Коли в Києві почалася акція протесту, одними з перших на неї відреагували студенти Києво-Могилянської академії. За твердженням Олександра Саврука, декана Києво-Могилянської бізнес-школи (KMBS), рішення брати активну участь у Євромайдані було прийняте саме на його, четвертому, поверсі. KMBS стала важливим об'єднуючим фактором і для її учнів-бізнесменів – вони швидко знайшли «своє місце» в революції і стали надавати посильну допомогу.

ВЕЛИКА ІДЕЯ поговорила з Олександром Савруком про роль підприємців у революційних подіях, про «нові правила гри» і про те, як бізнес може інтегруватись у середовище та співпрацювати з громадами.

– Чи відчула KMBS на собі вплив революційних подій? Чи скоротилось число слухачів?

– Ви знаєте, це феномен, але практично нi. Для мене це теж було питання – як вплине ситуація, в якій активні особистості не зможуть бути осторонь і продовжувати той самий ритм життя та праці. Ми могли б зрозуміти, якби люди відмовилися приходити до нас, але вони приходять! Очевидно, що в такий час загострюється відчуття особистої відповідальності і, відповідно, не зникає бажання вчитися. Пам’ятаю, так було і в 2004 році – люди могли відмовитись від чого завгодно, але не від освіти. Питання ж не в тому, щоб розвалити те, що є, а навпаки – щось створити. І створити не тільки на сьогодні, але й на завтра і післязавтра. Тому, думаю, у людей є відчуття, що не вчитися – це неправильно.

– Може, саме тому «Відкритий університет Майдану» і став таким популярним?

– Абсолютно. Як мінімум знаковим, тому що він символізує певний стиль: нам потрібно вчитися, розвиватися. Приємно, що і випускники, і наші викладачі підтримують там ці знакові ідеї.

– Зараз, під час революції, багато хто відмовляється платити податки, оголошує особисті страйки. Чому, на ваш погляд, підприємці не виступають активно і масштабно проти системи, яка давно заважає бізнесу повноцінно розвиватися?

– Тому що це система, ви самі сказали. Система захищається, вона має тисячу і один спосіб, як відреагувати на будь-яку провокацію у свій бік, і виконує роль регулятора, часом з активним впливом на певного бізнес-суб’єкта. Бізнес, як і система державного управління, є частиною ширшої системи – країни. Логіка «прямої дії» для бізнесу не є ефективним рішенням, тут усе відбувається складніше. Притому  представникам бізнесу ніхто не забороняє і не може заборонити висловлювати свою громадську позицію, діяти, захищати свої інтереси, ініціювати створення інших правил гри. Суб'єкт у даному контексті – не бізнес, суб'єкт – це громадянин, який працює в цьому бізнесі.

– Чесно кажучи, я не чула жодних заяв від представників бізнесу.

– У сьогоднішньому контексті заяви звучать від людей, що «в іншому житті» є підприємцями і керівниками. Причому як з одного боку політичного спектру, так і з іншого. Наприклад, Дмитро Булатов (активіст «Автомайдану», якого тиждень катували невідомі – прим. авт.) мав навчатись у нас на президентській МВА, у нього є свій бізнес, але на Майдані він виступав як громадянин, правда ж? Позиція озвучується вже від імені громадського діяча в ролі чи то політика, чи то представника громадського сектору.

– У даному випадку я маю на увазі якийсь голос спільноти. IT-спільнота, наприклад, висловила свої вимоги щодо майбутнього розвитку цієї сфери.

– Насправді представники бізнесу говорять – може, не так голосно, але при тому ефективніше, ніж будь-хто на Майдані. Це інша логіка, вони працюють більш системно, приймають рішення трошки наперед і в контексті. Вони знають, що діє, а що не діє.

А щодо IT-спільноти – це більш детермінований кластер у наших умовах. Вони між собою більше спілкуються, вони більш організовані і мають свої структури взаємодії. Кластер може планувати спільні дії і виносити рішення, у нього є усвідомлення спільних інтересів.

– Ви знаходитесь практично поруч із Майданом…

– Так, коли розповідаю іноземним колегам, деканам бізнес-шкіл, про нашу географічну близькість до Майдану, вони дуже переймаються, що ж це для нас означає. Є проста річ: думаю, що всі нормальні люди приходили на Майдан. Як мінімум – подивитися, відчути, зрозуміти, зробити свої висновки, виробити свою позицію. І природно, що багато представників Могилянки – там, у найрізноманітніших ролях. Студенти Могилянки, які першими вийшли на вулицю і вголос заявили, що Європа – це наш шлях, прийняли рішення на нашому поверсі. Про масу інших речей немає сенсу розповідати – і так зрозуміло. 

– Бізнес – така сфера, якій постійно доводиться трансформуватися під мінливі реалії, а через інформаційні технології доводиться пристосовуватися ще швидше. Як змінився вектор бізнесу за останні роки і як KMBS на це реагує?

