В чому найбільший потенціал українського контексту у процесі розвитку відповідних сфер та креативних індустрій загалом, і хто може сприяти позитивним змінам? Ми звернулись до фахівців та активних рушіїв креативного виробництва та культурного туризму – Галини Танай, Ганни Луковкіної, Миколи Ахтирського, Богдана Логвиненка, Михайла Глубокого і Яни Жадан – за коментарями та передбаченнями, а також з проханням сформувати “нові українські прислів’я” у галузях креативної економіки.

Галина Танай, cпівзасновниця освітньої платформи Nomen:

Якщо говорити про тенденції у культурному туризмі, думаю, у 2017 продовжиться і по-справжньому розгорнеться культурна децентралізація, і утвориться кілька нових центрів тяжіння, що приваблюватимуть туристів і гравців ринку. Одним із таких нових центрів я однозначно бачу Закарпаття. Імовірно, більш чітко окреслиться і зросте запит на локальний культурний туристичний продукт: люди хочуть більше знати про місця, де вони живуть, робити цей простір своїм передусім через культуру, туризм, неформальну освіту. Вірогідно, ширше впроваджуватиметься принцип win-win, і традиційні посередники на кшталт турагенцій почнуть втрачати ринок. Сподіваюсь, почнеться активніший рух у напрямку діджиталізації, ширшого впровадження доповненої реальності.

Чого би хотілося в 2017? Безвізового режиму, ефективних інституцій і реформ в управлінні муніципальною сферою, достатнього розвитку інфраструктури. Прозаїчних базових речей. Точніше, не те, щоб нам цього не бачити: просто такі зміни не стаються одномоментно, і рух буде повільнішим, ніж хочеться.

Найбільший потенціал у культурному туризмі я вбачаю, зокрема, в радянській культурній спадщині – передусім архітектурі й монументальному мистецтві. Це культурний пласт, який треба вивчати, переосмислювати і використовувати як атракцію для закордонних туристів.

Українським містам потрібне знищення корупційних схем, спрощення бюрократичної системи управління і реальних важелів впливу з боку громадськості. Часто бракує адекватної комунікації між активними громадянами та владою, а також всередині самих громад. Бракує стратегічного бачення розвитку міст, інноваційних підходів. Це базові речі, без яких міста вкрай важко зробити комфортними і тим більше туристично привабливими.

Скажу банальну річ: вплинути на розвиток нашої сфери може кожен. Не полінуватися проголосувати на виборах або підписати петицію до міськради – дуже прості й доступні способи опосередковано впливати на ситуацію. Якщо ви маєте бачення того, як вирішити певну проблему, якщо ви вмієте ефективно комунікувати чи організовувати інших людей – робіть це, хай на рівні власного під'їзду. Дуже важливо знати власні права і не відмовлятися від них, якщо їхня реалізація потребує певних зусиль. Проте дуже важливо не просто мати активну позицію і діяти, а за можливості робити внесок в розвиток інституцій, оскільки стратегічних результатів без цього досягти вкрай важко.

Нова українська прикмета: 

Михайло Глубокий, Яна Жадан, креативна спільнота IZONE

Дивлячись на розвиток культурних інституцій та креативних індустрій у світі, ми б виділили децентралізацію як найбільш органічний напрямок руху. Україна – не виключення. З'являються все нові "аніматори культури", з одного боку, та грантові програми для підтримки креативних бізнесів – з іншого – саме в малих містах. "Тепле місто" в Івано-Франківську, Платформа ТЮ в Маріуполі, 4City в Одесі – лише деякі приклади. Міжнародні організації досить активно готові підтримувати подібні проекти, адже саме вони сприяють безпосередньому розвитку культури суспільства.

Ми самі одночасно діємо і як хаб для підтримки креативних індустрій, так і як один з гравців цього поля. Маємо надію, що в 2017 зможемо посприяти навчанню молодих проектів та спеціалістів культурної сфери, а також виникненню реплік IZONE в малих містах України.

