#Потенціали2017: Дизайн та архітектура

#Потенціали2017: Дизайн та архітектура

1675 10 хвилин хв. читання
12.01.2017

Панує думка, що невдовзі провідну роль у світі відіграватимуть не міждержавні блоки і навіть не країни, а окремі міста та мегаполіси. Як виглядатимуть у найближчому майбутньому українські міста і простори у них? Які дизайнерські рішення будуть здатні відповісти на запити сучасних мешканців?

Перший матеріал у серії #Потенціали2017, після огляду можливостей довкола нас від Ірини Соловей, об'єднує такі креативні індустрії, як Архітектура та Дизайн. 

Велика Ідея звернулась до експертів у відповідних сферах – Віктора Зотова, Дани Косміної, Павла Гудімова та Сергія Махна – з проханням виділити найпомітніші тренди, що дали початок у минулому році, а головне – озучити свої передбачення та очікування у цьому секторі креативної економіки у 2017-му році. 


 

Віктор Зотов

Архітектор, керівник архітектурного бюро Zotov&Co, засновник і куратор міжнародного архітектурного фестивалю CANactions

Архітектурні конкурси мають бути максимально відкритими. Конкуренція – єдиний шлях, напрацьований цивілізацією, який приводить до якісних рішень, у тому числі, в архітектурі: як для вибору архітектора-виконавця, так і для визначення якості проектного рішення. Поки що знаю про єдиний приклад вдало реалізованого проекту-переможця архітектурного конкурсу – це „Простір синагог“ у Львові.

 

potentials2017_zotov

 

В обговоренні та прийнятті архітектурних та містобудівних рішень обов’язково мають брати участь містяни. Радянський та пострадянський поділ суспільства на „профі“ та „аматорів“ – це ознака рабського суспільства. В нашій CANactions school fo urban studies архітекторів не більше половини, решта – представники дуже різних професій, і це не випадково. Важлива риса громадянського суспільства – це здатність людей до комунікації та вміння поважати один одного. При цьому, я вважаю, що архітектурні рішення мають бути остаточно прийняті, все ж таки, фахівцями. Пошук межі тут – це пошук гармонійного результату і це, скоріше, ціль, а не засіб.

Як розвиватимуться події щодо театру на Подолі в Києві? Архітектура завжди така, як люди. Тому варто говорити про зміни в суспільстві. Як принципові, я акцентував би дві речі: нам потрібні 1) тиск на „владу“ знизу та з боку міжнародної спільноти та 2) позитивний приклад. І перше, і друге в нас вже є. Той же театр на Подолі – як привід для дискусії, бо для того, щоб почалися зміни, спочатку мають відбутися розмови.

Щодо декомунізації у міському просторі. У культурному середовищі переважає думка, що головний ризик у процесі декомунізації  ― втрата творів мистецтва. На мій погляд, найбільша загроза ― це повернення „совка“, як у Росії. Треба знести недозруйновані монументи радянським злочинам, але на цих місцях можуть з’явитися нові падлюки… Наша незалежність сьогодні дуже хитка, майже ілюзія. Але культура більша за мистецтво, думаймо про людяність.

Дивлячись на розвиток українських міст,  на „креативність“, „інновації“, „творчість“, на „искусство“, „art“, „sztuku“, що з різних мов перекладаються як „штучне“ або „фейкове“, думаєш про цінності. Я думаю, краса вб’є світ.

Але якщо спитати, хто, все-таки, може вплинути на позитивні зрушення у галузі архітектури, то фахово мені ближчі ремісники та інженери, ніж архітектори та дизайнери.

 

 

Павло Гудімов

Арт-менеджер, дизайнер, архітектор, засновник та куратор „Я Галереї“

У галузі предметного дизайну цього року більш вкорінено виглядала тенденція виробництва власного меблевого продукту малими студіями і фірмами, які спеціалізуються на сучасному дизайні з металу та дерева. Це обумовлено економічним станом, адже спроможність українців купувати закордонні сучасні меблі сильно знизилася, і цю нішу автоматично заповнюють внутрішні виробники. Це дає їм шанс на розвиток.

 

potentials2017_gudimov

 

Інтер’єрний дизайн виходив, але поки не вийшов з тотального лофтового напряму (стиль лофт передбачає використання закинутих фабрик, складів чи майстерень під житло – авт.). Графічний дизайн став ще більш мінімалістичним, але з м’якою типографікою.

