Про що книга. Історія киримли: від кімерійців до депортації в 1940-х

Книга Валерія Возгріна “Історія кримських татар” — це нарис етнічної історії корінного народу Криму в чотирьох томах від найдавніших часів до 1940-х рр., коли внаслідок депортації кримських татар півострів вперше втратив зв’язок із носіями унікальної культури, яка там сформувалася. Дослідження спирається на опубліковані джерела та матеріали низки місцевих та закордонних архівів, а також на праці, присвячені історії Криму та почасти країн, з якими він мав різні взаємини.  

Праця поділена на чотири томи за хронологічним принципом. Основна частина першого тому присвячена періоду, коли кримське населення жило за законами ханства, другий — коли воно підкорилося законам Російської імперії, третій — радянським законам, і четвертий — коли кримськотатарський народ був фактично оголошений поза законом — спочатку німецькими окупантами (жовтень 1941 р.), а потім радянськими “визволителями” (19 травня 1944 р.).  

Читач має справу з матеріалом, який викладається послідовно та логічно. Кожна теза автора має історичне підґрунтя, підтверджується документами та спогадами очевидців. Валерій Возгрін провів кропітку роботу і його праця — одне з найповніших досліджень історії Криму. Тонкий гумор, гірка іронія, чутливі зворушливі моменти зустрічі з текстом, колоритна мова епітетів, метафор, а також блискавичних описів — це те, що чекає на вас під час прослуховування та читання книги “Історія кримських татар”.  

Наводимо уривок із Передмови: 

“Але у випадку з Кримом ситуація майже не суміщається з мирною та безболісно сталою історичною традицією, яка пропонує й дозволяє судити минулі події та факти відсторонено, цілком зовні. Зізнаюся, я не завжди її притримувався, бо є тому причина. Як можна було “стояти осторонь”, коли матеріали досліджень на очах перетворювалися в киплячу картину високого драматизму та болісного трагізму, з чого, власне, і складається вся довга історія корінного народу Криму? Повністю ухилитися від цих картин, цілком піти в апатичний науковий пошук не завжди вдавалося, що, звісно, непохвально. Та всі ми живемо не в безповітряному просторі, а в земній, далеко не ідеальній атмосфері. І на роботі не може не відбиватися визнання того, що незалежно від усіх жертв, історична трагедія нації не прожита, вона все ще триває, а весь Крим і досі — суцільна кровоточива рана, що так і не загоїлася з часів Шагін-Гірея та Катерини II”.

(т. I, ст. 19)