити фото та опис проблеми, а потім – слідкувати за її розглядом. Також можна повідомляти про проблеми через мобільний додаток або за телефонним номером. Але скільки містян насправді виявляють активність, зіткнувшись із проблемою у міському просторі? 

За даними дослідження CEDOS «Участь киян в управлінні містом: Містяни vs Міські ініціативи vs Адміністрація», яке проводилося серед 600-та жителів Києва вікової категорії 18+ у лютому 2016 року:
 
  • 26.3 % 

Це ті, хто протягом останніх двох років вдавалися до певних дій для вирішення місцевих проблем: писали скарги, зверталися до органів місцевої влади, намагалися самостійно вирішити проблеми, долучалися до об'єднань місцевих жителів.

  • 12.5 %

Повністю підтримують та беруть участь у громадській активності, що спрямована на вирішення міських проблем. 

  • 65 %

Не беруть участі у громадській активності, але загалом підтримують її.

Учасниці «Лабораторії Інтервізуальності» Лєна Заєць, Ліліт Акопян та Ольга Кутишенко дослідили поведінку активних містян, які користуються сервісом 1551. Як зазвичай громадяни дізнаються про проблему, чи залишають заявки не в районі свого проживання, наскільки відрізняються теми заявок із різних сфер (від холодних батарей до незаконно встановленого фургону з шаурмою)  про ці та інші аспекти дізнавайтеся з повного дослідження «Де закінчується межа мого впливу на міський простір».

Читати більше

Найчастіше люди вдаються до дій в межах:

У Києві, як і в кожному місті, є своя небайдужа громада волонтерів, які в міру своїх сил опікуються якістю середовища міста. Ці люди, здебільшого, керуються власними мотивами для створення особистого комфорту, проте виграють від цього не тільки вони. А де пролягає твоя межа впливу на міський простір?

 

Владислава Осьмак, керівниця Центру урбаністичних студій НаУКМА, менторка Лабораторії Інтервізуальності:          

 — У Києві з політичних причин зруйновано систему самоуправління (районні ради). Територіальна громада не має іншого представництва, ніж міськрада, яка (і через політичну заангажованість, і через недостатність людських ресурсів) нездатна вести по-справжньому збалансовану політику на користь територіальної громади міста. У Києві морально застарілий статут. Ми повсякчас стикаємося з довгостроковими наслідками «дикої приватизації», корупційних рішень щодо приватизації землі, порушеннями землекористування тощо.

Усе це призводить до відчуження міської власності, інфраструктури, простору, місць (перелік можна доповнювати). Це відчуження не де-юре, а на емоційному рівні – у багатьох є відчуття, що місто не належить його мешканкам і мешканцям, оскільки вони майже ніколи не впливають на процес формування та ухвалення рішень. Це відчуження також може бути причиною недостатньо активного використання ресурсів і комунікаційних каналів, які пропонує міська адміністрація. З іншого боку, саме через такі канали це відчуження і долається. Активне користування службою 1551 – один зі способів формування відповідального ставлення: спочатку – до власного житла, потім – до будинку, вулиці, міста, країни.

Недостатню поінформованість, загальну зневіру та атомізованість суспільства називають можливими причинами недостатнього залучення городян до контролю, реагування тощо. Але бачу й інші причини:
- низький рівень культури;
- уявлення про норму, сформоване на стику (пост)радянського (все регламентовано) та «дико-капіталістичного» (ніби все дозволено): середовище, в якому ми живемо – нескінченна «смуга перешкод». Не знаючи, якими саме правилами регламентуються ті чи інші елементи простору, інфраструктури тощо, люди починають сприймати порушення, неякісну роботу як норму. Порушення правил, по суті, є частиною чинного суспільного договору, а рівень терпимості до порушень – надто високий. Активні городяни, зокрема користувачі служби 1551, опосередковано впливають на формування нового суспільного договору, в якому нормою буде жити за правилами.  

Варто поширювати не лише інформацію про наявні міські служби, які покликані покращувати якісь життя, якість міського середовища. Пояснювати треба і що таке нормативи, правила, і де про це прочитати, і як в разі необхідності їх уточнити, оновити тощо. Можливо, варто поширювати інформацію про 1551 через ролики у метро, соціальну рекламу на лайт-боксах. Можливо, варто надрукувати інструкції (інфографіку) і покласти у поштові скриньки. Або зробити комікс на цю тему. І результати дослідження, проведеного в рамках Лабораторії інтервізуальності, можна покласти в основу такої візуалізації.

 

 

Текст: Лєна Заєць, Ліліт Акопян та Ольга Кутишенко
Ілюстрації з ресурсу buamai.com

Автор
ВЕЛИКА ІДЕЯ — платформа фінансування проектів через Спільнокошт / медіа соціальних інновацій

Арунас Мателіс, визнаний литовський режисер і успішний незалежний продюсер, називає причини появи балтійської хвилі в документальній творчості, яка продовж останніх 10 років заслуговує найвищі винагороди на міжнародних кінофестивалях.

Із сімдесяти опитаних Українським Інститутом Майбутнього експертів та практиків 46, що складають 70 %, оцінили ймовірність збереження ручного режиму керування освітою на місцях на 9-10 балів за десятибальною шкалою.