З нагоди десятиліття однієї з найбільших урбаністичних програм Urban Age від Лондонської школи економіки The Guardian розмірковує про основні виклики сучасних урбаністичних ініціатив.

Міркуючи про те, яким має бути майбутнє міста, ми настільки травмовані півторастолітніми приписами для урбаністики з їхніми згубними наслідками, що стали більш обачними, виявляючи схильність до тих чи інших ідей або маніфестів.

Ми, звичайно, є більш скептичними, ніж покоління архітекторів-модерністів 1930-х років, які вирушили у плавання через Середземне море, щоб закласти основи для Афінської хартії – документу, який створив міста паралельних блоків, що зростають з паркової зони і де робота, домівка і дозвілля розподілені згідно з функціональним зонуванням.

Вже минуло 43 роки від тоді, як підірвали проект соціального житлового будівництва Прюїт Айгоу в Сент-Луїсі – події, що символізувала кінець впевненості щодо того, наскільки держава може відповідати на потреби міста – існує спрага до більш позитивних підходів до питання, яким можуть бути міста.

Стрімке зростання нових мегаполісів в Азії, Латинській Америці і Африці і термінова потреба в ревіталізації європейських і американських міст не лишають іншого вибору, як шукати способів ставити ширші питання, з якими стикається урбаністика.

Програма Urban Age народилася 10 років тому з переконанням, що прийшов час робити більше, ніж просто спостерігати і розмірковувати. Urban Age – це такий собі мобільний аналітичний центр, ідея якого полягала не лише в тому, щоб збирати інформацію про перетворення міста, а й збирати разом всіх гравців, між якими рідко відбувається комунікація і які складають певну множинність, і представляють сили, що формують міста і водночас часто конфліктують між собою.

Цей проект побудовано на переконанні, що місто формують не лише мислителі – науковці і теоретики, соціологи і демографи, а також і політики та забудовники, які «бруднять руки» з метою отримання голосів і прибутку зі своїх інвестицій, а також третя група фахівців – архітектори, проектувальники і інженери. В останній категорії ми також не повинні забувати про поліцію та судову владу, яка намагається (іноді зазнає невдачі) позбавити місто небезпеки і корупції.

Управління містом відбувається у полі правових і політичних відносин. Його рух уможливлюється завдяки транспортним проектувальникам, економічному аналізу інвестицій в інфраструктуру і політики витрат. Думка, що місто є продуктом роботи різних груп, є, певно, найбільшим і єдиним ідеологічним твердженням програми Urban Age.

Концепція розумного міста перетворилась на банальний маркетинговий інструмент, однак не варто заперечувати, що цифрові технології змінюють роботу міста. Як приклади позитивного результату можна згадати такі ініціативи як Transport for London, що збирає безкоштовно доступну інформацію про розташування кожного автобуса і потяга в реальному часі, і саме такі проекти уможливлюють роботу таких гравців як City Mapper App.

Все це говорить про те, що ми живемо сьогодні в містах, які дотепер ніколи не були можливим. З іншого боку, одна з сутнісних ознак міського життя є приватність та анонімність. Незгладимий слід від GPS все це змінює.

Окрім цього, міста є першими, хто відчуває результати міграції з зон конфлікту. Вони є предметом хвиль занепокоєння щодо власної безпеки, стикаючись з викликами тероризму, міських хвилювань і тривалого расового напруження.

Коли Urban Age виступав на своїй першій конференції в Нью-Йорку у лютому 2005 року, вже тоді можна було говорити про зміни в мові під час обговорення міст. Предметом дослідження були успішні історії з урбаністики, не лише неуникний приклад Барселони. Енріке Пеньялоса, харизматичний мер Боготи, представив зміни у транспортній системі міста, що повернула вулиці бідному населенню завдяки автобусним шляхам на противагу інвестуванню залізничної системи, яка не вкладалась в його ресурси.

Озираючись назад на 10 років, неймовірно, наскільки змінились великі міста і як побільшало викликів, з якими їм довелось зіткнутись.

Urban Age було засновано, щоб знайти нові способи мислення по місто. Програма базується на ідеї, що урбаністика існує як у фізичному, так і в правовому полі, це про економіку та політику, а також про ринок. Проблема полягала в тому, що існували групи людей, які між собою не мали багато спільного і яким бракувало поваги до думки одне одного.

З роками агенція Urban Age кристалізувалась. Вона пропонує багатогранний погляд на те, що конституює місто, засноване на урядових і економічних рішенням, праві, соціології і планування, привносячи проблеми архітектури і урбаністики і шукаючи способи примирити всіх учасників.

Програма Urban Age довго бореться за розуміння і кращу інтеграцію різноманітних представників уряду – міського, національного, регіонального. Адже дуже часто невідповідність між різними урядовими пластами залишає шрами і розриви. І вона також продовжує досліджувати, як найкраще ми можемо працювати з нашими містами, чи модифікувати їх чи перебудувати, працювати на користь централізації чи розширення повноважень. Завжди існують різні відповіді на ці питання, що говорить про те, наскільки важливо їх продовжувати задавати.

Дейан Суджик, theguardian.com

Переклад: Дарина Ніколенко