Тенденції зрозумілі: 2017-го будуть актуальними скандинавський напрям, натуральні матеріали, цитати з минулого і фольклорний стиль. З мистецтва в інтер’єрі все більше стає популярною графіка.

Потенціал галузі дизайну в Україні невеликий, адже потреби нашого ринку в дизайнерах інтер’єру і дизайнерському продукті доволі малі. Це можна пояснити низьким рівнем поінформованості потенційних замовників та складною економічною ситуацією. Що дешевшими стануть послуги і продукти, то більшим стане ринок. Основна маса дизайну з категорії лакшері (преміум-класу) має перейти в доступний сегмент.

 

 

Дана Косміна

Архітекторка, урбаністка, координаторка проекту „Пилорама“

Україна продовжує жити з девізом „не на часі“. Різноманіття житлових комплексів та торгівельних центрів поглинає українські міста. Ці два компоненти сучасної капіталістичної України засліплюють та відносять на другий план нагально важливі потреби містян: сприяння планомірному розвитку, вдосконалення транспортної мережі, розвиток інфраструктури, забезпечення потреби у нових освітніх та лікарняних закладах тощо. Позитивним аспектом, який протистоїть такому цілковитому нівелюванню справжніх потреб, є феномен самоорганізації громад.

 

potentials2017_kosmina

 

Активні містяни власними силами, наприклад, створили нові публічні простори (як „Хащі“ на вул. Петрівській, 34 у Києві), відновили діяльність мистецько-освітніх центрів (до прикладу, майстерні Сошенко33 (Київ)), влаштували низку сквотів-прихистків для внутрішніх переселенців („Автономія“ у Харкові). Думаю, Будинок архітектора у Києві поки перебуває у мрійливому сні, очікуючи, коли до його стін регулярно приходитимуть жителі міста. Але, на жаль, кияни наразі приходять до зелених парканів новобудов, де адекватний діалог вже неможливий.

Важлива складова у відкритості міста до діалогу – громадські слухання. Розвиток горизонтального принципу управління, на противагу вертикальному, дає можливість долучатися до контролю за творенням міста всім небайдужим, незалежно від профілю діяльності та ґендеру. Як показує іноземний досвід, співпраця архітекторів, замовників та мешканців не лише можлива, а й просто необхідна. Наприклад, у Франції діє низка містобудівних організацій, які, спільно з локальними управліннями архітектури чи містобудування та місцевими активістами, працюють лише над законотворенням містобудівного регламенту. Так, за допомогою трьох основних ресурсів – детального кадастру країни, схеми територіальної взаємодії (SCOT) та локального урбаністичного плану (PLU) –  архітектори підходять до розробки проекту. Відтак, всі етапи будівництва державних замовлень (соціального житла, навчальних і спортивних закладів, медичних центрів та мистецьких платформ) відбуваються в абсолютно відкритій формі на конкурсній основі. Крім того, що містяни залучені до творення урбаністичних правил, вони також мають право голосувати за той чи інший конкурсний проект.

Я очікую у 2017-му повторення архітектурно-мистецької революції 1917 року, під час якої чисті функціональні форми сучасності знищать усі псевдодекорування. Сподіваюсь, низка художніх подій у 2017 році влучно проаналізують спадок 1917-го. Адже 100-річчя авангарду, конструктивізму, інновацій та функціоналізму – доволі знакова дата. Можливо, висвітлення досягнень минулого змусить замислитися про „пінопластову“ тимчасовість сьогодення.

Думаю, потенціал нашої галузі – у незалежних архітектурних школах. Відсутність оновлень у викладацькому складі, застій у вишах сьогодні формують ті проблеми, з якими зіштовхується архітектурна спільнота. Платформи самих вишів уже самі-собою могли б бути ідеальними просторами для запрошення іноземних практиків та проведення воркшопів. Ми з колегами Анною Добровою та Анною Сороковою готуємо проект на наступний рік для співпраці з національною академією мистецтва та архітектури, майстернями „Сошенко33“ та фанцузькими дослідниками з Colab Quarter.

