Експедиція дісталася Східної Галичини
Підтримуючи нашу кампанію на Спільнокошті, доброчинці могли обрати один подарунок, який був для нас сюрпризом. Цей подарунок — поїздка в село, яке обере доброчинець. Ми трохи хвилювалися, що вийде з цього: а що як усі оберуть села в одному регіоні і нам місяць доведеться їздити, скажімо, Херсонщиною? Так не сталося, хоча сталося майже так: маємо по два села у Рівненській та Житомирській області, а одне — в Тернопільській. Його ми й обрали для першої поїздки в такі “подарункові” села.
Це село Базар на річці Джурин біля Чорткова. Про нього ми отримали зворушливого листа з Парижа від людини, родина якої походить звідти. Вона ж надіслала нам контакти Ігоря та Галини, які приймали нас у Базарі. Виявилося, що їхати в таке “подарункове село” має купу плюсів. По-перше, не треба мучитися проблемою вибору, куди їхати. По-друге, люди, які тебе приймають, виконують важливу роль місцевих фіксерів: показують місцевість, знайомлять із жителями, ведуть до них додому, руйнують першу стіну недовіри, яка завжди виникає, коли незнайомі люди (ми) стукають у браму і пояснюють про експедицію, про книжку, про інтерв’ю і про фото.
В Базарі ми провели такі прекрасні два дні, що навіть забули зробили фото на пам’ять з нашими хостами.
На фото базарські хати і жителька села Анна Сильвестрівна з Мурчиком на руках.