Останнім часом Скотт Сантенс багато розмірковує про рибу. Зокрема, про цей афоризм: «Якщо дати комусь рибину, її вистачить на один день. Якщо навчити когось ловити рибу, то це вміння годуватиме людину все життя».
Сантенса цікавить, що трапиться, якщо рибу ловитиме робот: чи це нагодує всіх голодних, чи призведе до голоду? | ||
Сантенсу 37 років; він є лідером Руху за забезпечення базового доходу; його підтримують численні прихильники по всьому світі (на одному тільки Reddit є 26 000 коричувачів, які підтримують цей рух). Більшість із них вважають, що уряд має забезпечити кожного громадянина щомісячною грошовою допомогою, якої буде достатньо для покриття всіх базових витрат.
Конценпія базового доходу, який забезпечувався б державою, є популярною протягом останніх десятиліть, її пропагували багато політиків, починаючи від Мартіна Лютера Кінга-молодшого та Річарда Ніксона і продовжуючи нинішніми лібертаріанцями.
Не чекаючи, поки уряд впровадить програму по забезпеченню базового доходу, Сантенс почав фінансувати власний базовий дохід ($1 000 на місяць) шляхом краудфандингу. Йому вже вдалось наполовину зреалізувати цей проект.
Сантенс вважає, що зростання числа робочих місць вже не відповідає рівню автоматизації виробництва, і він гадає, що базовий дохід, наданий державою, є життєздатним рішенням цієї проблеми. «Це не просто проблема забезпечення базового доходу в майбутньому, нам потрібен цей дохід зараз», – каже Сантенс, який живе в Нью-Орлеані. «Люди ще не бачать явних наслідків зростаючої автоматизації виробництва, але певні речі вже помітні усім: це і скорочення робочих місць, і зміни в оплаті праці і тривалості робочого дня, і величезний ріст нерівності, і падіння купівельної спроможності».
Багато експертів переконані, що нині, на відміну від XX століття, освіти та вдосконалення навичок буде недостатньо для того, аби залишатися конкурентоспроможними на ринку праці в умовах тотальної автоматизації.
Недавнє дослідження, проведене вченими в Оксфордському університеті, попереджає, що наслідки автоматизації негативним чином вплинуть на 47% усіх існуючих робочих місць вже впродовж наступних двох десятиліть. | ||
У засобах масової інформації, в тому числі у The Wall Street Journal, все частіше з'являються стурбовані публікації про роботів, які перебрали на себе функції, що раніше виконувались людьми. В нещодавно опублікованих книгах на цю тему (The Second Machine Age та Who Owns the Future) також йдеться про зміну парадигми щодо розподілу праці між людьми та машинами.
В інших країнах, особливо в Європі, ідею гарантованого базового доходу сприймають з більшим ентузіазмом, ніж у США. Більшість політиків, які балотуються до парламенту у Фінляндії, підтримують цю ідею. У Швейцарії зараз розглядають концепцію базового доходу як одну з можливих моделей. Але в США прихильників Сантенса серед політиків обмаль.
На відміну від більшості користувачів платформ для краудфандингу, Сантенс не просить гроші для реалізації певного проекту чи для вирішення певної проблеми. Він просить гроші для того, аби жити своїм життям і не залежати від роботодавця. | ||
Кошти, залучені Сантенсом, що перевищуватимуть $1000 на місяць, будуть перенаправлені іншим активістам руху за забезпечення базового доходу. Тим не менш, гроші, які Сантенс заробляє в якості позаштатного автора, не зараховуються як базовий дохід, тому він залишає їх собі.
Він каже, що те ж саме відбуватиметься, коли базовий дохід буде забезпечуватися державою: кожен зможе заробляти додаткові гроші за рахунок професійної діяльності.
Фінансування базового доходу методом краудфандингу виглядає досить обнадійливо. У Німеччині, наприклад, понад 19 000 прихильників ідеї базового доходу фінансують 11 людей з розрахунку 1 000 євро на місяць на кожного, без ніяких зобов'язань зі сторони тих, кого вони фінансують. Перших кілька щасливчиків обрали за допомогою лотереї; базовий дохід вони отримують з вересня 2014 року і дотепер.
Джейсон Берк Мерфі, активіст руху за забезпечення базового доходу і професор філософії з Массачусетсу, стежить за німецьким проектом з захопленням. «В реальності це спрацювало краще, ніж я думав», – каже він.
Історії переможців дійсно надихають. Наприклад, один з тих, хто отримує базовий дохід за рахунок краудфандингу, пише зараз дисертацію. Ще один переможець покинув нудну роботу і став учителем. Один з анонімних коментаторів зазначив: «Я не усвідомлював, наскільки ми всі є невільними».
Ідеї Сантенса підтримують не лише ліберали та політики прогресивних поглядів, а й деякі лібертаріанці. Проте вистачає і критиків, які вважають, що концепція базового доходу не є життездатною, оскільки суперечить здоровому ґлузду і знищує мотивацію працювати. | ||
Одним з таких критиків є Мартін Форд, автор книги The Rise of the Robots. Він вважає, що забезпеченням базового доходу повинна займатися держава, оскільки благодійники навряд чи підтримуватимуть системно тих, хто потребує допомоги.
Сантенс покладається на громадську думку: він запитує у користувачів Twitter, чим би вони займалися, якби мали гарантований базовий дохід. За хештегом #mybasicincome можна знайти чимало цікавих відповідей.
Що стосується самого Сантенса, то він продовжуватиме бути позаштатним автором, але наявність базового доходу, забезпеченого краудфандингом, дає йому душевний спокій.
«Єдина різниця між тим, як я жив раніше і живу зараз, це краща якість життя та здатність забезпечувати свої базові потреби», – каже він. «Це дуже важливо – знати, що в тебе є гроші на оренду житла та їжу, і що можна нарешті вибратися з боргів і навіть почати щось заощаджувати. Щодо покликання і можливості йому слідувати, маючи базовий дохід, то мені дуже пощастило, адже моє покликання саме в тому, що я роблю зараз».
Девід Уілер
Переклад: Інга Попеско