Українським містам не вистачає відповідальності за власний простір. Активність жителів напряму пов’язана з виглядом міста. Байдужість, спровокована низьким рівнем життя містян, підживлює схему вертикального принципу правління. Децентралізовані конференції та майстерні у галузі урбаністики дають енергію активізації громад. Але все залежить від небайдужості кожного і відкритості до діалогу.

 

 

Сергій Махно

Дизайнер, архітектор, засновник і керівник архітектурної майстерні Sergey Маkhno architects

Український дизайн є і був. І 2016 року він лише міцніше вкорінюється у світовому контексті. Це – ті дизайнери, які створюють самобутні харизматичні об’єкти, які мені самому приємно відвідувати. І коли я переглядаю свою стрічку новин у соцмережах, все частіше бачу грандіозні проекти з підписом „Ukraine“. Хіба це не круто?

 

potentials2017_makhno

 

Потенціал нашої галузі – це Ідея. Завдання на сьогодні – створювати те, що не лише полегшить щоденне життя, але й торкатиметься душі, надихатиме на нові відкриття у будь-якій галузі. Наприклад, в нашій студії вигадали світильник для офісу, в якому можна заховатись та покричати, викинути весь негатив; або крісло, яке ізолює тебе від зовнішнього світу. В нього можна залізти та подрімати під час робочого дня. Американці називають цей 15 хвилинний сон „nap“ та стверджують, що він стимулює роботу мозку краще, ніж кава чи шоколад. Мені подобається вигадувати чудернацькі чашки, дощечки для кухні, сушарки для рушників, килими та навіть колиски. Все, з чим я стикаюсь у житті, мені хочеться змінити на свій лад. Так я розкриваюсь як дизайнер, а світ отримує нові ідеї.

Хто може вплинути на позитивні зрушення у галузі дизайну? Я вже раз відповідав на це питання. Але не журналістам, а собі. ТИ – ось хто може вплинути і на дизайн, і на весь світ.

Український дизайн самобутній, химерний, насичений природніми мотивами. Він дуже фемінний (хоча більшість українських дизайнерів чоловіки) та домашній. Я ж бачу в зовсім мінімалістичних, витончених, білих, як чистий аркуш, інтер’єрах моїх колег, якусь притаманну українцям гостинність, а в бетонних, брутально-свинцевих стінах якогось київського стейкхайусу – домашній спокій.

Це наш менталітет, архетипи, які живуть в серці –  не вареники-шаровари, а гніздо з лелеками.

Ми рухаємося сьогодні колосально великим і швидким кроком до того майбутнього, яке навіть не могли собі уявити. Я думаю, 2017-го ми будемо бачити, як будинки стають мінімалістичнішими, інтер’єри – аскетичнішими, а предмети навколо нас – функціональнішими. Ми не мріємо про час, де офіси будуть заповнені зеленню та повітрям, а в квартирах зникатимуть натяжні стелі і з’являтиметься простір для танців; ми, дизайнери-архітектори, самі створюємо це на практиці.

Наступні матеріали серії #Потенціали2017 будуть присвячені таким сферам креативних індустрій, як: Телебачення та Радіо; Кіно та Музика; Видавництво та Сучасне мистецтво; Креативні ремесла та Культурний туризм; Гастрономія та Спорт. 

Велика Ідея не пропонує обмежуватись у розумінні креативних індустрій сферами, наведеними у статтях. Це лише перелік найпомітніших напрямів, що розвиваються в українському ландшафті. Рішення для креативного підприємництва можуть створюватись на перетині цих та інших сфер, чи навіть за їх межами. 


Якщо ви дочитали до кінця, і вам подобаються матеріали на Практиках, ще один абзац до вашої уваги:
Ми прагнемо підтримувати якість матеріалів та актуальність тематик. Неспинність у пошуку кращих рішень та нових ідей – один з пріорітетів діяльності Гараж Генг.  Ваша участь підтвердить, що ми рухаємось у правильному напрямку.  Дізнайтесь більше про команду Гараж Генг, яка втілює проект "Велика Ідея", та підтримайте інституційну діяльність організації:

 

 

 


 

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

«Ми стадні тварини і залишаємося ними тому, що в стаді маємо більшу силу. Поодинці ми мало чого варті. Ні як поодинокий хуліган, ні як поодинокий чернець, ні як поодинокий солдат. У всякому разі, у більшості випадків. Тому ми об’єднуємося наперекір всьому неоліберальному прагненню до індивідуалізму».