В основі такої суспільної економіки (англ. gig economy, інший варіант: фріланс-економіка) – мобільні сервіси, які дозволяють людям взаємодіяти в економічному полі напряму, без посередників, таких як, наприклад, державні уряди. Робітники-фрілансери, зрозуміло, не мають офіційного працевлаштування, але при цьому працюють на ту чи іншу компанію. Від економіки спільного (англ. sharing economy) гіг-економіка відрізняється лише тим, що в другій люди просто користуються спільними речами, а в першій (gig) самі стають працівниками і надають певні послуги.

До цього часу про суспільну економіку вже написано багато позитивного. Деякі дослідники навіть встигли назвати її прототипом справжнього соціалізму. «Це наскрізь демократизує капіталізм», - каже про гіг-економіку Кріс Леган (Chris Lehane), очільник напряму глобальної політики і зв’язків із громадськістю AirВnВ, називаючи її не тільки життєздатною, але й такою, яка втілює всі прогресивні на сьогодні цінності.

Не можна не погодитися, що гіг-економіка відображає безконечну персоналізацію цінностей нашої епохи, але її соціальні наслідки як явища залишаються доволі суперечливими.

 

То що за історія з Uber?

Данило працює водієм Ubera. Два роки тому він вперше спробував користуватися цим додатком у США – як пасажир. А коли Uber запросив до співпраці водіїв у його місті, відразу подумав про додатковий заробіток.

«Мій позашляховик відповідає всім критеріям. Мені подобається їздити. Приваблювала і зарплата, яку обіцяли партнери Uber в Україні – до 40 000 грн у місяць. Хоча так не є», - розповідає хлопець.

Серед переваг для водіїв він називає: вільний графік, щотижневу виплату заробітку, жодних маркувань машини, жодної ліцензії, усе через мобільний додаток. Це те, що спільне для всіх. Однак варто зазначити, що в Україні Uber працює через Uber-партнерів. Це підприємці, які, насправді, є посередниками між офіційним представництвом Uber та водіями. Вони реєструються як підприємці, сплачують «Єдиний податок» державі та 25% виручки - для Uber. У кожному місті таких посередників може бути кілька або й кільканадцять. Вони дбають про різні бонуси для своїх кращих водіїв – додаткові зарплатні кошти, знижки на пальне або запчастини. Також вони пробують переманювати один в одного кращих водіїв.

Водночас, сам Uber нікого не шукає і не винаймає на роботу. Кожного працівника (або й цілий колектив) легко звільнити та замінити. Також ніхто не сплачує за фрілансера соціальних відрахувань, медичної страхівки, не оплачує відпустки. З одного боку, це не трагедія – українцям саме час вчитися бути самостійними та відповідальними, бо ж, наприклад, пенсійний фонд і так не дасть собі ради з усіма нашими пенсіями. Тому може й логічніше відкрити власний пенсійний рахунок і поповнювати його самому. З іншого боку, якщо з водієм щось стається, то він може уповати тільки на власні збереження або допомогу рідних. Тобто, усе життя працівника в гіг-економіці підпорядковується “халтурам” чи тимчасовим підробіткам: хто не робить – той не їсть.

 

Гіг-економіка: не лише переваги

І якщо українські водії всі «плюси і мінуси» Uber тільки з’ясовують, то іноземні вже навіть страйкують проти свого «мобільного» працедавця.

Наприкінці літа минулого року на невеликій вулиці Лондона стався затор через юнака, який стояв посеред дороги та вигукував, що його життя руйнують. І десятки його колег на мотоциклах, скутерах та велосипедах тиснули на клаксони. Багато з них мали аркуші з написами «Ми люди, а не інструменти Uber!». Це був не перший протест проти гіг-економіки. Але спершу проти неї страйкували звичайні таксисти, і це, фактично, був страйк проти конкурентів. Тепер страйкують самі учасники процесу проти свого боса – мобільного додатка.

Оскільки проблема персоналу у гіг-економіці стає умовною – людину можна легко звільнити та замінити без проблем з трудовим кодексом, – це веде до радикальних змін в економіці, адже традиційні компанії, які несуть на собі додаткові витрати, у цьому випадку програють.

Нещодавно Натан Хеллер (Nathan Heller) у New Yorker дуже вдало описав кілька найвагоміших переваг та недоліків гіг-економіки. 

1. Так, гіг-економіка була б неможливою без сучасних комп’ютерних технологій. І на перший погляд може здаватися, що саме мобільний додаток усуває всіх посередників між суб’єктами економічних відносин. Проте за кожним мобільним додатком стоять його творці, певна компанія. Або, як з Uber в Україні, ще й посередники.

