2018: втеча від модернізації в архаїку?

2018: втеча від модернізації в архаїку?

348 7 хвилин хв. читання
29.12.2017

Три визначальні фактори наступного року

Наприкінці року, що минає, Український інститут майбутнього (UIF) представив аналітичний прогноз "2018: виклики та можливості". Велика Ідея пропонує основні тези доповіді Юрія Романенка, співзасновника та директора напряму внутрішньої та міжнародної політики аналітичного центру UIF.

Модернізація і зменшення корупційної ренти

2018 рік буде спокійнішим, більш консервативним, без «циркових політичних шоу». Але він також буде дуже важливим, оскільки все чіткіше проявлятимуться три фактори, яких ще не було в новітній історії України. Перший – це демографія. За офіційними даними, кількість населення нашої країни, починаючи з 90-х, щороку зменшується на 0,4 %. Реально на території України сьогодні проживає близько 35 млн людей. І цей фактор – визначний у дисбалансі в політиці та економіці. Лише близько 6-8 млн із цих тридцяти п’яти – це ті, хто формує додаткову вартість. Крім того, саме із цього вузького кола працездатних найчастіше стають трудовими мігрантами. На сьогодні відтік проходить в західному напрямку: в країни ЄС, а особливо в Польщу.

Що це означає? Якщо ми не зупиняємо міграційний та демографічний колапс – країна залишиться без ресурсів для розвитку. Вперше в новітній історії України проблема людини стає ключовою. Немає людини – немає економіки.

image

 

Український бізнес може відповісти на цю проблему кількома способами. Перший – збільшення вартості робочої сили. За словами віце-прем’єр-міністра Геннадія Зубко, мінімальний рівень прибутку українців повинен вирости до 16-17 тисяч грн. Це умовна формула «зарплата Польщі мінус 200 євро», де 200 євро – це сума, яку витрачають українці на проживання й харчування у цій країні. Таким способом ми зможемо зменшити відтік працездатного населення. Перерозподіл робочої сили та боротьба за людський капітал буде одним із ключових трендів, що визначатиме подальшу долю європейського регіону і не лише наступного року. Але перед реалізацією цього способу одразу постає питання – за рахунок яких ресурсів його можна реалізувати? Якщо ми збільшуємо вартість робочої сили – автоматично дорожчає експорт і наша конкурентна здатність на зовнішніх ринках падає. А оскільки збільшення заробітної плати неминуче повинно відбутися, то нам потрібно добитися зменшення корупційної ренти, що на сьогодні складає 15-20 млрд доларів. І це – другий спосіб, який тісно пов'язаний з першим. Якщо ми подивимося на українську економіку, перед нами постане два умовних кола – білий сектор і сірий сектор, який займатиме рівно стільки, скільки половина першого. За результатами соціологічного дослідження Українського інституту майбутнього, лише 35 % дорослого населення відповіли, що працюють. Тому розмови про те, що у тіньовій економіці України 40-50 млрд доларів, це, ймовірніше, реальність, а не вигадка. І зменшення корупційної ренти стає стратегічним завданням, мотивацією виживання для українського бізнесу.   

Третій спосіб – модернізація. Тут потрібні великі інвестиції, оскільки наш бізнес серйозно закредитований. Проте це хороший шлях для того, щоб уникнути удару від демографічного фактору. І цього просто неможливо уникнути в сучасному світі. До прикладу, один комбінат у Шанхаї виробляє 40 млн тонн сталі, а для нас це навіть більший показник ніж те, що виробила українська металургія впродовж 2014-го року.

image

«Зношеність» людського капіталу

Другий фактор, що впливатиме на розвиток подій у 2018-ому – це катастрофічний рівень зношеності. 90 % доріг потребують ремонту, 37 % із них – капітального, 70 % мостів – у аварійному стані. Нам також потрібно переглянути енергетичну політику. У 2022 році почнуть ставати ті атомні енергоблоки, які працюють, а зараз вони забезпечують 50 % електроенергії. Питання, що станеться з енергетикою до 2035 року, залишається відкритим. Новий енергоблок коштує приблизно 10 млрд доларів і будується близько 10 років.

Фізична зношеність інфраструктури накладається на «зношеність» людського капіталу. Система освіти потребує реформ. Тільки до Польщі ідуть вчитися близько 50-60 тисяч абітурієнтів щорічно. 

Ті методики, за якими вчать дітей сьогодні, не мають жодних перспектив у майбутньому. Проблема з гуманітарними науками впливає на відсутність соціального інженерингу. Ми не розуміємо, ким ми є. Тому ці блукання переростають у намагання повернутися до архаїки.

