#Нові терміни: Циркулярна економіка

#Нові терміни: Циркулярна економіка

859 7 хвилин хв. читання
23.08.2016

На відміну від традиційної економіки, циркулярна модель є найбільш вдалим способом збереження ресурсів і матеріалів, а відтак шляхом до постійного економічного росту.

Видобувати, виробляти, споживати і викидати – така формула лінійної економіки, яка панувала у світі донедавна. При цьому, ще на етапі виробництва, скажімо, побутової техніки, ми втрачаємо до 90% ресурсів.

«Відходи» – це те слово, яке ми маємо забути, щоб перейти до економіки циркулярної або, як її ще називають, економіки повного циклу. І саме цей перехід є однією з найважливіших складових Четвертої революції, якій був присвячений цьогорічний міжнародний економічний форум у Давосі.

Що таке циркулярна економіка?


Циркулярна економіка – це загальна назва діяльності, спрямованої на енергозбереження, регенеративне екологічно чисте виробництво та споживання.
На відміну від традиційної моделі економічного розвитку, циркулярна модель є найбільш вдалим способом збереження ресурсів і матеріалів, а відтак шляхом до постійного економічного росту.
Поштовхом до того, що повна утилізація та переробка всіх матеріалів перетворюються на головну мету для цілого світу, є зміна клімату та виснаження природних ресурсів.
Щоб економіка стала циркулярною, конче необхідно набагато більше, ніж просто повна утилізація всіх відходів. Наш світ очікують радикальні зміни: від вибору сировини, способів розробки продукції та нових концепцій обслуговування – до широкого використання побічних продуктів одного виробництва як повноцінної сировини для іншого.
Крім основного – зміни свідомості виробника та споживача – для циркулярної економіки не менш важливо налагодити тісну співпрацю між промисловістю, дослідниками та владою. Наукові дослідження покликані створити нові моделі бізнесу та зразки продукції, де від початку враховуватимуть необхідність легкого техобслуговування, багаторазового використання та подальшої переробки.

За останні десятиліття, Євросоюз запровадив широкі законодавчі норми щодо поводження з відходами. Це привело до різкого зниження забруднення повітря, води та ґрунту в країнах ЄС, при одночасному підвищенні економічного зростання і створенні робочих місць у сфері збору та переробки відходів. Перетворення відходів на ресурс є одним з найбільш важливих напрямків циркулярної економіки, але так само важливою є боротьба з утворенням відходів. Адже щоб переробити вторинну сировину, потрібно знову затрачати енергію.

Як можна ощадити ресурси та енергію на їх переробку (приклади)?

§ Якщо відмовитися від егоїстичного використання речей, то виявиться, що купувати деякі речі нам узагалі не конче треба. Це може бути щось таке, що потрібно нам на певний час, і це легко можна позичити у сусіда або колеги. Ми ж позичаємо гроші, одяг на випускний вечір, авто у чужому місті. То чому б не позичати інструменти, туристичне спорядження, певну побутову техніку тощо? Деякі речі можна використовувати спільно. З книгами це навіть дуже наочно вдається.

§ Багато всього можна використовувати повторно. Одяг, будівельні інструменти, побутову техніку, паперові коробки… Або двигуни Renault. Ця міжнародна компанія-виробник авто збирає двигуни, коробки передач і паливні насоси з усієї світової мережі Renault, відправляє їх на свій завод під Парижем, де усе це розбирають, очищають ультразвуком і знову збирають, додаючи хіба деякі нові деталі. І нові «старі» двигуни мають таку саму гарантію, але коштують дешевше. На доданій вартості складених заново двигунів Renault заробляє набагато більше, ніж продаючи нові.

§ Речам або тарі можна придумати повторне використання, змінити їхнє призначення після того, як використали вперше.

§ Щогодини у смітниках опиняються тонни харчових відходів. Чимало підприємців у галузі харчування давно думають над тим, як оптимізувати їх на рівні мереж закладів харчування. Залишки можна віддавати на формування обіду для бідних, або використовувати для виробництва біопалива або добрив.

§ У сільському господарстві, замість хімічних добрив, можна використовувати перероблені органічні відходи.

§ Але, все-таки, багато речей потребують того, щоб про їхню утилізацію чи переробку думали вже на етапі проектування, розробки та виготовлення. Так, наприклад, меблі можна наперед виготовляти з таких матеріалів, які було б легше і дешевше утилізувати. Як і одноразовий посуд із соломи.

