Хочу, щоб Шевченка сприймали глибше Або Хоча б не як «лише поета»

Мені болить, коли Шевченка називають Кобзарем. Бо ж Шевченко не лише поет, який написав парочку книжок з однаковою назвою – «Кобзар». Давайте почнемо з того, що він і художник.

Коли Ше.Fest стане дорослим фестивалем, в ідеалі я би хотіла, щоб це була така собі платформа, на якій тусуються українські та світові художники. Просто приїздили собі в Моринці, на сходку, помалювати. Ну і музику з гутірками, фільмами-театрами послухати-подивитись. Зараз ми активно до того йдемо, другий рік поспіль спілкуємося з різними художниками і намагаємося налагодити з ними співпрацю. То мій ідеальний Ше.Fest – і він перспективі, а сьогодні я згадаю, як було минуло року художникам у нас гарно і привідкрию завісу цьогорічної художньої програми. Трошки J

За минулий рік лишились лише світлі спогади від спілкування передусім з Володимиром Михайловим. Він класно втілив тему Шевченківських стовпів, які підпирають небо, у Моринцях. Ще він намагався срібною ниткою з’єднати покоління та людей в парку, де була Просвітницька галявина. Володимир від душі попрацював на благодійність – намалювавши портрети багатьом відвідувачам. Це дало свій ефект – ми зібрали трошки грошей на тепловізор для військових.

Дуже потішив заслужений художник України – Валерій Франчук. Він передав велику кількість своїх робіт на продаж, дав можливість відвідувачам помалювати маслом за його унікальною методикою – ці роботи теж передав на благодійний продаж.

Андрій Єрмоленко та Юрій Шаповал, які в свому арсеналі мають купу робіт на Шевченківську тематику, на жаль, присутніми на фесті бути не змогли, але передали свої привіти і роботи для оформлення локації та благодійний продаж.

Маленькі земляки Тараса Шевченка із спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат подарували нашому фесту велику серію свої робіт, змайстрували класну виставку.

Ше чимало художників, які творили Шевченкіану в режимі онлайн, на локації – продавали свої роботи і віддавали на спільну справу. Ми картинами хотіли викупити Україну, так само, як Шевченка викупили з кріпацтва у свій час… З цією метою художниця з Тернополя передали свою роботу – Шевченківську хату, виконану вовоною. По сумісництву, вона молода матуся – Оксана Чмиленко.

Знаю, що чимало художників випустила – всіх згадати тяжко, але кожен з них творив щось неймовірне. Художники – це взагалі неймовірні люди.

Цього року свої роботи малює і родич Тараса Григоровича – Максим Зацарінний. Він – перемальовує  для Ше.Fest картини Шевченка, в своєму стилі, так, як то він бачить. Ось, наприклад, Катерина.

Художник із Запоріжжя, Михайло Дяченко, який «порвав» інтернет своїми красивими й самодостатніми «укропами» - теж матиме виставку у Моринцях. Окрім того, він має історію кожної картини – і ви її унікально там зможете почути.

А все інше – розкажу пізніше J Сподіваюсь навіть, що дещо вдасть зберегти в таємниці до дня фесту – щоб ви то побачили, не чуючи.

 Юлія Капшученко-Шумейко, організатор