Що допомагає місту не розсипатись у пісок, з якого воно постало

Коли прогулюєшся широкими вулицями Сєвєродонецька і бачиш різнокольорові скляні балкони, які, ніби мозаїка, формують образ міста, мимоволі відчуваєш зв’язок цього міста з сусіднім Лисичанськом, бо  саме там розташовується завод, який виробляє це скло. І не дарма. Селище Лісхімстрой, з якого виріc Сєвєродонецьк, починало будуватись, як новий район Лисичанська.

Як ми зрозуміємо пізніше, для лисичан Сєвєродонецьк і досі є «молодшим братом», якому «вдалося краще влаштуватись у житті». Натомість жителі Сєвєродонецька мало апелюють до цієї історії, хоча погоджуються з твердженням, що Лисичанськ вважався містом пролетаріату, тоді як Сєвєродонецьк – містом науковців та інженерів. 

 

Місто Сєвєродонецьк – наймолодше та найщільніше (107 167 мешканців) з усіх, які ми відвідали під час проекту Метамісто: Cхід. Територія сучасного міста до 1933 року була «пустою землею». Це одна з тих легенд міста, яку усі містяни знають і в яку вірять.

 - Поділіться легендами міста.

 - Город вырос на песке, что само по себе является чудом, – Валентина

Початок її освоєння пов’язаний із будівництвом хімічного комбінату, сучасного Азоту. Перші камені підприємства були закладені 1934 року. 

image

Пам’ятна табличка на першому будинку селища Лісхімстрой

 

З ростом хімкомбінату росло і поселення Лісхімстрой, що на території сучасного Сєвєродонецька. У кінці 1950 року селище перетворилось на селище міського типу та стало іменуватися Сєвєродонецьк, а 1958-го — отримало статус міста, таким чином відділившись від Лисичанська. Після окупації частини Луганської області це місто стало новим обласним центром.

image

Перша вулиця, з якої почалась розбудова міста 

План структури міста чіткий та зрозумілий. За проектом 1990 року Сєвєродонецьк перпендикулярною сіткою поділений на 69 кварталів та 17 мікрорайонів. Окрім житлової є величезна промислова зона – фактично, один завод Азот – а також регулярні парки, “штучні” зелені насадження навколо міста. За проектом не встигли побудувати тільки декілька мікрорайонів.

 

Коли говорять про історію Сєвєродонецька – основна увага приділяється масштабам промислового і громадянського будівництва, натомість зелене будівництво залишається недооціненим. Хоча саме воно пов’язане з боротьбою зі спекою та піщаними бурями, які постійно штурмують місто.

Пісок проникав усюди, навіть через зачинені вікна. Одна з перших вчительок Сєвєродонецька згадувала, що вона могла проводити тільки два уроки. Після цього усі учні виходили відкопувати школу, яку заносило піском по самі вікна. Бажання перемогти цю “Сахару”, перетворити своє поселення в зелений оазис, було настільки сильним, що жителі самостійно висаджували рослини і доглядали за ними.

 

Ця регулярність геометричного планування відчувається ще більше, коли потрапляєш до міста після Лисичанська. Останній має більш різноманітну структуру: мікрорайони, хаотичний приватний сектор, старе місто, широкі бульвари радянського періоду. Такий контраст може відчути кожен. У Сєвєродонецьку немає власного залізничного вокзалу, усі приїздять сюди з Лисичанська або Рубіжного.

З часів соціалізму в міській тканині мало що змінилося. Зміни помітні тільки у використанні того, що залишилось: щось стоїть покинутим (аеропорт, льодовий палац), щось привласнюється, як двори житлових будинків або шкільні подвір’я. Важливим спостереженням для нас було те, що в місті немає безгосподарних будівель. Усі приміщення, які з певних причин пустують, мають свого власника.

Цікаві трансформації відбуваються саме у відкритому просторі, у дворах, парках, скверах. Сучасне місто успадкувало від соціалізму величезні простори озеленення, які за своєю масштабністю перевищували нормативні радянські показники. Ці простори виконували і екологічну, і естетичну функцію. Їхнім завданням було як покращення стану екології, так і зміна образу міста від промислового на «місто троянд».

