Не було тільки човнів

Чотири роки в одній сторінці

Old khata project почалась в 2020 році як пристрасть і наша жага до дороги, знайомих і незнайомих просторів і не одразу помітної краси архітектури сіл. У 2021-му ми зробили Спільнокошті кампанію, що закрилась неймовірною силою спільноти за лічені дні, а не за місяць, як ми надіялась на початку. Після того ми одразу рушили в дорогу і відвідали з експедиціями майже кожну область. У них ми шукали справжність, природну красу та вияви творчості українців у тому, як вони створюють свій дім.

Впродовж тих поїздок ми назбирали майже увесь матеріал на фотокнигу, і восени 2021 року зверстали чорнову версію і вели перемовини з видавництвами. Але всі раніше важливі справи зупинилось 24 лютого, коли росія напала на Україну. У 2022 році, у часі повномасштабної війни, ми вирішили, що варто продовжити їздити та використовувати свої майданчики, аби розповідати світу про Україну. Так ми почали їздити минулого року в звільнені села Чернігівщини, Київщини, Сумщини та Миколаївщини.

Ми намагались не множити біль, а також пробувати підсвічувати силу українців. Зараз весна 2023 року і ми нарешті повернулися до роботи над книгою. Були учасниками виставкового простору про етнографію в Нью-Йорку на I AM U ARE, наші історії та фото висять в стінах Інституту гуманітарних наук у IWM у Відні, і ми вже думаємо про те, як і де хотіли б фізично зібрати людей, що люблять Old khata project. Наша справа — це так само жага та пристрасть, як і на початку. Але тепер ми вже не відступимо, й жодні диктатори не завадять нам завершити почате. І ви гортатимете сторінки нашої книги вже восени.

Спільнокошт за тиждень

Коли ми — сестри Анна та Світлана — вигадали Old khata project, ми ще не знали, що це затягнеться аж настільки часу, і навіть не могли уявити, що на нас чекатиме. На львівській кухні у 2019 році ми вирішили, що хочемо побачити якомога більше сіл та зафіксувати архітектуру, людей у форматі фотокниги. Для цього ми готові були звільнятися з своїх робіт, відкладати на бік фриланси, та вирушати в дорогу. Так з’явилась ідея, що нам потрібен Спільнокошт, проте не лише для фінансової підтримки, як ми потім зрозуміли. І ми його запустили: зробили відео, писати тексти і вигадували як ми будемо досягати цілі. Спільнокошт став початком формування спільноти навколо Old khata project. Тоді про нас дізналися не лише наше найближче коло та друзі друзів, кампанія дозволила нам вийти на іншу аудиторію, з якою ми не були знайомі раніше. А ще Спільнокошт став неймовірною підтримкою та показав, що наша справа цікава багатьом, і вони готові стежити та бути з нами протягом нашого шляху. За 8 днів кампанії ми зібрали усю заявлену суму — 80 тисяч, а за місяць кампанії загалом — 107 тисяч гривень. Але найприємніше було усвідомлювати, що 178 людей готові були підтримати нас на Спільнокошті!

Експедиції усією країною 2021 році

Про результати

Ціллю експедиції 2021 року було зібрати матеріал для майбутньої книги, побувавши в усіх регіонах України. Ми протягом літа та частково осені побували в понад 30 селах, пересувались автобусами, маршрутками, конями, потягами, блаблакарами та стопом. Не було, на жаль, тільки човнів.

Поїздка в новий регіон складалася з двох великих етапів: планування та власне експедиція. Перший етап — це дослідження, пошук контактів із сіл, логістика, організація поїздки. У другому ми дуже багато слухали місцевих, багато фотографували та ходили пішки, прочісуючи усе село, боячись, що можемо щось важливе пропустити. Ми намагались бути в одному селі щонайменше два дні, аби могти обходити ногами усе навколо та краще познайомитись з людьми. Спішити було би помилкою. У деякі регіони, куди не встигли добратися 2021 року, ми повернулись вже 2022-го — у експедиціях звільненими селами.

Більше дізнатися про те, як ми організовували наші експедиції та маршрути поїздок ви можете за лінками в наших блогах.

