Це факт. І тому волонтерство рулить. Як і будь-яка продуктивна діяльність. Але особливо якщо вона про допомогу іншим людям або наближає перемогу.
Але спойлер: далі я поясню, які побічки є у активної діяльності. Дочитайте, можливо в якийсь момент це допоможе вам не вигоріти.
А для початку, чому дія — головні ліки?
Тваринка, яка в будь-яких умовах продовжує шукати вихід, зазвичай виживає краще за інших. Причому для наших предків це було особливо важливо упродовж останніх щонайменше 2-6 мільйонів років, тому ми маємо вроджене шило в заду.
Це шило в заду в першу чергу пояснюється високою активністю дофамінових систем. Вони допомагають нам тримати фокус уваги, вірити в себе та свій успіх, швидко думати, впевнено вирішувати та наполегливо втілювати власні рішення у життя попри усі перепони та навіть попри фізичні страждання.
Але. Саме через дофамінові синапси діють амфетаміни та кокаїн. І, на жаль, більшість побічок, які мають ці наркотики, ми маємо і при цілком "природній" активації дофамінових систем.
1. Адиктивність. Людина, яка хоча б раз відчула драйв від успішної спільної роботи в ризикованих умовах, стає залежною від цього відчуття. Особливо, якщо цей драйв перекриває страх, горе або інші болючі переживання.
Цю залежність складно визнати та навіть помітити, тому що для неї завжди є раціональне обгрунтування. Причому ще й цілком справедливе. Особливо зараз, під час війни. Але справедливість обгрунтування не скасовує факту залежності, натомість залежність провокує брати на себе більше, ніж ти можеш витягнути. Саме звідси приходить вигорання: воно найглибше вражає найвмотивованіших.
2. Самопідсилення. Специфіка регуляції дофамінових синапсів та нейронних мереж така, що чим більше дофаміну — тим більше дофаміну.
Успішно завершуючи справу, ми схильні хапатися за наступну. Не маючи успіху, ми хапаємо другу справу, щоб перекрити фрустрацію від складності першої.
3. Маніакальність. Дофамін фокусує увагу. Це дозволяє якісно робити роботу, не помічаючи біль і страх. Але ми також перестаємо помічати свої потреби, біль інших людей та ризики від власних рішень.
4. Дофамін — нейромедіатор групи катехоламінів. Його найближчі "родичі" — норадреналін та адреналін. Більше того, вони синтезуються саме з дофаміну. Саме тому люди в драйві завжди агресивні та нервові, коли їх відволікаєш. Та і просто нервові.
Виходить так: у короткій перспективі сфокусована конструктивна діяльність (яка активує дофамінові системи) різко знижує стрес, але з часом (і доволі скоро) цей стрес зростає, тому що дофамін є попередником гормонів стресу та працює з ними у одній команді. На виході — ще більший стрес, агресивність, вигорання. Плюс помилкові рішення та конфлікти з людьми (бо маніакальність). Плюс хапання за нові справи до завершення попередніх (тому що самопідсилення та адиктивність).
Що робити?
Найперша думка: усвідомити проблему. Оскільки війна не скінчилася ані за три тижні, ані за три місяці, робота має стати рутинною.
Як саме це зробити — знаєте тільки ви, у вас весь внутряк вашої справи. Від себе я накидаю трошки біології, яка може допомогти, це буде наступний пост.
_9rMqjov_article_block.png "Як бізнесу залучати капітал через краудфандинг")