Інші світові тренди, які точна не можна не згадати, це ревіталізація та популяризація "третіх місць". Ми, власне, самі ним і відповідаємо.  

Київ здається великим експериментальним майданчиком, вже тут ми бачимо як спальні, індустріальні райони підключаються до процесу міського культуротворення. Нові FabLab'и, проект першої smart-вулиці, нові культурно-освітні простори, успішні малі креативні бізнеси, ревіталізація Либіді та ін. Дуже хочеться, щоб такі ж тенденції поширювались і на країну.      

Звичайно ж, хотілося б більшої підтримки інноваційних бізнесів на загальнодержавному та міському рівнях – гранти, тендери, інкубатори, спрощення деяких правових процедур, спеціальне оподаткування. Але це не здається чимось неможливим.

Ще дуже хочеться спостерігати зростання сприйняття населенням креативної індустрії як сталого, надійного джерела прибутку. Зараз, навпаки, переважає протистояння традиційних та креативних бізнесів, існування стійких стереотипів про те, що це все скоріше забавки, ніж праця. Хоча, наприклад, у нашому коворкінгу співіснують під одним дахом насправді успішні проекти-представники креативного бізнесу, за успішним розвитком яких радісно і цікаво спостерігати.

Нам не дає спокою питання утилізації, ресайклінгу та апсайклінгу – в цьому ми вбачаємо найбільш невикористаний потенціал сфери. Наприклад, IZOLAB використовує для 3D-друку вторинний пластик від, до речі, українських виробників ("Дорогоцінний пластик"), в майстерні шовкодруку намагаємось також брати утилізовану тканину. Ця галузь може дати початок багатьом успішним бізнесам, водночас, за сталим, відповідальним використанням ресурсів – майбутнє.

Для розвитку креативних індустрій українському місту не вистачає, передусім, досвіду. Можна спостерігати, що у гравців є бажання, але часто не вистачає знань, щоб будувати стратегічні, довготривалі рішення. Навчання, запрошення до співпраці урбаністів, обмін досвідом – все це необхідно для того, щоб побудувати власну стратегію.

Нова українська прикмета:

Ганна Луковкіна, авторка та засновниця проекту Всі. Свої:

Тенденція поступового переходу від індустріальної до креативної економіки, основним рушієм якої є нові ідеї та цінності, вже досить давно помітна у США, Японії, країнах Західної Європи. Думаю, що поступово креативні індустрії змінюватимуть також й економіку України. Аналізуючи 2-річний досвід проекту «Всі. Свої», до якого у тій чи іншій мірі дотичні понад 1000 представників різних галузей креативного класу, думаю, що у найближчому майбутньому ми спостерігатимемо активний розвиток таких напрямків як дизайн і виробництво меблів та предметів інтер’єру; fashion-індустрія (особливо – орієнтована на зручний повсякденний одяг, а також етно); креативні ремесла; виробництво крафтових локальних продуктів харчування.

Серед світових трендів, що знаходять відображення в українських реаліях є, по-перше, екологічність: українські дизайнери – як одягу, так і предметів інтер’єру – активно працюють з натуральними матеріалами, а також вже почали відкривати для себе такий світовий тренд як ресайклінг, що дозволяє використовувати старі речі у новій якості, знижуючи споживання та зберігаючи природу.  Також поступово в Україні розвивається популярний в усьому світі стиль heritage, котрий визначається використанням традиційних технологій при виготовленні сучасних речей: особливо актуальний він для хендмейд-виробів.

Якщо говорити про моду, то натуральні тканини, зручність та продумана простота – це база: як в Україні, так і в світі. До речі, відсутність фінансових можливостей розвивати масове фабричне виробництво несподівано надає  українським молодим fashion-брендам конкретну перевагу: вони вироблять лімітовані колекції, які відповідають існуючому в світі запиту на ручну роботу та індивідуальність.

Використання етно-мотивів – ще один світовий fashion-тренд, який добре розвинутий в Україні: багато наших брендів звертаються до української айдентики, осучаснюють її та роблять придатною до повсякденного вжитку.