2. Так, менеджмент, збудований на алгоритмах, створює нові вакансії, робить сервіси дешевшими, забезпечує більше прозорості в стосунках клієнта і того, хто надає послуги. Але не всім працівникам подобається їхній начальник – смартфон. Бо ж вони можуть вибирати графік роботи, але не можуть вибрати, як багато працювати – якщо у вас падає рейтинг, то вам замовлення надходитимуть рідше, зникнуть бонуси.

3. Звідси ще одна проблема: вільний графік роботи не означає, що ви працюватимете менше. Часто, щоб підтримати рейтинг високим, навпаки, доводиться працювати набагато більше, ніж 40 годин на тиждень.

4. Кілька років тому, професор соціології в Бостонському коледжі Джулієт Шор (Juliet B. Schor) провела інтерв'ю зі 43 молодими людьми, які надають свої помешкання в оренду через Airbnb, автомобілі – через Turo і послуги – через TaskRabbit. І вона виявила, що ці люди переважно були з категорії офісних працівників, з вищою освітою. Наступне, розширене дослідження показало, що ті, які в системі гіг-економіки намагаються заробити собі на життя, менш задоволені, ніж ті, хто має іншу роботу, але використовує котрийсь із сервісів суспільної економіки для підробітку. І це ще одна ознака того, що фріланс-економіка не допомагає тим, хто найбільше потребує роботи. Тобто вона не здатна впоратися з прірвою між меншістю людства, доходи якої шалено зростають, і більшістю, дохід якої росте не так швидко.

5. Працівники в гіг-економіці часто скаржаться на брак спілкування з колегами, адже колективу як такого тут нема. Хоча Данило, який працює на Uber в Україні каже, що дуже часто зустрічається зі своїми колегами, з якими знався до Uber. Також у соцмережах та Viber вже існують групи для спілкування водіїв Uber. Проте є те, чого так звана суспільна економіка вам точно не гарантує. Це кар’єрний ріст.

6. Багато платформ обміну та сервісів здобули свої конкурентні переваги, зокрема, і завдяки тому, що не дотримувалися урядових вимог, які діють для звичайного ринку. Uber позбувся маркування таксі, TaskRabbit не доплачує своїм робітникам за понаднормову роботу… Однак традиційні компанії також можуть отримувати певні переваги в іншому місці. Такими є, наприклад, податкові пільги. Якось нинішній президент США Дональд Трамп зізнався, що не міг би побудувати свою компанію без сотень мільйонів доларів податкових субсидій.

7. Певне регулювання економіки з боку уряду не завжди негатив. Точніше, зазвичай, на пострадянському просторі урядам закидають корумпованість та надмірну зарегульованість, бюрократизм. Проте серед завдань держави – також встановити чіткі правила, однакові для всіх, чого не завжди можна досягнути у вседозволеності. Може йтися про антимонопольні заходи або антидискримінаційні. І ці виклики у фріланс-економіці ще потрібно подолати. Наприклад, яким чином запобігти дискримінації при здачі квартир подобово? Якщо, до прикладу, той, хто пропонує до винайму на AirBnB своє приватне помешкання, не хоче здавати його афроамериканцям або представникам східних народів – китайцям, японцям, – що це, як не дискримінація? Але як її попередити?

 

«Битва титанів»: готелі vsAirВnВ

Українське законодавство, як і законодавство більшості країн світу, просто не встигає за реаліями фріланс-економіки. Тому наразі партнери Uber залишаються на єдиному податкові, а ті, хто здає в подобову оренду квартири, в більшості випадків, не сплачують за це податку взагалі.

Відповідно до статистики AirВnВ, від 2008 року послугами сервісу скористалися 150 мільйонів людей, які зняли близько 3 млн квартир, будинків та інших житлових приміщень в 191 країні. Спершу для сервісу та його користувачів про жодні податки не йшлося. Проте на сьогодні майже всюди в Каліфорнії (США), звідки якраз і є родом сервіс АirВnВ, короткотермінова оренда заборонена. Найменший термін, на який ви можете винайняти квартиру – 30 днів. Якщо ж власник порушить цю умову, його може чекати штраф у розмірі від 1000 доларів. У деяких містах США ті, хто здає в оренду своє житло, платять податки. Такі закони пролобійовані представниками готельного бізнесу, наприклад, у тому ж Сан-Франциско або з минулого року – і в Нью-Йорку. Разом з Airbnb вони зачіпають і FlipKey, HomeAway та інші подібні сервіси. Як причину законодавчого обмеження, зокрема, вказували на здорожчання оренди житла у різних великих містах. Також були підозри, що подобова оренда квартир є причиною того, що працівникам Нью-Йорка важче винайняти квартиру для проживання на довший термін.

