Ініціатор платформи «Тепле Місто» Юрій Филюк порівнює моделі Urban Space та Promprylad

Поки одна частина команди Великої Ідеї відвідувала в Івано-Франківську Promprylad, де відбувається захід UkraineLab «Місця впливу (Impact Places): Холістичний та еко-системний підходи», інша про цей проект ревіталізації локації написала. Ми продовжуємо серію публікацій найцікавіших думок, зібраних під час цьогорічного «Форуму соціальних інвесторів». Пропонуємо вашій увазі конспект виступу «Crowdfunding vs Crowdinvesting»: порівняння моделей Urban Space та Promprylad» від ініціатора платформи «Тепле Місто» та співзасновника мережі «23 ресторани» Юрія Филюка. Ви дізнаєтеся, чим відрізняється кейс Urban Space від кейсу Промприладу та чому варто формувати нові моделі соціального бізнесу, які дозволяють людям взаємодіяти в економічно виправданому і суспільно-правовому форматі.

 

МОДЕЛЬ URBAN SPACE

Urban Space 100 створено на базі материнської громадської організації «Урбан Простір 100». ГО складається з сотні людей, кожен з яких при вступі зробив добровільний разовий внесок у розмірі 1000 у.о. для формування основного фонду громадського ресторану. Зараз уся економічна діяльність ведеться через товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан 100». Також професійний бізнес-оператор, найманий на аутсорсі, який за 20% від чистого прибутку здійснює управління рестораном. А 80% повертається в «Урбан Простір 100» і, згідно зі статутом організації, направляються виключно на реалізацію громадських проектів, що розвивають міське середовище Івано-Франківська. Вищим органом управління ГО є загальні збори, що приймають рішення, які саме проекти можуть бути профінансовані.

Управління організацією «Урбан Простір 100» здійснює на аутсорсі ГО «Тепле Місто». По суті, «Тепле Місто» і створило цей проект, але модель ресторану не передбачає прямого зв’язку між організаціями, вони автономні. Це дає можливість Urban Space 100 діяти навіть тоді, якщо раптом «Тепле Місто» перестане існувати.  

Зараз ми також стартуємо з проектом соціальної франшизи, за умовами якої наші партнери ГО «Інша Освіта» запускають проект Urban Space 500. Він має працювати за тою самою моделлю, тільки вже у Києві і з більшою кількістю доброчинців, що відображено у цифрі. Відбувається передача досвіду від бізнесу до бізнесу, від однієї громадської організації до іншої. Єдина відмінність – тут уже з’являються франчайзингові зобов’язання. ГО «Тепле Місто» передає у систему Urban Space 500 технології і здійснює її подальшу підтримку, а «Урбан Простір 500» своєю чергою передає на розвиток проектів «Теплого Міста» 5% від першого внеску і щомісячно перераховує 3% від прибутку. До слова, більша частина з цих трьох відсотків йде на створення та підтримку ще однієї студії Urban Space Radio, яке також діятиме у столиці.

У цій моделі особисто для мене важливіший соціальний складник, а саме можливість створення інтеграційних та комунікативних майданчиків, проведення певних подій, лекцій, практик, доступ до яких ви б не отримали через інші інституції чи організації. Цей кейс – тренінг для суспільства з об’єднання зусиль з подальшим виходом на економічний результат. Якщо говорити конкретно про Urban Space 100, то за минулий рік ми виділили близько півмільйона гривень на impact. Загалом за час своєї діяльності ми підтримали 50 проектів.

Технологію збору коштів для Urban Space ми називаємо краудфандингом, адже це одноразовий і безповоротний внесок. Доброчинці не претендують на розподіл продукту, адже вони є членами ГО. Вони не отримують жодних фінансових дивідендів, але сподіваються на impact-дивіденди, як от соціальний вплив на місто, та мають право виключного рішення, куди саме направляти отримані кошти.

МОДЕЛЬ PROMPRYLAD

І є інша модель – Promprylad. Це завод у центрі міста, з якого ми прагнемо зробити великий інноваційний центр на перетині освіти, нової економіки, сучасного мистецтва та урбаністики. Орієнтовний бюджет цього проекту – 15 млн. доларів, адже це масштабний інфраструктурний об’єкт, який потрібно реконструювати і наповнити новими функціями. Звісно, ставити таку ініціативу на краудфандинг – це щонайменше амбітно і небезпечно, тому ми шукали нову модель.   

У цій моделі первинною материнською організацією буде ТОВ «Промприлад Реновація» і два співзасновники: корпоративний інвестиційний фонд (КІФ), якому належатимуть 49%  та новостворений благодійний фонд – некомерційна неприбуткова організація. Згідно з нашим баченням, для фонду потрібно 3-5 співзасновників – громадських організацій, які запустять проект та підтримуватимуть його подальший розвиток. Відповідно, управління фондом буде колективним. Оскільки співзасновники вкладають всі можливі ресурси й зусилля, щоб реалізувати доволі амбітний та ризикований проект, вони мають право приймати колективне рішення та отримувати частину прибутку.