§ Деякі відходи великих підприємств можна використовувати – і вже використовують у різних країнах – як сировину в інших галузях. Наприклад, зола, яка залишається від спалювання вугілля на ТЕС, у Європі вже давно є одним із матеріалів для будівництва доріг, що дозволяє економити від 30% коштів на 1 км дорожнього покриття. У Польщі всі золошлакові відходи від власних ТЕС переробили за 15 років. В Україні тренд на їх використання поки що не прижився: сьогодні на золовідвалах українських ТЕС – тобто на тисячах гектарів земель сільськогосподарського призначення – накопичилося понад 400 млн тонн золошлаків. Щорічно їх кількість збільшується на близько 10 млн тонн. Усього цього вистачило б для будівництва двох таких великих трас, як Київ–Чоп.

Як справи в Україні?

Певно, вам уже зрозуміло, що циркулярна економіка мусить базуватися не на зміні поведінки окремої людини, а на зміні системи?

Але щоб її законам підкорилася велика промисловість, для неї у цій моделі мають бути очевидні переваги. І вони є. Для конкретних компаній на ринку – це:

• суттєва економія матеріалів,

• стійке ресурсокористування,

• стимулювання інновацій,

• можливість задовольнити потреби постійно зростаючого населення Землі,

• зростання економіки і доходів: збільшення рівня переробки та повторного використання може створити додатково один трильйон доларів для глобальної економіки до 2025 року. Таку цифру на економічному форумі у Давосі озвучили дослідники Фонду Еллен МакАртур.

avatar  Олександр Королюк
 директор підприємств «Веолія» в Україні 

«Сьогодні в Україні ринок вторинної сировини є непрозорим. Більш ніж на 50% він перебуває в тіні. Крім цього, ринок переробки твердих побутових відходів, а отже, також вторинних ресурсів, в Україні є на початковій стадії розвитку.

Причиною цьому є відсутність тарифу на переробку твердих побутових відходів. Незважаючи на те, що законодавство України передбачає роздільний збір твердих побутових відходів, виконання його положень є обмеженим. Для ефективного розвитку ринку вторинної сировини в Україні необхідно прийняти європейські прозорі закони (не лобістські).

Але першочерговим кроком має бути прийняття тарифу на переробку вторинної сировини. А також – створення та впровадження всеукраїнської концепції розвитку сфери поводження з відходами, яка була б базовою для розвитку таких концепцій на регіональному та місцевому рівнях».

«Веолія» – міжнародна компанія, яка надає послуги у сферах поводження з відходами, водопостачання і водовідведення та енергопостачання, вже понад 160 років веде успішну діяльність і присутня у майже 50 країнах світу.

В Україні компанія «Веолія» працює у сфері поводження з відходами від 1995 року і представлена чотирма дочірніми підприємствами: в Києві, Чернівцях, Тернополі та Ялті. Збираючи відходи роздільно, компанія забезпечує їх переробку, – частину відправляє на утилізацію компаніям-переробникам, а частину сортує, пресує та реалізує як вторинну сировину. У другому випадку, залежно від попиту на ринку, йдеться, зокрема про макулатуру, різні види пластику, різні кольори скла, жерстяні бляшанки, тетра-пак тощо.

Виходить, переробку відходів на території України наразі стримує не лише надто мала кількість сміттєпереробних заводів. Для запуску цього ринку потрібна політична воля. Про це пише у своєму блозі для УП Дмитро Якимець.

Тарифи на переробку твердих побутових відходів мала б затвердити Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Але тільки після того, як відповідний сміттєпереробний завод отримає ліцензію на свою господарську діяльність. Проте в Україні господарська діяльність у сфері поводження з побутовими відходами ліцензуванню не підлягає (ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»). Тобто, як пише Дмитро Якимець, «переробляти не можна, бо нема тарифу; тарифу нема, бо нема ліцензії; а ліцензії нема, бо не дозволяє закон».

Ось тут цикл і замкнувся, і він, на жаль, не зі сфери циркулярної економіки.

Дослідження стріт-арту київських околиць у цифрах і фактах

Наша особиста гідність співзалежна з гідністю нашого оточення. Не можна бути гідним чи гідною окремо від усіх