– Інформаційні технології – це лише частина змін. Радше варто говорити про нові управлінські парадигми. Управлінець сьогодні мислить через розуміння систем як цілісних природних утворень, які мають певну рольову логіку поведінки і внутрішні правила взаємодії між суб’єктами. Наприклад, ми згадували про «кластер» – це природне утворення, як і бізнесові екосистеми. Якщо управлінець цього не розуміє і керує бізнесом, як цехом, з суто продуктово-продажним підходом, як це було двадцять років тому, то далеко він не піде.

Сьогодні ви не можете бачити лише свій продукт – ви повинні бачити весь контекст і збалансувати відповідно до нього свою логіку дій. Це питання не тільки і не стільки інформаційних технологій. IT може допомогти інструментально і дає неймовірні можливості – обмінюватися інформацією, бути на зв'язку. Але змінюється саме роль і місія компанії в бізнесі; відповідно, змінюється роль і місія керівника цієї компанії.

З'являється соціальний аспект, синтетичні рішення у стратегіях, які не звучали двадцять років тому. Раніше логіка була в тому, щоб створити найкращий продукт на ринку, а сьогодні логіка – це найкраще позиціонування, найкраща бізнес-модель, найкраща збалансованість у ширшому середовищі і розвиток разом із середовищем.

От, наприклад, щойно я спілкувався з фотографом Ігорем Гайдаєм, а після цього в мене зустріч із художником Олександром Ройтбурдом. Чому декан бізнес-школи зустрічається з творчими людьми? В цьому є засаднича потреба організації сьогоднішнього навчального процесу. Людина в бізнесі не є інструментарієм, виконавцем або аналітиком, який тільки прораховує найкращі ходи. Це творча людина, яка має бачити, міняти і, найголовніше, створювати нові правила гри на ринку – за аналогією з тим, як працюють творці в різних сферах.

Олександр Саврук, декан Києво-Могилянської Бізнес Школи

Митці беруть щось від свого «Я», розуміючи світ у власний спосіб, і пропонують, часом нав'язують, якісь рішення. За це часто отримують по голові, потім знову пропонують і нав'язують, і коли вони нав'язали-таки, то стають успішними. Те ж саме сьогодні робить бізнес. Управлінець по-хорошому нав'язує правила гри, а не просто видає продукт. Творча логіка дій дуже схожа. Але в бізнесі, мабуть, складніше завдання, адже бізнес створює і балансує більше концептуальних і реальних речей, ніж, наприклад, художник. 

– Тому ви зробили окрему програму «Непрактичні речі для управлінців»?

– Так, по суті, це курс, де через мистецтво, філософію, музику, історію, літературу розвивається права, творча півкуля мозку. А ще на матеріалі з гуманітарної сфери перевіряються припущення про природу людини і природу складних систем. Це не практично – це мета-практично, без цього суттєвих успіхів навряд чи досягти. Але це тільки одна з програм. Наприклад, у нашій президентській МВА-програмі для власників бізнесу ми щомісяця присвячуємо цілий день такій роботі – занурюємось у різні теми від історії до філософії – звичайно, з розумінням, чому і як про це потрібно говорити між управлінцями. Та й для решти груп ми регулярно проводимо такі зустрічі, заняття, вправи.

Сьогодні ведення бізнесу – це розвиток і реалізація концептуального рішення, яке базується не стільки на фінансах, скільки на культурному світогляді, амбіціях, бажаннях, енергетичному запалі і, як не дивно, на розумінні потреб спільнот. Цьому неможливо навчитися тільки через таблички в Excel або матриці. Якщо людина керує бізнесом, то сьогодні з музею сучасного мистецтва вона вже може винести більше, ніж із книг про фінанси і маркетинг.

– Який головний меседж для тих, хто приходить вчитися в KMBS, головна лінія, яка проводиться в школі?

– Ми працюємо на розвиток особистості. 90% людей під час навчання у нас переходять в іншу лігу – влаштовуються в інші компанії або створюють свою справу. Ми це не приховуємо. Якщо якась компанія через це боїться надсилати до школи своїх співробітників, це означає, що вона ще не доросла, щоб забезпечувати середовище того рівня, під який ми готуємо особистість.

Ми говоримо тільки з сильними людьми, які хочуть і готові створювати нові правила гри. Це наша особливість. Ми не вчимо просто інструментам – ми вчимо працювати з концептами, ідеями. Коли до нас приходить людина і каже, що їй потрібна не теорія, а практика, то ми реагуємо просто: ми не ПТУ. Ми не вчимо «пиляти напилком» – ми показуємо, для чого використовувати ці «напилки».

– Ви кілька разів згадали про нові правила гри. Що це за правила такі?

– Це про те, як налагодити свою компанію, налаштувати ролі та зв’язки у відкритих системах. Це про використання природної енергії, а не «штовхання та контролю». Це інший тип мислення. Просто виготовити продукт і задовольнити потреби кількох споживачів – сьогодні це не працює. Клієнт є суб’єктом у різних власних іграх, він швидко змінюється, він інтегрований в інші системи зі своїми правилами.

– Скільки часу у програмах школи ви приділяєте соціальній відповідальності бізнесу?

– А це і є частина тієї логіки, про яку я кажу. Як можна балансувати, гармонізуватись у контексті, не розуміючи соціального аспекту середовища? Без сталого розвитку середовища навколо бізнесу сам він не буде мати успіху у майбутньому. Ми постійно вчимо власників компаній думати про стратегії більш широких систем, наприклад, стратегії розвитку міста. Ми виїжджаємо з ними в міста і працюємо з мерами, говоримо про те, що бізнес не тільки співіснує з середовищем і його складовими, а є його інтегрованою частиною. Можна цілком впливати на середовище, і немає значення, великий цей бізнес чи ні.

Коли перед бізнесменом розкривається людина зі своїми рольовими проблемами, учасник програми починає дивитись на деякі на речі по-новому, починає розуміти можливості співпраці та вибір стратегії, яка би працювала на розвиток всього середовища. Скажімо, коли агрокомпанія ігнорує потреби сільського жителя, вона не має перспектив. Притому вона може виграти набагато більше, якщо підтримає або елементи інфраструктури, або культурний розвиток, або певні інші потреби сімей своїх працівників у селі.

– Які результати це дає у співпраці?

– Феноменальні. Люди повністю змінюють логіку своєї роботи із середовищем. Вони більше не працюють на те, щоб відзвітувати, що вони соціально активні. Вони дійсно розуміють, що це потрібно, вони діють у цьому напрямку практично постійно.

– А середовище готове до таких змін? Ті ж мери міст, наприклад.

– Це як раз до питання про нові правила гри. Мерам вигідно співпрацювати з бізнесом, використовуючи його енергію на розвиток міст та територій. Але вони не завжди готові на рівноправні партнерства, і в такому випадку проекти створюються просто з громадами. Наприклад, наша учасниця в селі під Дніпропетровськом створила середовище, де діти вчаться знімати фільми, а скоро там відбудеться цілий фестиваль фільмів, створених сільськими дітьми. Для неї самої, у її житті, цей проект може бути навіть важливішим, ніж сам бізнес. Або ось в іншому селі на Черкащині створюється повноформатний фільм «Чорний козак», який роблять два сільських вчителя, а представники громади грають у ньому ролі. Змінюється культурний рівень у селах, туди спеціально приїжджають люди з інших країн, купують нерухомість, виростає рівень життя. 

Мені здається, сьогодні розвиток суспільства і персоналій дозволяє самостійно робити великий внесок у зміни навколо. Власне, Майдан – один із таких прикладів, який показав, що люди можуть об'єднуватися. Адже там є всі аспекти цілісного співтовариства: своя інфраструктура, аналог уряду, війська, медицина, інформаційна підтримка, університет. І ваш Спільнокошт – це теж яскравий приклад інфраструктури такого типу проектів. Зараз ми спостерігаємо якісно новий етап розвитку людських спільнот, де відповідальність члена спільноти, його участь, в тому числі і як бізнесмена, є вже іншою.

– Найближчим часом Велика Ідея запускає програму «Інвестор суспільства», яка має на меті налагодити зв'язок між бізнесом і інноваторами через платформу «Спільнокошт». Як ви думаєте, наскільки готова спільнота підприємців до такого підходу – замінити благодійність і ситуативне спонсорство на підтримку більш системних проектів?

– За фактом, вже так і стається. Як ви вже чули, ми часто запрошуємо різних цікавих людей із культурного, гуманітарного простору. Якщо в такій розмові вони бачать у наших учасниках як представниках бізнесу тільки кишеню з грошима, то нічого не виходить. Ви не можете ставитися до бізнесу як до дійної корови: дай мені молока, м’яса тощо. Тому що ці люди самодостатні, проактивні, вони багато чого змінили в цьому світі і готові бути партнерами, якщо їх запрошують долучитись до ідеї, або принаймні вони довіряють цій ідеї та її реалізаторам. Розвиток людини, спільноти, середовища, де будуть жити і діти бізнесмена, – це проблематика сьогоднішньої проактивної особистості. Тому говорити з ними про спільний якісний проект – це як раз єдино правильна постановка питання.

– Ви – один із тих, хто відповідає за те, як буде розвиватися бізнес і люди, що приходять до вас вчитися. Дивлячись на нинішніх слухачів і недавніх випускників, яким ми можемо побачити бізнес у найближчій перспективі?

– Все буде добре. Це good news. Я вірю не тому, що я наївний або романтик (хоча я, звичайно, романтик і маю право бути трошки наївним). Розвиток суспільства не дозволяє довго існувати бізнесменам з нетворчим способом мислення. Тільки вільні люди у вільному середовищі можуть створювати різноманітні хороші речі. Я відчуваю, що представники бізнесу з усіх регіонів України до цього готові.