Ми маємо виправити інтернет. Після 40 років існування він почав псуватися – й псувати нас. Це все ще чудовий та чарівний винахід, але тепер тут завелись жучки в фундаменті, кажани в дзвіниці і тролі в підвалі.

Це не одна з тих технофобних тирад, що звинувачує інтернет у перепрограмуванні наших мізків для зниження концентрації уваги до твітера Дональда Трампа, чи з тих проповідей про необхідність піти в офлайн та насолодитись ароматом квітів. Подібні застереження щодо нових технологій існують з тих пір, як Платон вбачав загрозу мистецтву красномовства та запам’ятовування від впровадження нових писемних практик. Інтернет та всі його похідні – прекрасні. Нарікання стосується його занепаду.

Існує помилка в оригінальному дизайні, що спочатку була його притаманною рисою, але поступово, і тепер досить швидко, почала використовуватись хакерами, тролями та іншими зловмисниками: інформація в інтернеті кодується за адресою місця призначення, а не походження. У мережах з комутацією каналів (Наприклад, телефонні мережі - ред.) можна простежити потік інформації чи відстежити джерело її походження, але це не працює у мережах з пакетною комунікацією, якою й є інтернет.

Посилила це архітектура, яку створили винахідники ранніх браузерів для всесвітньої мережі. Вона дозволила блискуче з’єднати всі комп'ютери Землі у мережу та здійснювати навігацію між ними за допомогою гіперпосилань. Але ці посилання були односторонніми: зрозуміло, куди лінки заводять вас, але якщо ви маєте власну веб-сторінку або певний контент, достеменно невідомо, хто відвідує ваш сайт чи використовує контент.

Все це посилило потенціал анонімності: можна коментувати анонімно; перейти на веб-сторінку анонімно; споживати будь-який контент анонімно; з певним зусиллям, відправляти електронну пошту анонімно. І, якщо дізнатись, як потрапити в чиїсь сервери або бази даних, можна робити це також анонімно.

Протягом багатьох років переваги анонімності в мережі переважували її недоліки. Люди почувалися більш вільно у висловлюванні своїх думок, що особливо цінно для тих, хто протистоїть чи щось приховує. Про це говорить відома карикатура 1993 року, опублікована у журналі New Yorker, "В Інтернеті ніхто не знає, що ти собака".

Тепер проблема у тому, що ніхто не може сказати, хто є троль, або хакер чи бот. Або македонський підліток, який публікує звістку про те, що Папа Римський підтримує Трампа.

Відсутність налагоджених та безпечних процесів ідентифікації в генетичному коді самого інтернету унеможливлює прості транзакції, пошкоджує фінансову цілісність, руйнує бізнес-моделі власників контенту, випускає цілі потоки спаму, і змушує нас використовувати численні паролі і складні схеми аутентифікації, які б спантеличили самого Гудіні.

Трильйони доларів, що витрачаються, та кращі мізки комп’ютерної науки, залучені для вирішення питань безпеки, ймовірніше створюють перешкоди, аніж передумови для продуктивності у деяких секторах.

У Республіці Платона, ми дізнаємося історію про перстень Гігеса. Переверніть його – і ви невидимий та анонімний. Питання, яке ставить Платон: чи той, хто з перстнем, є коректним та моральним? Він стверджує, що ні. Й інтернет довів, що він має рацію.

Мережа вже більше не є місцем для спільноти, більше не є агорою. Кожного дня все більше сайтів прибирають розділи для коментарів.

Якби можна було почати з нуля, ось що було б доцільно зробити:

- Створити систему, яка дозволяє авторам вести переговори з агрегаторами та пошуковими системами, для отримання офіційних виплат при повному або частковому використанні їх контенту, як це втілили ASCAP щодо публічних виступів і радіотрансляцій творів своїх членів.

- Використовувати простий “електронний гаманець” і валюту для швидкого процесу здійснення дрібних платежів для продажу пісень, блогів, статей та будь-якого іншого цифрового контенту.

- Кодувати електронні листи з вихідною адресою.

- Посилити критичні властивості і безпеку на найнижчих можливих рівнях системи, наприклад, в комп’ютерній техніці або мові програмування, замість того, щоб залишати на програмістів необхідність враховувати систему безпеки в кожному рядку коду, який вони пишуть.

- Створити техніку та чіпи, що оновлять ключові принципи пакетної комутації інтернет. За бажанням, пакети можуть бути закодовані або позначені тегами метаданих, які описують зміст та правила використання.

- Більшість інтернет-інженерів вважають, що ці реформи можливі: від Вінтона Серфа, співтворця протоколу TCP/IP, до Міло Медіна з Google та Говарда Шроба, директора кібербезпеки в Масачусетському Технологічному Інституті. "Нам не потрібно жити в кіберпеклі", – стверджує Шроб.

Реалізація вище запропонованих кроків менше справа техніки, ніж вартості і соціальної волі. Деякі люди, зі зрозумілих причин, будуть чинити опір будь-якому зменшенню анонімності, яку вони прикривають ярликом конфіденційності. Тому найкращим рішенням було б створити добровільну систему для тих, хто підтримує перевірену аутентифікацію та ідентифікацію. Не буде примусу у використанні такої системи. Можливість анонімного спілкування чи мандрування просторами інтернету була б збережена. Але ті з нас, хто готовий відмовитись, на той чи інший час, від власної анонімності й не мати справу з іншими анонімними, повинні мати на це право. Так це працює в реальному світі.

Переваг буде багато: легкі та безпечні способи управляти фінансами та медичною історією, малі платіжні системи з якісним функціоналом замість платної реклами. Менше хакерства, спаму, кібератак, тролінгу та анонімної ненависті. І можливість для більш позитивного громадянського дискурсу.

Якщо ви дочитали до кінця, і вам подобаються матеріали на Практиках, ще один абзац до вашої уваги:

Ми прагнемо підтримувати якість матеріалів та актуальність тематик. Неспинність у пошуку кращих рішень та нових ідей – один з пріоритетів діяльності Гараж Генг.  Ваша участь підтвердить, що ми рухаємось у правильному напрямку.  Дізнайтесь більше про команду Гараж Генг, яка втілює проект "Велика Ідея", та підтримайте інституційну діяльність організації: