Ми впевнені що Big Idea на 100% асоціюється у вас з краудфандинговою платформою. І це правильно - ми починали з краудфандингу як інструменту залучення ресурсів та спільнот ще у 2012, однак з ростом діяльності почали  відкривати для себе цілу екосистему доброчинності, яка обплітає та посилює взаємодію між секторами спільнот, бізнесу та влади. 

Так за 10 років роботи ми сформували принципи взаємодії та розвитку екосистеми спільнот. Вони включали передачу акумульованого досвіду, можливостей майбутнього розвитку, формування креативних спільнот та нових інноваційних партнерств.  

З 2021 ми запустили власну краудфандингову кампанію для тестування нового підходу розвитку моделі співфінансування Garage Gang: співтворення в кубі - коли до доброчинності долучається бізнес орієнтований на рішення своїх працівників. Пілот проекту «Розумні кошти», мав допомогти лідерам команд і HRDs стати магнітом для талантів в нових умовах та активізувати три фактори збалансованої команди – довіру, зв’язки та навички.

І як передумову руху до збалансованої взаємодії ми запустили бізнес-клуб участі Club GoBiGGGA! for talents relations де досліджували, впроваджували та проводили оцінку нових способів зберігати цілісність і продуктивність організацій. Встигли провести тільки 2 зустрічі з тем лідерства та управліяння заблансованими командами, а далі почалась повномасштабна війна …

Шокові події змусили нас призупинити напрямок роботи з темою збалансованих команд і направити наш фокус та досвід на підтримку внутрішнього ресурсу команди. Ми мали прикласти максимум зусиль до того, щоб збалансувати та знову налагодити роботу в нашій команді в умовах війни…

Пройшов рік ми стали досвідченіші та сильніші, оптимізували та посилили роботу платформи. Приділяли час природній роботі в команді в умовах невизначеності, яка давала можливість знизити рівень стресв. "Природна" в цьому контексті означає сродна та що виходить найкраще і дається відносно найлегше.

І в цьому матеріалі ми хочемо поділитись тим як же працювала команда Garage Gang в умовах війни — як плекала власну ресурсність та адаптивність та що брала у пріоритет роботи.  Як результат ми отримали матеріал про думки, погляди членів команди, про виклики та адаптацію до нових умов, персональні рефлексії та поради з налагодження роботи та персонального відновлення.

Анастасія Ем — співпартнерка в управлінні й розвитку Garage Gang.

1. З якими викликами зіштовхнулась Велика Ідея після 24 лютого в розрізі командної роботи? 

Ключовий виклик для нашої організації був зберегти команду в умовах небезпеки і абсолютної невизначеності, підтримати її і допомогти оправитись від шоку, в якому ми всі були після 24го лютого. А далі - поступово повернутися до сталої роботи, відновити та адаптувати наші командні процеси до нових умов роботи. Основним лейтмотивом для нас знов стала тема балансу в команді (ми досліджували цю тему наприкінці 2021 року "та випустили колекцію на тему “Збалансовані команди і як їх вирощувати”), але якщо тоді багато внутрішніх процесів в середині організації "самобалансувалися" за рахунок нашого попереднього досвіду і ресурсності команди, після повномасштабного вторгнення (в умовах, коли всі знаходяться в постійному стресі і емоційних сил катастрофічно мало) стало зрозуміло, що для підтримки робочих процесів треба адаптувати наші командні практики, шукаючи нові точки балансу. Бо з одного боку зовнішній хаос створив потребу більшої структурованості процесів всередині команди. Через це у нас з'явилось більше фіксованих щотижневих дзвінків по окремих тематикам (раніше у нас було тільки 2 командних зустрічі на тиждень). Але з іншого боку тепер ми маємо бути ще більш гнучкими і адаптивними, бо то обстріли, то  світла немає, то емоційний стан через якусь жахливу новину змушують підлаштовуватись під наявні обставини. Ще до вторгнення ми з командною практикували 6-ті тижневі робочі цикли. Вони включали планування задач на цикл, 4 тижні активної роботи, підбивання підсумків циклу і тиждень кулл-офф (де ми “видихаємо” і підтягуємо “хвости”). Після вторгнення цей ритм збився, але з кінця минулого року ми знов почали відновлювати цю практику, бо бачимо, що вона допомогає нам тримати фокус на пріоритетних задачах і бути синхронізованими.