Ні війни, ні миру, і кожен сам за себе

І третій визначальний фактор – тиск. Світ поглинула криза, кожен вирішує свої проблеми, усі ключові гравці намагаються захистити свої інтереси. Злам Близького Сходу, який відбувся на наших очах – тільки початок. Це спроби закритися від світу, що стрімко модернізується, за допомогою архаїки. І розуміння того, що відбувається ззовні, надзвичайно важливе, оскільки ми залежимо від цих процесів. На початку 2017 року розгортався умовний сценарій «Миротворець», коли великі гравці домовлялися про переділ ключових майданчиків: Близький і Далекий Схід та Східна Європа. В рамках цього сценарію реалізується пакет опцій відносно України, а саме примус до імплементації мінських домовленостей. Але проблеми між ключовими гравцями настільки серйозні, що їх неможливо вирішити водночас. Китай продовжує рости і набирати вагу, досить дивно, що ця країна не опинилася у фокусі уваги українських еліт, хоча це може бути пов’язано з негласними домовленостями з американськими партнерами. Тому через певний час «Миротворець» трансформується у «Прагматичний» сценарій. Останній характеризується тим, що кожен грає як уміє. Це призводить до того, що на одних регіональних майданчиках досягається компроміс, тоді як на інших конфлікти тривають.

У результаті 2017-й для України виливається у сценарій «Ні війни, ні миру», який буде втілюватися і у 2018-ому і, можливо, на початку року знову більше тяжітиме до миротворчого. Ми бачимо з боку Росії спорадичні намагання досягти примирення, і розуміємо, що у довгостроковій перспективі у них не вистачить ресурсів продовжувати ескалацію, особливо якщо європейські санкції не знімуть і наступного року.

Виходить, що 2018-го року кожен буде зосереджений на своїх проблемах. Європа сконцентрована сама на собі, адже там знову виникли проблеми перебудування – Шотландія та Уельс все ще думають про відокремлення, а Каталонія узагалі голосно про це заявляє. 24 листопада 2017 року на Саміті Східного партнерства нам чітко дали зрозуміти, що ЄС не готове нести додаткові втрати і на схід, принаймні зараз, не поширюватиметься. Маємо асоціацію, мусимо втілювати реформи і поборювати корупцію. А для США ми другорядний, але досить важливий «гачок» для регулювання процесів у Східній Європі, здійснення впливу на Росію, Польщу, Німеччину та ЄС загалом. Ця система стримувачів і противаг потрібна для того, щоб не дати з’явитися у Євразії гегемону, якого побоюються в англосаксонському середовищі.  

image

 

А яка ситуація з Росією? З погляду експертів Українського інституту майбутнього, Росія не розгортатиме масштабну конфронтацію з двох причин: проведення президентських виборів та Чемпіонату світу з футболу 2018. Останній особливо важливий для Кремля з позиції показової демонстрації вдаваного добробуту та процвітання. Крім того, 2019 року в Україні проходитимуть президентські і парламентські вибори, тому грати в ескалацію для росіян невигідно, оскільки це може призвести до посилення позицій українських «яструбів». Тому вірогідність розігрування домовленостей по Донбасу вища, ніж була 2017-го. Але базовий сценарій розвитку подій – продовження тенденції «ні війни, ні миру».

Ключові тенденції в українській політиці 2018-го    

Гравці, які сьогодні контролюють політичну систему, будуть грати консервативно і на утримання уже наявних ресурсів. Вірогідність перевиборів менша, ніж була восени-взимку цього року, оскільки перед 2019-м усі шукатимуть партнерів і намагатимуться створювати коаліції. І ще одна тенденція, яка стосується буквально всіх українців – це поява «українського Макрона». Як активна частина населення, міський середній клас, який відігравав важливу роль в ході Майдану, але досі політично неструктурований, проявить себе як гравець на політичній арені? Оскільки ті політичні сили, які намагалися зіграти на їхньому потенціалі, обнулилися. Для них важливо виставити свого кандидата і ще важливіше створити свою політичну силу. На думку експертів УІМ, 2018-й буде періодом самовизначення і самоусвідомлення активної частини українських громадян, перед якими постане питання – якщо ми залишаємося у цій країні, то що ми тут робимо, з ким консолідуємося і на які ресурси опираємося?

Тож 2018 рік стане консервативно-прагматичним, але це не означає, що можна розслабитися. Навпаки, прийшов час мобілізуватися.

 

Повний аналітичний прогноз Український інститут майбутнього опублікує після 10 січня 2018 року.

 

Ілюстрації з ресурсу Unsplash

 

Художниця Алевтина Кахідзе продовжує вести для Big Idea щоденник науково-мистецького гуртка «Башта, городи та музика села». Протягом літа підлітки села Музичі разом із науковцями, художниками нових медіа та архітектором досліджували околиці, експериментували, вивчали перформативне мистецтво та роботу з даними. Що з цього вийшло, читайте зараз.

Разом з Алевтиною Кахідзе ініціативу реалізувала громадська організація «Змінимо село разом» на чолі з Тетяною Немирович. Проєкт «Башта, городи та музика села» підтримав Європейський Союз за програмою House of Europe.

 

Украинский олигархический капитализм основан на монополии. Это значит, что вы имеете ренту от монополии. Рента – нечестная монополистическая прибыль, связанная с влиянием на государство. Если у вас есть эта рента, то вы стараетесь максимально остановить развитие, потому что развитие – это конкуренция, и вы можете потерять олигархический капитализм, который фиксирует монополию и тормозит развитие. Это и есть главная причина нашей бедности.