Сьогодні особливо нагальною є потреба в нових способах мислення. Повільне економічне зростання та фінансова нестабільність останніх років, а також проблеми політичних переворотів, кризи ресурсів, голод, зубожіння та хвороби змушують усвідомити, що старі методи розв'язання проблем не працюють. Постає гостра необхідність у фундаментальній трансформації економічних, соціальних та культурних домовленостей, що сприяла б стійкому економічному зростанню, забезпеченню робочих місць та підвищенню конкурентоспроможності.

За останні десять років у всьому світі спостерігається хвиля неабиякого інтересу до соціальних інновацій як способу досягнення стійкого економічного зростання. Зокрема такі важливі інноваційні рішення, як справедлива торгівля, дистанційне навчання, мобільний грошовий переказ, відновне правосуддя та безвуглецеве будівництво допомагають розв’язати низку найбільш нагальних проблем сучасності. При цьому соціальні інновації надають і унікальну можливість відійти від вузького способу мислення про соціальні проекти, демонструючи взаємопов'язаність різноманітних факторів та зацікавлених сторін.

Показово, що помітний прогрес в соціальному та економічному зростанні за останні десять років можна спостерігати і в Африці. З 2005-го по 2008-й роки внутрішній валовий продукт (ВВП) Африки піднявся до 5,5% річного обсягу. Зменшення річного ВВП до 2,4% у 2009-му році було зумовлене передусім глобальною економічною рецесією, і вже в 2012-му році очікується зростання середнього ВВП до 6%. За швидкістю свого розвитку Африка тепер посідає друге місце після Азії. Таке прискорення економічного зростання цього континенту відображає фундаментальне поліпшення макроекономічної політики, покращення бізнесового клімату та підйом політичної стабільності в багатьох африканських країнах. Та не менш важливим, однак менш визнаним фактором в африканській історії успіху є ставка на розвиток науки, технологій та інновацій у стимулюванні економічного зростання, а також зосередження на соціальних інноваціях та соціальній інженерії з метою забезпечення людського добробуту. 

Що створює дійсно процвітаюче суспільство?

Процвітання можна визначити як благополучний стан передусім із фінансової точки зору, що зумовлює можливість визначення процвітаючого суспільства як такого через класичну макроекономічну категорію ВВП. Однак суспільства з високим рівнем економічного достатку не є справді процвітаючими, якщо цей достаток розподілений не між всіма сегментами суспільства, а належить тільки його привілейованим членам. Тому дійсне процвітання суспільства передбачає не тільки суттєве зростання ВВП, але й такі фактори, як мир і щастя, економічне та фінансове благополуччя, а також індивідуальні свободи.

Яскравим прикладом процвітаючого суспільства є США у два десятиріччя після Другої світової війни. Підйом економіки США в цей період був зумовлений своєрідною ставкою на технології, вільним ринком капіталізму та демократії, підкріплюючись розвитком соціальних структур (зокрема, профспілок) та застосуванням політичних важелів (наприклад, високих податків на прибуток). Це, в свою чергу, сприяло розподіленню нарощуваних багатств між всіма сегментами суспільства. Збільшення робочих місць для середнього класу зумовило підвищення заробітної плати, і, відповідно, купівельної спроможності, тим самим стимулювавши попит на споживчі блага. Цей період був також позначений суттєвим приростом населення та активністю руху за громадянські права, що згодом помітно позначилось на політичній та економічній системі Сполучених Штатів.

Соціальні інновації та економічне зростання

За оцінками економістів, близько 50-80 відсотків економічного зростання складають саме інновації та нові знання. Сьогодні роль соціальних інновацій у стійкому економічному зростанні дедалі зростає, що зумовлено почасти й тим, що деякі перешкоди до стабільного і стійкого економічного зростання (наприклад, зміна клімату, незайнятість молоді, старіння нації, а також зростання соціальних конфліктів) можна подолати тільки за допомогою такого роду інновацій. Важлива роль у введенні інновацій та сприянні розвитку науки й технологій належить державі. Так, наприклад, у Фінляндії головна урядова інституція, яка окреслює курс розвитку науки, інновацій та досліджень (SITRA) рекомендувала прийняти інноваційність в якості критерію конкурсних торгів у сфері державних закупівель.

Висновки

Значна кількість найважливіших соціальних викликів сучасності потребує радикальних інновацій, що перетинають організаційні, галузеві та дисциплінарні межі. При цьому, однак, сфера соціальних інновацій досі перебуває в стані зародку, тільки починаючи виходити за межі локального застосування. Зважаючи на це, варто звернути увагу на п'ять важливих факторів, ключових для скерування соціальних інновацій в напрямку досягнення економічного та соціального добробуту:

1) Соціальні інновації необхідно брати до уваги при формулюванні наукових, технологічних та інноваційних ліній політики, що передбачали б створення демократичних платформ для взаємодії різноманітних агентів.

2) Успішне введення практик соціальних інновацій в різних країнах потребує їх належної координації та інтегрування в державне та регіональне соціально-економічне планування.

3) Освіта і дослідження в сфері науки, технологій та інновацій мають відповідати різноманітним суспільним потребам .

4) Необхідними умовами успіху соціальних інновацій є і омолодження соціальної бази шляхом інвестування в нарощування потенціалу, а також створення платформи, яка б сприяла взаємодії та співпраці.

5) Державно-приватне партнерство грає важливу роль в підтримці соціальних інновацій. Зміцнення таких глобальних партнерств та платформ може бути ефективним для розуміння та сприяння всесвітньому поширенню соціальних інновацій.

 Переклад Христини Кутіліної. Stanford Social Innovation Review