2. Чи вплинула повномасштабна війна на тебе твою роботу та продуктивність?

Так, повномасштабна війна вплинула на мою продуктивність. З одного боку моя загальна продуктивність знизилась через більш стресові умови роботи і емоційну втому, яка накопичилась за цей рік (і це річ, з якою мені іноді важко миритися, хоча це об'єктивна реальність). Але з іншого боку я відчуваю, що ці умови зміцнили мене, зробили в цілому більш резистивною до стресу і невизначеності, тож в цьому сенсі думаю я все ж стала більш ефективною)) Також робота в умовах невизначеності круто прокачала звичку постійно звіряти пріоритети, які я ставлю своїм задачам, з великою картинкою (нашими стратегічними цілями). Бо дуже часто є спокуса зануритись в те, що виглядає терміновим, але насправді суттєво нас не просуває вперед. Але в умовах, коли сили і ресурси обмежені часто це недозволена розкіш.

3. Ще влітку ти готувала для практики матеріали Біжимо марафон життєстійкості в темпі по кроку за раз в кінці якого ти написала "Ці поради – не універсальний засіб, але мені вони допомогли пізнати себе краще та знайти свої внутрішні опори для того, щоб рухатися вперед" можеш зараз з перспективи пів року сказати що зараз для тебе залишається актуальним і що тобі умовно допомагає пережити зиму?

Дякую, що запитала це, бо завдяки твоєму питанню знов перечитала свій текст, до якого давно не поверталася :) Думаю, що кожна з порад все ще не втратила для мене актуальності. Але найбільш резонуючими протягом цієї зими для мене напевно були дві: "Особиста мета допоможе в найскладніші моменти дистанції не втратити віру" та "Відновлювати сили - особиста відповідальність кожного". Бо, за моїм досвідом, для того, щоб робити щось (особливо в справді складні періоди), потрібні дві речі: чітке розуміння, нащо я це роблю і внутрішній ресурс, щоб це зробити. А ця зима як раз і стала таким непростим періодом: регулярні обстріли, вимкнення світла, купа невизначеності. Нагадування про те, що саме для мене важливо в цьому марафоні і заради чого я його біжу допомагало втримати фокус і не зупинятися. Змушена визначити, що другої своєї практики про відновлення я притримувалась не так сумлінно, тож зараз відчуваю накопичену втому. Тому тут мені є над чим попрацювати.

4. Що з отриманого досвіду життя в умовах війни тобі хочеться залишити з собою, а що хочеться відпустити?

Хочу залишити собі звичку звірки зі своїм внутрішнім станом, звичку звертати увагу на свій психологічний стан і давати собі простір не чекаючи, що його надасть хтось ззовні. Нагадувати собі, що великий шлях долається невеличкими кроками та що якщо зараз результату не видно це ок, треба просто продовжувати йти вперед.

Хочу відпустити відчуття постійної внутрішньої напруги, яка зараз завжди зі мною. Це як якась струна, яка постійно натягнута. Хочеться знов час від часу відчувати легкість, якої зараз сильно не вистачає.

5. Чи є в тебе практики, які допомагають тобі сконцентруватись, витримувати стрес, та взаємодіяти в команді?

Так, є кілька речей, які увійшли в мою практику після початку Повномасштабного вторгнення

На особистому рівні:

За можливістю (якщо не відбувається щось надзвичайне) намагаюсь читати стрічку новин строго один раз на день ввечері, після завершення робочого дня. За своїм досвідом повернути собі рівновагу після чогось, що сильно чіпляє емоційно, особливо в середині робочого дня дуже важко. А тиск робочих задач тільки збільшує стрес і розбалансовує. Не вважаю, що варто намагатись створити інформаційний вакуум навколо себе, але більша частина новин може дочекатися до вечора.

Можливо скажу зараз очевидну річ, але: коли випадає нагода - спілкуватися з учасниками команди, близькими і друзями наживо. Не зум/гугл міт чи телефон. Саме наживо. На різні теми. Робочі і просто балакати. Але обов'язково наживо. Іноді буває важко виділити на це час, бо купа справ і знається, що зручніше зідзвонитись онлайн. Але живе спілкування вартує цього часу і зусиль. Відчуття контакту з живою людиною дуже допомагає втримувати рівень стресу на прийнятному рівні і не потонути в особистих (не завжди позитивних) думках. Воно дає додаткової енергії, підкріплює відчуття здорового глузду у себе та у світу навколо. 

На рівні команди:

Фіксація регулярних щотижневих дзвінків з певних напрямків роботи замість хаотичних дзвінків "за домовленістю". Щотижневий дзвінок допомагає підтримувати ритм роботи і "зарезервувати" в ментальному просторі команди час і увагу під відповідний напрям. Це все дає можливість організувати робочий процес так, щоб напрям “не просідав” і не випадав з поля уваги команди.

Проговорення наприкінці кожної зустрічі не просто переліку задач, які ми собі поставили, але і їхній пріоритетності. Окреслюємо, що зі задач важливо зробити в першу чергу, а що може бути посунуто. Фіксація підсумків розмови у короткому текстовому фоллоу-апі. В поєднанні з щотижневим дзвінком допомагає команді тримати фокус на пріоритетних задачах, залишаючись з одного боку достатньо автономними, а з іншого - бути синхронізованими щодо робочих процесів всередині команди, що дає можливість ефективно взаємодіяти на командному рівні.

Таня Моісеєнко -  аналітикиня та UX/UI дизайнерка платформи.

1. Що тебе драйвить займатись UX/UI дизайном і чому ти обрала Спільнокошт для втілення своїх ідей?

Про "обрала Спільнокошт" можу сказати, що це він обрав мене, й я дуже радію цьому. Подобається, що тут є різноманітні задачі, тому просто немає часу нудьгувати. Люблю, що вся команда є частиною великого й малого планування, й думка кожного — вагома. Й звісно чесність, відкритість та комунікація.

2. Ти відносиш себе до людей більш орієнтованих на творчість чи на щось більш прагматичне?

Себе я відношу до більш прагматичних людей. Таким вважаю й UX/UI дизайн, яким займаюся. Тут є закони, методи, паттерни й все більш-менш можна виміряти. У роботі в Спільнокошті звичайно є творчість, наприклад, коли ми робимо листівки чи новий дизайн для програм, але здебільшого я люблю свою роботу саме за чіткість та структурованість.

3. Ти помітила для себе як змінилась взаємодія в команді з початком повномасштабного вторгнення? Що в цьому процесі тобі допомагало підтримувати власну продуктивність, а що відволікало?

Так, повномасштабна війна не могла не відобразитися як на команді в цілому, так й на кожному з нас окремо. 

Якщо виділити головне, на мій погляд, до 24 лютого було простіше відкинути свій особистий контекст, закрити очі на втому, коли вона є, й далі робити свою роботу. 

Після 24 лютого сили закінчилися й стало складніше толерувати дискомфорт, виснаження та вигорання. Мабуть, вперше за два роки я почула, щоб хтось говорив на підвищених тонах. Але, як на мене, це добре, бо ми більш чутливо стали ставитися до свого внутрішнього стану, говорити (або мовчати) про те, як складно й чому. Й це тільки один з аспектів, у якому команда стала більш гнучкою. А де гнучкість, там й життєздатність, як каже Іра.

4. Якби ти могла зобразити чи візуалізувати те як трансформувався краудфандинг з повномасштабним вторгненням, щоб ти зобразила?