Стосовно гастрономічної моди, то як в світі, так і в Україні в тренді – концепція здорового харчування, сезонні локальні продукти, приготування їжі власноруч. На прикладі наших маркетів «Всі. Свої. Гастрономія», котрі постійно поповнюються новими учасниками, ми бачимо, що Україна має величезний потенціал для розвитку натурального домашнього господарства (м'ясо, сири, мед, овочі та фрукти, зернові культури, трави).

Варто зауважити, що у словосполученні «креативна економіка» в Україні поки що головним є слово «креативна». Маю бажання, аби творчий потенціал перетворився на креативний бізнес, і люди мали змогу заробляти та розвиватися. З одного боку, це справа індивідуальна – мова про особисту фінансову грамотність виробників та брендів, їх підхід до менеджменту, маркетингу, логістики тощо. З іншого ж – суспільна: нам необхідні державні ініціативи, які б сприяли популяризації креативних професій, створювали сприятливі умови для розвитку креативної економіки, малого та середнього бізнесу.

Вплинути на зміни може кожен, залучаючись до публічних обговорень, громадських ініціатив, і, звісно, просто на совість роблячи свою справу: великі зміни починаються з маленьких кроків.

Богдан Логвиненко, засновник проекту Ukraїner:

Те, чого бракує культурному туризму в Україні і те, що я сподіваюсь, знайде розвиток у 2017-му році – це інформаційна підтримка. Ми дивимось на проект Ukraїner як на інформаційне і комунікаційне підґрунтя для культурних ініціатив. Наш проект частково виник з простої ідеї про те, що усі культурно-туристичні місця роблять звичайні люди, що не бояться займатися невеличкими замками, театрами, сироварнями, фестивалями тощо. Ми показуємо документальні приклади, як такі люди живуть, показуємо не по-телевізійному, мовляв, дивак з села такого-то зробив щось таке, що на голову усьому селу не налазить, а навпаки, знайомимо, ретранслюємо їх тій аудиторії, яка вже щось подібне робить або шукає для себе активно чи пасивно якесь подібне заняття. Кількість таких проектів в українських селах і маленьких містечках все ще дуже невеличка, а ми хотіли б, аби люди з різних регіонів бачили інших ініціативних і теж щось своє робили.

Микола Ахтирський, співзасновник магазину Штуки:

Кожного року в креативній індустрії України відмічається позитивна динаміка, і цей рік не буде виключенням. На даний момент кількісні показники в домінанті, але разом з цим кількість переростає в якість, що наразі кволо, поволі, але відбувається. Кінцеві продукти (у порівнянні з кількома роками назад) починають конкурувати на рівні технологій, не тільки на рівні концепцій, що відповідає загальному світовому тренду. Наразі не вистачає достатнього рівня культури і матеріальної бази (вміння пошуку та використання її), але це питання часу і зусиль прикладених в даному напрямку.

На мою думку, потенціал полягає у взаємодії, єдності і підтримці. Тобто люди почали виходити з "моя хата з краю" і почали об’єднуватись у кластери задля синергії. Конкретно зараз важливими є розвиток і підтримка інфраструктури креативної індустрії за рахунок, як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій ресурсів, компетенцій для забудови сектору креативної економіки.

Інші матеріали у серії #Потенціали2017: Загальний огляд потенціалу креативних індустрій в Україні (Частина І); Дизайн та Архітектура; Радіо і телебачення; Видавництво та Сучасне мистецтво; Кіно та Музика; Гастрономія та Спорт; Майбутнє креативних індустрій (Частина ІІ).

Якщо ви дочитали до кінця, і вам подобаються матеріали на Практиках, ще один абзац до вашої уваги:

Ми прагнемо підтримувати якість матеріалів та актуальність тематик. Неспинність у пошуку кращих рішень та нових ідей – один з пріорітетів діяльності Гараж Генг.  Ваша участь підтвердить, що ми рухаємось у правильному напрямку.  Дізнайтесь більше про команду Гараж Генг, яка втілює проект "Велика Ідея", та підтримайте інституційну діяльність організації: