Африка Олафа Клеменсена

Ви не повірите, але моя Африка знаходиться на Полтавщині, поряд з нашою дачею. Хоча дача моя, звісно, в Африці не знаходиться.

Не знаю, чи є Африка в інші пори року, адже я живу тут лишень влітку, але маю підозру, що Африка також подібно до дачників з’являється в червні, а у вересні кудись від’їжджає. Куди? Мені невідомо.

Що таке Африка?

Ну ви запитали! Хіба не знаєте? Це ж континент. Там, за вигоном і мешкає усе літо. Мабуть, тому літо й приходить сюди, бо приходить Африка, тепла, спекотна, з муринами та бедуїнами, з жирафами, слонами й іншими дивними африканськими звірами.

Що я найбільше люблю у цій Африці?

Мабуть стежки і дороги між нашим селом і Африкою.

Адже ці стежки, натягнені, немов струни або дроти електромереж, гудуть на вітрі дивні мелодії. І тут вечорами збирається африканська і українська молодь, аби потанцювати, поспівати і поспілкуватися, сидячи на дротах стежок, немов ластівки. Також музики приносять свої інструменти, і це щось неймовірне – якісь дикі імпровізації на струнах стежок, тамтамах, скрипках, гітарах і такому іншому. Поки молодь розважається, старше покоління із задоволенням засинає під звуки мелодій, що лунають з боку нашої Африки.

Також я люблю слонів, які вечорами сходяться до наших воріт. Ідуть через вигін, душевні, сумні, старі такі давні слони. Приходять, сідають на лаву поряд воротами, де їх чекає моя бабуся, а може іще одна-дві бабусі. Зручно умощуються, немов у цирку, й поважно спілкуються з бабусями про сьогоднішній день, обговорюють родичів і серіали, а також жаліються на свої старечі хвороби і згадують далекі світлі молоді роки. Іноді слони дістають (мабуть, із торбинок), цукерки і дарують їх дітям, що зазвичай граються у теплій сутінковій пилюці. Нам із сестрою слони, бувало, приносили достиглі банани й крокодилячі яйця для нашого інкубатора.

Також неймовірно люблю наші сільські недільні базари, адже вранці на базар з’їжджаються бедуїни на своїх верблюдах та породистих арабських конях, копти на мотоциклах МТ з колясками, та мурини на старих роздовбаних позашляховиках.

На базарі бедуїни, зазвичай, продають молодих верблюденят, також трьохлітрові банки, повні верблюжого молока, а іноді награбовані у пустельних караванів пряності.

Копти розкладають на ряднинах скарби з пірамід та іконки з зображеннями святого Антонія та інших єгипетських святих, намальованих тамтешніми живописцями. Скарби з пірамід рідко купують. Ну, може хтось із дачників придбає дружині золотий браслет або статуетку із фараоном на подарунок у Київ. Іконки ж користуються попитом у бабусь, які, освятивши, вішають їх у кожній кімнаті, аби відганяли чортів та іншу нечисту силу.

Мурини привозять на продаж бивні слонів, мішки з африканським піском, дешеве намисто та молодих крокодилів. Гарячий африканський пісок користується неймовірною популярністю у місцевих жителів. Купить отак господар кілька десятків мішків із гарячим піском, складе у сараї, а восени занесе мішки в хату, розкладе по кімнатах, і таким чином обігріває її, а дрова йому й не потрібні, адже пісок тримає тепло майже рік. Крокодилів дехто використовує замість собак. Вигодує до неймовірних розмірів, посадить на товстий ланцюг і жоден злодій не ризикне залізти до двору.

Намисто беруть для дітей. Нехай граються, хоча, пластикове, китайське, звісно краще, але воно чомусь коштує значно дорожче, аніж браслети із рідкісних африканських камінців…

Отак і живеш все літо серед веселого гамірного україно-африканського товариства, і описуєш у віршах і прозі це дивне життя в усій його складності і химерності, намагаючись нічого не забути і не збрехати навіть в дрібницях…