Тому не дивно, що для потенційної трансформації люди пропонували локації, пов’язані з благоустроєм міста – від величезних парків до маленьких подвір’їв. Ось остаточний перелік за підсумками інтерв’ю:

1. Еко-сквер

2. Сквер біля Льодового Палацу

3. Сквер біля танку

4. Подвір'я дитячої та юнацької бібліотеки

5.Озеро Паркове в парку культури та відпочинку

6. Озеро Чисте

7. Подвір'я Скімен

image

Кліматична карта, накладена на обрані локації

 

*Кліматична карта (“weather map”) - це карта, яка показує, що підсилює (П), а що ускладнює (У) потенційну тимчасову трансформацію в даний момент часу.

П (підсилювачі): наявність покинутих територій, хороший транспортний зв’язок (зупинки громадського транспорту), висока щільність молодих людей (заклади освіти, місця тусовок молоді), улюбені місця місцевих.

У (ускладнювачі): приватний сектор (нещільна забудова), впорядковані місця.

Ми зупинимося більш детально на тих місцях, які за результатами аналізу визначені як найбільш сприятливі для тимчасової трансформації.

 1. Еко-сквер

Це один із тих публічних просторів міста, які створені та існують завдяки  ініціативі місцевих. Зусиллями мешканців на величезній території між дорогою та житловим будинком утворився простір для розваг та відпочинку.

 

Головними проблемами на шляху розвитку цього простору є спека та відсутність достатньої тіні влітку. Ініціативна група, яка опікується цим простором, мріє про висадку дерев та озеленення території, але поки що для них це непідйомне завдання.

Наша команда відчула присутність сильної спільноти в цій локації і відсутність необхідності в її підсиленні чимось іще.

 2. Сквер біля Льодового Палацу

Льодовий палац – центральна спортивна споруда міста, розташована на основній вісі – бульварі. Спортивно-концертний комплекс будувався як мультифункціональний і був розрахований на 5 000 глядачів. Сєвєродонецьк був спортивним містом і містом  “союзного значення”, а отже міг претендувати на такі величезні об’єкти. На ту пору зал на таку кількість відвідувачів був необхідним і цілком виправданим. 

 

Натомість зараз занепадає не тільки приміщення палацу, а й благоустрій навколо. Увагу місцевих привертає сквер, розташований за палацом, який потенційно може використовуватися як відкрита сцена для репетицій та виступів музикантів. Близькість житлових будинків унеможливлює використання різних підсилювачів, але для камерних інструментальних концертів облаштування такого простору цілком перспективне.

5 та 6. Озеро Паркове в парку культури та відпочинку та озеро Чисте

Два озера в місті, Паркове та Чисте штучно створені. У геологічних умовах міста поява таких великих водоймищ ніщо інше, як складна робота та прояв великого ентузіазму. Сучасні мешканці, принаймні ті, з ким ми зустрічалися, про історію творення цих озер не згадували, але багато говорили про їхню цінність сьогодні та жалілися на поганий екологічний стан.

Абсолютно всі жителі, з якими ми спілкувалися, вказували озера Чисте та Паркове як місця, які вони особливо люблять у місті.

- Які місця в місті ви особливо любите?

- Місця, де озера, центр та ліси, - Надія, волонтер.

image

Стара фотографія Чистого озера 

Озеро Чисте розташоване на півдні міста. Нам розповідали що якось один із жителів завів там карпа. Колись це було улюблене місце відпочинку із багатою флорою і фауною. Місцеві діляться, що і зараз там є птахи та фазани. А ще сюди щороку прилітають лебеді. 

Сьогодні озеро частіше використовується для спортивних подій та є популярним місцем відпочинку маргінальних груп.Хоча у перспективі ця територія прекрасно підходить для облаштування велосипедних маршрутів, маршрутів здоров’я для прогулянок та більш розміреного відпочинку.

image

Озеро паркове, лютий 2017 

Озеро Паркове розташоване в парку культури та відпочинку на півночі міста. Парк створювався на місці соснового масиву. Проте сьогодні у деяких місцях парку, особливо взимку, складається враження, що регулярного планування тут і зовсім не було, таким “диким” він виглядає. 

image

Руїни заводу посеред парку, лютий 2017 

Про те, що цей парк був колись функціональним, нагадують руїни літнього кінотеатру, помпезна вхідна група, залишки танцювального майданчика. Найімовірніше, функцій було більше, принаймні за проектом реконструкції парку, розробленого після Другої світової війни, 1947-го.

image

Парк культури та відпочинку. Вхідна група

За розумні кошти достатньо зробити освітлення, щоб було не страшно ходити ввечері в парк (це якраз те, що найбільше бентежить місцевих), прибрати сміття та додати кілька дрібних мобільних сервісів.

Для місцевих озера та парк – знакові місця і питання тут не тільки у місці відпочинку. За словами жителів, у місцевому бюджеті закладені кошти і на розвиток інфраструктури, і на очищення озер. Є навіть проектна документація, проте кошти чомусь залишаються не освоєними впродовж останніх років. Мешканці не можуть реалізувати власні ініціативи у просторі парку – перепоною є комунальне підприємство, яке перешкоджає участі інших та бере на себе всю відповідальність за благоустрій, з якою, очевидно, не може впоратися.

Як ми уже згадували раніше, питання власності і привласнення в місті стоїть дуже гостро. Це особливо відчувалося, коли дії команди Метаміста в межах проекту тимчасових трансформацій розцінювалося як “намагання зайти на чужу територію”. Тому було прийнято рішення допомогти найбільш вдячній групі населення Сєвєродонецька – дітям і переміститися трохи далі від центру. Для трансформації було обрано подвір’я поруч із Юнацькою бібліотекою ім. Курлата.

Сама бібліотека досить популярна серед населення. Тут постійно з’являються нові надходження книг та проводяться різні заходи. Врешті-решт було реалізовано проект будиночків на деревах для маленьких відвідувачів, які самі ж діти нафантазували на воркшопі перед тим.

 

Сєвєродонецьк переживає економічний спад та гостро відчуває на собі близькість військових дій. Багатьом здається, що мономісто, сплановане для потреб виробництва, не здатне впоратись із цими складнощами, важко пристосовується до своїх функцій обласного центру та ще не знайшло свого майбутнього.

Місто розрізнене, в ньому не відчувається спільності. І тільки ідеальне, чітке планування, як той скелет, який допомагає місту не розсипатись у пісок, з якого воно постало. Це та загроза, з якою необхідно працювати і яку потрібно нівелювати.

Але що є найбільшою загрозою, те несе в собі і найбільший потенціал. На думку місцевих жителів, майбутнє міста – в людях, мрії та дії яких здатні змінити Сєвєродонецьк. І ми з цим абсолютно згодні: сьогодні вони роблять будиночки на деревах, а вже завтра відновлюватимуть парк культури та відпочинку з власної ініціативи.

 

 

Джерела:

  1. Парки Донбасса. Гузенко Т.Г. 1955
  2. Давня історія Сєвєродонецька. Каленюк С., Ломако М.
  3. Тропинками Чистого озера. Забирко Т.Н., Яновская З.И.

 

Сучасні фото Світлани Колодій, старі фото - з мережі інтернет

 

Автор
економіст, урбаніст, співзасновник агенції "urban curators"
Автор
архітекторка-урбаністка, дослідниця, співзасновниця ГО "urban куратори".

Чи можемо ми бути макіавеллістичними та ідеалістичними водночас?

Дослідник довів, що штучний розум не володіє свідомістю, властивою людині, а отже, не зможе замінити його в тих сферах, де потрібно розуміння, а не відтворення алгоритмів, і не озброїться проти своїх творців, як в голлівудських фільмах.