Зобов’язання корпоративного інвестиційного фонду – закумулювати 15 млн. доларів (сума бюджету проекту) за 49% власності від загального підприємства. Є стартова ціна за акцію – ставка у розмірі 12500 грн, але в майбутньому вона може коригуватися ринком. Ці акції можуть купувати люди, бізнеси та impact foundations. Щодо останнього, то це нова форма фондів, які шукають проекти з бізнес-складником, з умовою, що ініціативи мають великий impact-компонент, тобто соціальний вплив. З ними можна працювати за різними схемами. Наприклад, вони можуть давати на пільгових умовах кредити або заходити в долю – у нашому випадку ми обрали другий варіант. Люди, бізнеси та impact foundations мають можливість придбати будь-яку кількість акцій. Якщо модель Urban Space діє за принципом «одна людина – одна акція», то у моделі Promprylad людина може придбати скільки завгодно, хоч 10 000 акцій. Відповідно, у Promprylad буде багато співакціонерів – від людей, які купили одну акцію за 500 доларів до професійних інвесторів, які можуть оперувати мільйонами.

У КІФ є наймана на аутсорсі компанія з управління активами, а регулює і контролює цю організацію Наглядова Рада, вибрана з кола інвесторів через загальні збори. Всі кошти за статутом КІФ можуть спрямовуватися тільки на реалізацію проектів ТОВ «Промприлад Реновація». Відповідно, поступово акумулюватимуться кошти, які заходитимуть у систему, і поетапно відбуватиметься реконструкція та наповнення заводу нови­­­­­­ми функціями. За 4-5 роки ми плануємо закінчити ревіталізацію всього об’єкту. ­­

А як у результаті успішної реалізації розподілятимуться прибутки і звідки вони візьмуться? Близько 70% приміщень, тобто 36 000 м. кв. здаватимуться в оренду комерційним організаціям, але тут є певні фільтри. Передусім ми б хотіли бачити тут інноваційні бізнеси. Інші 30% приміщень будуть надані гравцям у сфері освіти, культури, які потрібні для екосистеми Promprylad. Вони можуть мати пільгову оренду.  Загалом підприємство має бути прибутковим. Половина прибутку пропорційно розподіляється між інвесторами, а інша половина йде у неприбутковий фонд. 30% коштів фонду розподіляються на інституційну підтримку громадських організацій, які запускають Promprylad. За іншу частину фондових коштів реалізується візія проекту, а саме перезавантаження міста чи навіть регіону із пострадянських контекстів на сучасні через призму неформальної освіти, мистецтва, нової економіки та урбаністики. Знову ж таки, рішення про те, куди предметно направляти ці гроші, прийматимуться колегіально.     

У цій моделі обов’язково повинен бути баланс між бізнесом та соціальним складником. Крім того, тут є ланка контролю, щоб ні в кого не виникло бажання перетворити цей проект у банальний бізнес, наприклад, у ще один торговий центр. Реальним власником Promprylad завжди повинна залишатись громада міста.

Модель Promprylad можна віднести до краудінвестингу, тому що тут передбачено повернення капіталу. Доброчинець стає реальним співвласником підприємства. В подальшому він буде отримувати свою частку прибутку від діяльності Промприладу. Також передбачається, що ціна акцій в міру розвитку проекту може зростати, і їх можна буде перепродувати на вільному ринку.

 Звісно, ці моделі можна перебудовувати та по-різному застосовувати у кожному окремому випадку. Добре, що в межах нашого законодавства громадська організація має можливість ставати засновницею комерційних одиниць, і сама ГО може вести комерційну діяльність.

Крім того, у обох цих моделях цікаво також навчитися оцифровувати impact. Соціальний складник насправді можна виміряти. Найкращий приклад дієвості таких механізмів у світі – це Британія. Там ти просто звертаєшся до державних структур, вони видають тобі умовний пакет соціальних проблем, з якими потрібно працювати, і ти вибираєш ті, які можеш вирішувати. Тоді ти подаєш свій проект на інший фонд, і з тобою підписують тристоронній договір (фонд-держава-підприємець), в якому зазначено, що якщо ти досягаєш impact-показників, держава сплачує за тебе відсотки твого кредиту, а можливо навіть якусь його частину.  

Як же вираховувати impact? Скажімо, ви залучили до економічної діяльності вашого підприємства маломобільних людей. Це означає, що держава перестала їх дотувати, оскільки вони отримують зарплату, і це реальна економія для бюджету. Ба більше, ви усуваєте глибші соціальні проблеми, бо ці люди починають включатися в повноцінне життя, відбувається багато позитивних «ланцюгових реакцій» іншого плану. А це – головна спільна риса impact-проектів, незалежно від того, яким способом вони були реалізовані – за допомогою краудфандингу чи краудінвестингу.   

Лучяно Барізоне та Лорен Віссо розмовляють про чуттєвість кінематографістів та художність документалістики

Дослідник довів, що штучний розум не володіє свідомістю, властивою людині, а отже, не зможе замінити його в тих сферах, де потрібно розуміння, а не відтворення алгоритмів, і не озброїться проти своїх творців, як в голлівудських фільмах.