Про цікавість до етнографії та великий фідбек

Наша ініціатива фіксувати хати в селах народилась не лише з простої цікавості, для цього було підґрунтя. Ми обидві вивчали культурологію, цікавились етнографією, але найперше, любили їздити до баби і діда на Волинь в село Яловацьк. В глибокому зеленому влітку Поліссі щороку ми росли і, можливо, саме тоді по-справжньому починалася Old khata project. З війною в нашому суспільстві почався новий виток цікавості до коріння, традицій та власне ідентичності, що пов’язує нас всіх. Частково ми з Old khata project потрапили в правильний час, бо ми ще встигаємо зафіксувати слід минулого в хатах. Індустріалізація, війни, голодомори знищували село, зничтожували — таке точніше за звучанням слово вжили б деякі наші співрозмовниці в селах — а з ним і традиційну архітектуру. Те, що ми намагались зафіксувати — лише слід та відбиток.

Війна. Експедиції 2022 року

Війна змінила плани кожного. Ще в листопаді 2021 року ми доверстували в Унівському монастирі, за підтримки з братами-монахів, чорнову версію книжки, а вже в березні 2022-го думали, як використати наявні майданчики для того, аби світ чув більше про Україну від нас самих. Ми хотіли бути корисними в тому, що вміємо найкраще. Тому вирішили, що будемо розповідати історії з деокупованих сіл — про те як українці протистояли та як переживали окупацію, і зрештою як війна вплинула на села. Ми отримали підтримку від European Cultural Foundation та від House of Europe і Lviv Media Forum, а також від Інституту гуманітарних наук у Відні та n-ost, і ось у нас уже знову з’явилася змога їздити в експедиції.

З травня по серпень 2022 року Old khata project побував у п’яти областях, що зазнали війни. Ми знімали відео, фотографували, інтерв'ювали, слухали людей, варили каву десь у полі і загалом проїхали багато блокпостів і наїздили тисячі кілометрів. І це було не дарма, бо наша аудиторія (facebook разом з instagram зараз налічує близько 31 тисяч читачів), що більш як наполовину була з-за кордону, змогла більше дізнатися про російські злочини та неймовірну силу українців з сіл.

Філософія “не руїни”

Ми передусім хотіли розповідати через доступні нам медіуми та канали іноземцям та українцям історії війни. Але не історії страху та трагізму, а історії сили та мудрості, і, зрештою, нам це майже вдалося. На початку експедицій ми дійсно шукали, як ми це називаємо, “поезію” в буденності і випробуваннях війни, шукали те, як люди попри все протистоять горю і знаходять сили для радості (як тут, тут і тут).

Проте з часом ми зрозуміли, що закордонна аудиторія може не розуміти, який жах відбувається в нашій країні, тому поступово почали вводити складніші історії (наприклад ці два відео: перше та друге), які б дали змогу іноземцям не лише відчути нашу силу, силу протистояння, а зрозуміти ступінь щоденного горя. Ми сподіваємось, нам це вдалося. З огляду на відгуки, що ми отримували, та коментарі і шери, вважаємо, що це було виправдано.

Про спільноту, що виросла вдвічі

Наша ком’юніті росла, читачі росли та поступово але впевнено Old khata project стала чи не найпершим візуальним документальним проектом про сільську архітектуру та людей, що її творять, а згодом і майданчиком історій з деокупованих сіл. Аудиторія проєкту на сторінках зросла в часі війни вдвічі завдяки тому, що наші пости ставали віральними. Це набагато краще будь якої реклами, як ми вже встигли зрозуміти з досвіду. Тепер коли наш Instagram має 26 тисяч читачів — це як велика сім’я, яку ми збирали, і з якими чекаємо на вихід фотокниги.

Дізнатися більше про нас можна з інтерв’ю та публікацій про нас:

Marie Claire Italy (італ.)

Українська правда.Життя

Також про Old khata project писали і знімали Новий канал, Wonderzine, Zmina, Post Impreza, The Village Ukraine, Хмарочос, Маяк, та інші.

А тут є ціла наша лекція на ютубі для Bavovna.Help.

Що буде далі з Old khata project

Нарешті ми підійшли до найголовнішого для нас зараз — книжка буде восени. А сам проєкт триватиме далі, ми все ще думаємо як і куди хочемо їхати, стратегуємо над розвитком його у різних напрямках. Звісно, ми би дуже хотіли поїхати на вільну Херсонщину, Запоріжжя, Луганщину і Донеччину і Крим. Розділ про війну в майбутній книзі завдяки воєнним експедиціям буде. Тож чекайте на книжку восени, бо вона буде про нас з вами, про наш дім та те, що ми намагаємося берегти з усіх сил.

30.04.2023