Я б сказала, що Україна сьогодні й є краудфандинг. Можна просто взяти мапу світу й в кордонах України написати КРАУДФАНДИНГ. Поки я помічаю, як британці на промопост у твіттері місцевого Червоного Хреста про допомогу Турції та Сирії після землетрусу пишуть питання: "А чому ми повинні допомагати й збирати кошти, поки є проблеми у буденному житті самих британців?", українці не ставлять питань й просто роблять шалений краудфандинг щодня.

5. Що з отриманого досвіду життя в умовах війни тобі хочеться залишити з собою, а що хочеться відпустити (звісно в межах комфортного)?

До 24 лютого я стресувала від будь-якого хаосу, що вривався в мої плани. Й це те, з чим я залишилася внаслідок 2014 року (бо з Донецька). Після 24 лютого просто не залишилося місця (я ресурсу) на тривожність. В цьому я вбачаю позитивний момент: між мною та безпосередньою дією більше немає бар'єра у вигляді внутрішніх сумнівів та страхів.

6. Чи є в тебе (і які якщо є) практики які допомагають тобі сконцентруватись, витримувати стрес, та взаємодіяти в команді?

З практиками в мене погано, бо ніщо не витримує часу й не стає звичкою. Як я казала вище про команду, ми більше стали слухати себе (бо ігнорувати просто немає сил). 

Якщо казати про себе, то я просто даю собі час, коли потрібно: прокрастинувати, якщо не можу сісти за стіл, не читати новини, якщо більше не можу, не виходити з дому, навіть якщо потрібно в магазин. Я знаю після 2014, що час загоює будь-які рани.

Анна Шутенко координатор платформи Big Idea.

Анна приєдналась до команди вже восени 2022 та підхопила процеси систематизації процесів платформи.

1. З чого почався твій шлях до Великої Ідеї?

Мабуть, з внутрішнього запиту працювати з масштабним проектом, який несе гідну ідею та приносить в світ значну цінність. Також на момент знайомства із платформою та її роботою - я майже нічого не знала про краудфандинг як загальне явище. Та я завжди зацікавлена до співпраці з тими людьми, з якими маю схожі цінності, з якими спільно прагну розвивати та підтримувати  гідні ідеї, проекти.

2. Розкажи що передувало роботі в організації? Який маєш досвід?

До отримання ролі координатора, я майже все своє трудове життя працювала юристом та останні 10 років працювала в галузі сільського господарства, та мала досвід проектної роботи - створення мережі кооперативів, будівництва складних і простих господарських об'єктів тощо.

3. Чому саме Garage Gang?

Команда. Ідеї. Потреба підтримки та розвитку. Необхідність змінити напрям руху та підвищити свою мобільність, працювати онлайн та розвиватися масштабно. В роботі для мене цінно отримувати новий досвід і пробувати нові формати. З Big Idea я відкриваю нові можливості особистого та професійного розвитку, мені цікаво  стежити за крутими проектами, які заходять і швидко розвиваються.

4. Ти підтримуєш проекти?

На платформі майже ні. Є, звісно, певні виклики від суспільства, яким я надаю підтримку іншим способом - поповнення монобанки на підтримку постраждалим в рідному місці тощо. Але є думки створити свій. 

5. Поділись однією із своїх мрій.

Мрію створити свій соціальний проект  мобільну арт-майстерню, завданням якої є розвиток творчої особистості та терапевтична допомога  людям, що мають посттравматичний воєнний синдром. 

6. Як людина яка долучилась до команди під час повномасштабного вторгнення поділись, будь ласка своїми враженнями і тим як ти сприймаєш роботу команди платформи.

Команда, як будь-яка жива система - дуже активна, настроєна на синергію та живе однією справою

Людмила Нікітіна — комунікаційна менеджерка платформи

Ще на початку лютого 2022 ми розробляли стратегію святкування 10 річчя діяльності Спільнокошту ми планували продовжувати розвивати та заглиблюватись у дискурс розвитку та роботи у збалансованих командах. І в один момент всі плани просто стерлись.