Відтак, 2017 року в США планують продовжити напрацювання і впровадження чітких законодавчих умов за допомогою суворих законів на рівні штатів, з одночасною доопрацюванням законодавства на національному рівні, що дозволить посилити регулювання ринку короткострокової оренди.

Податкові збори для власників житла також запроваджені і в різних інших країнах. На сайті АirВnВ, зокрема, зазначено таке: «У деяких містах AirВnВ уклав угоди з місцевою владою щодо збору і перерахування визначених необхідних місцевих податків від імені власників. Розмір податку залежить від місцевого законодавства і може розраховуватися на основі твердої або відсоткової ставки, з урахуванням кількості гостей, заброньованих ночей або типу помешкання». Податкові збори АirВnВ радить власникам додавати як додаткові кошти до ціни оренди. Таким чином податок сплачує орендар, а навіть не власник помешкання.

 

Квартирні підробітки: Львів подобово

В Україні ринок подобової оренди житла існує і поза популярними сервісами. Львів’янка Марія – одна з тих, хто здає подобово в оренду одну зі своїх квартир.

«Так, для держави найкраще, коли здають офіційно. Тоді сплачують податки. Наскільки мені відомо, в Україні вже є проект закону, яким хочуть взагалі заборонити здачу в подобову оренду власного житла. Мотивують безпекою людей, які винаймають. Але як можна таке впровадити, якщо система Booking працює у всіх країнах світу?». Вона дуже чітко розмежовує переваги та недоліки такого бізнесу. Зокрема, для гостей міста, подобово винайняти квартиру набагато дешевше, ніж в готелі.

«У наших готелях не завжди якість співвідносна з ціною. Винайняти квартиру може бути в 3-4 рази дешевше, ніж винаймати готельний номер, навіть економ-класу. У Львові дуже широкий вибір квартир – від люкс- до економ-класу. Також людина може зекономити на харчах, бо в готелях нема ні кухні, ні навіть часто холодильника. Тому в квартирах, особливо з дітьми, можна почуватися, як вдома», - пояснює власниця житла.

Але є й негативи. Серед них – все частіші випадки обкрадання квартир. Особливо небезпечно це якраз для тих, хто здає житло нелегально, не декларуючи жодних доходів, не підписуючи угод. Жінка припускає, що діє ціла злодійська мережа, яка грабує квартири «до нуля». І якщо ви зовсім не платите податків, то навіть не можете зголосити про крадіжку поліції. Серед небезпек також невміння тимчасових пожильців користуватися, до прикладу, газовим обладнанням, каміном тощо. А от таких випадків, щоб квартиру нищили, майже немає. Асоціальних клієнтів власники намагаються «відсікти» високою ціною.

«Скажу з власного досвіду: якщо мова йде про високу ціну, то переважно квартиру винаймають багаті люди, бізнесмени. Вони, як правило, не перебувають у квартирі весь день, бо мають справи у місті. Подобова оренда взагалі менше впливає на стан квартири, ніж довготермінова. Якщо на довший період заселяються мешканці, то справді нищать, бо починають холодці варити,  діти по стінах малюють... Подобова оренда береже квартиру. Часті прибирання теж допомагають тримати помешкання у хорошому стані якнайдовше. Щодо прибирання, то у Львові є люди, які спеціалізуються на пранні і прибиранні. І це не так уже й дорого», - пояснює Марія.

Як дають собі раду ті власники, які орендують житло поза АirВnВ? Орендодавець рідко сам займається пошуком клієнтів, прибиранням тощо. Здебільшого всім займається спеціальний менеджер, який «збирає» 10-12 квартир для оренди. Не будучи власником жодної з квартир, ця людина, все ж, забезпечує квартири орендарями, контактує з ними, стежить за прибиранням, пранням, повідомляє власникам, якщо щось у їхньому помешканні пошкоджено, або усуває поломку. Послуги такого адміністратора коштують близько 15-20 відсотків від оренди житла.

«Я не дуже хочу лишатися таксистом. Це тільки додатковий підробіток. Мені здається, для таксиста Uber в українських умовах потрібен дешевший автомобіль. Такий, якими їздять пересічні таксисти. До того ж, не всі пасажири розуміють різницю між Uber і звичайним таксі, поводяться по-різному. І дороги наші – то окрема сумна історія», – каже Данило. Так само додатковим підробітком, але не справою життя, залишається оренда помешкання для Марії. Видається, що головне тут у тому, що вони мають можливості, а висновки про гіг-економіку у нас всіх ще будуть, але пізніше.