Особисто для мене після 24 лютого спасінням від паніки та розгубленості видавалась тільки робота.  Мій робочий стиль змінювався відповідно до змін обставин. За рахунок лімітації кількості новин, кількості спілкування я змогла працювати більше, але через рік роботи в режимі нонстоп, стресів та багатозадачності я втратила вміння відчувати та розуміти свій стан. І тільки коли сил зовсім не стало зрозуміла що виснажилась. Літом за рахунок сонця, хорошої погоди, наявності електрики режим багатозначності давався легше, але взимку все посипалось через сірість, відключення електроенергії та особисті проблеми. Думаю правило не порівнювати себе з іншим вже знають всі, але з власним досвідом у важкі моменти я рекомендую себе теж не порівнювати. Я порівнювала поточну і свою минулу продуктивність, забуваючи обставити навколо, і відчувала себе в пастці. Але це відчуття і підштовхнуло зупинитись зафіксувати все те що відбувається зі мною та спробувати це знову зрозуміти.

Так я перейшла у процес відновлення власного ресурсу. Знаю що для кожного це індивідуально. Але думаю мої поради +- універсальні та будуть вам корисні: 

1. Систематичний відпочинок — прогулянки чи медитації, буквально щодня. Спочатку буде важко починати, але після двох тижнів стане простіше приділяти час собі. 

2. Якщо відчуваєте зміну продуктивності рекомендую звернутись до лікарів, бо для мене зниження продуктивності стало загальним індикатором того, що з моїм організмом щось не так. Огляди у лікарів дали свій результат та показали дефіцит вітамінів в організмі, після чого я знала що мені робити, щоб відновити власний ресурсний стан.

3. Виділяйте час на спілкування  важливими для вас людьми, нехай це буде 1-2 людини, але вони мають бути.

В професійному розрізі для мене важливим є те, що після 24 лютого ми командою продовжили думати стратегічно. Звісно перші тижні був шок, були і плани які заморозились, але більшість напрямків ми продовжили розвивати з стратегічної перспективи і саме це додавало силу. Так ми запустили нові програми підтримки проектних команд з фокусом на майбутні процеси відбудови та підтримки ветеранів, стартували процес перекладу інтерфейсу на англійську, переформатували діяльність Майстерні зробили її інтерактивною та практичною для користувачів, запустили особистий кабінет управління підписками, перезапустили дискурс збалансованих команд, запустили LinkedIn сторінку.

У командній роботі зробили акцент на автоматизацію робочих процесів, структуризацію та формування загальної системи роботи з даними та їх моніторингу через дашборди. Звісно цей процес ще триває, однак вже зараз відчувається з одного боку взаємопов'язаність процесів, а з іншого боку автономність. Коли ти знаєш до якого результату хочеш прийти і за системою навігації та підказок можеш виконати необхідні кроки самостійно, на випадок того якщо відповідальна за процес людина випада, робота відбувається і легше і швидше.  

Ще хочеться зазначити ріст залученості наших підписників до сталої підтримки проектів, зараз це найдоступніший тип стабільності, який можуть дозволити собі українці.

_________________________________________________________________________________

Ми поділились думками команди, щоб скпоказати нас справжніх й ті переживання та виклики через які ми зараз проходимо.

Запрошуємо читачів ділитись власними кейсами роботи в командах у чаті телеграм каналу Club GoBiGGGA! for talents relations, заглиблюватись у тему заблансованих команд та визначати власну роль у своїй екосистемі. Бо це все те, що допомагатиме і вам покращувати процеси взаємодії в команді та відновлювати командну ресурсність.

А почати можна з того, щоб провести спільну зустріч команди та визначити джерела з яких ви можете черпати адаптивність та ресурсність власної команди, питання з для такої зустрічі можете взяти з матеріалу про Ресурсність і адаптивність команди.

Garage Gang реалізує діяльність бізнес-клубу участі Club GoBiGGGA! for talents relations за підтримки партнерів як переможець конкурсу «Інновації в залученні місцевих ресурсів», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.