Чому у США роблять окремі тюрми для геїв? Відповідь зовсім не така, як ви думаєте. Один із надихаючих прикладів того, як пенітенціарна система може бути не каральною, а виправною. Тижневик L.A.Weekly знайшов таке місце та поспілкувався з його мешканцями.

The show must go on!

Палаючі губи, довге волосся та набундючений вигляд, що дасть фору Наомі Кемпбелл. Цей 47-річний транссексуал Дейв Вільямс, більш відомий на прізвисько Йа-Йа, прямо зараз влаштовує травесті-шоу у Центральній в’язниці для чоловіків вздовж 20-метрового проходу між ліжок.

Йа-Йа пропливає повз натовп, який услід підбадьорює, улюлюкає та регоче. Тут лише геї та транссексуали. Деякі з них видерлися нагору своїх двоярусних ліжок, щоб краще бачити цей перформанс. Неначе Попелюшка, Йа-Йа хизується своїм білосніжним бавовняним платтям та білими рукавичками.

«Давай, бейбі, викладися на повну», – завелася юрба. Йа-Йа рухається на високих підборах, немов кішка, в той час як 140 співкамерників стукають по металевих бильцях ліжок пластиковими пляшками з-під 7-Up. Ще двоє учасників шоу з довгим волоссям та в обтягуючих сукнях уже штовхаються, щоб почати свій вихід за головною травесті-актрисою.

Щойно мешканці в’язниці помітили відеокамеру L.A.Weekly, імпровізоване фешн-шоу враз перервалося. За пару хвилин Йа-Йа прокоментувала репортеру: «Ти можеш бути з ким завгодно, спілкуватися з ким завгодно та робити що завгодно – за умови взаємоповаги».

Здавалося б, подібна сцена неможлива у в’язниці Лос-Анджелеса – одній із найбільших у світі. Вона набита тисячею камер спостереження та сотнями тюремників, що не спускають ока з нахабних в’язнів, яким час від часу вдається вбивати своїх співкамерників. А минулого року сімох тюремних наглядачів навіть було засуджено через застосування ними надмірної сили проти ув’язнених.

Ця в’язниця – просто котел расової напруги, де насилля роздмухується близьким сусідством кількох тисяч в’язнів. Але в гей-крилі, де проживає 400 чоловік, начебто не існує расових упереджень.

Дункан Рой, британський кінопродюсер-гомосексуал, який у 2012 році провів тут три місяці через суперечливу інтерпретацію закону про імміграцію, згадує: «В інші сектори тюрми зазвичай намагалися протягнути наркотики та тютюн. Тут цього не траплялося. У нас контрабандою проносили лише одяг».

Вони свідомо йдуть на злочин, аби повернутися за ґрати 

Гей-крило Центральної чоловічої тюрми Лос-Анджелеса – чи не унікальна субкультура серед усіх американських міст. Наприклад, навіть у Сан-Франциско є відділення для транссексуалів, але геїв не селять окремо.

Ситуацію прояснив речник в’язниці. «У Лос-Анджелесі стільки порушників, що тут можна створити навіть окреме крило для ліворуких гравців у фризбі з Албанії». Але правда в тому, що у менших тюрмах немає можливості створювати окремі крила для різних суспільних груп.

Насправді цю тюрму започаткували у 1985 у відповідь на рішення суду для захисту гомосексуалів від фізичного насилля зі сторони гетеросексуалів.

Але, врешті відбулися цікаві (навіть для самих мешканців) зміни. Зараз в’язні у більшій безпеці. Вони створили квітуче суспільство за ґратами. Деякі з них, після виходу на свободу навмисно скоюють легкі злочини, аби їх запроторили до тієї самої в’язниці. Туди, де вони можуть знаходитися поруч з тими, кого цінують та кохають. Звісно, тут є ненависть, але є й місце для поваги, дружби, взаємовиручки, роботи в команді і кохання.

Один з мешканців гей-крила в’язниці, що ходить з пихатим виглядом. Фото: Ані Акар

«Через те, що багатьох з цих людей зреклося суспільство а родичі тримаються осторонь, ця тюрма стала рідними домом», – пояснює Йа-Йа, яка сиділа на кокаїновому креку та була запроторена до в’язниці у 22 роки. «Шлях сюди для багатьох людей був брудним та важким».

Йа-Йа розказує, що перш ніж потрапити сюди, вона 20 років життя була помічником крадія, потім зберігала наркотики, а далі почала грабувати бізнес. Вона стала хрещеною мамою для багатьох мешканців, які є геями та транссексуалами. «Я називаю їх своїми дітками», – не ховає вона посмішки. «Я ділюся з ними своєї підтримкою та любов’ю, яких вони не отримували у сім’ях на волі».

Менеджер з відсіювання псевдогеїв

«З часом деякі гетеросексуали стали проситися, щоб їх перевели до цього крила, оскільки тут безпечно та немає жорстоких ворогів», – говорять тюремники. А ще дехто з гетеросексуалів цікавиться транссексуалами та хоче спробувати з ними секс. Але ж основна причина – гей-крило – більш безпечне та гуманне. Як і в будь-якій в’язниці, в інших крилах – расово поляризована атмосфера. Тут супроводжують тілоохоронці до медпункту чи на суд. Тоді як гетеросексуали можуть постраждати від помсти тих, хто залишився на волі.

Департаменту Шерифа довелося навіть ввести посаду «менеджера з класифікації», який ввів тестування на гей-культуру, щоб відсіяти псевдогеїв, які хочуть потрапити до цього крила. Серед питань тесту – назвати найближчий гей-бар або нічний клуб, який людина відвідувала на волі. І якщо відповідь на питання правильна, то далі питають «Скільки коштує вхід по суботам»?

А ще такі питання: що таке “size queen” (дослівно – «королева за розміром») або що значить «бути спраглим»? Більшість гетеросексуалів провалюються на цьому екзамені. Але це як гра у бейсбол. Якщо ти гравець – ти автоматично знаєш всю термінологію.

Вони зчісують бритву об бетон, аби виготовити голку

«Потрапляння сюди було шоком», говорить 48-річний Діно Бальйоні, мешканець камери 9100, якому дозволили поспілкуватися з Weekly. Він потрапив за ґрати у 45 років за злочин, що пов’язаний з обігом наркотиків. «Всі мають різний лайфстайл, у кожного різні таланти та освітній рівень. Втім, чиїсь таланти приголомшливі».

З технічної точки зору, коли мешканці використовують інвентар, який надала в’язниця, такий як бритви, футболки з мітками – це псування майна. Але тут вони можуть дати вихід своїй невикористаній та невгамовній творчій енергії. Було б дурницею робити догану тим, хто направляє свою агресію у безпечні види діяльності.

Тільки уявіть – щоб зробити реквізит для шоу, вони зчісують на бетонній підлозі лезо від бритви у форму голки. Адже у тюрмі голка вважається потенційно небезпечною зброєю. А на нитки розпускають такі ненависні, сині роби, що видаються їм аж ніяк не за розміром.

«Хтось почув, що в іншому крилі у хлопця була голка», – згадує Рой, – «і всіма правдами й неправдами потрапив до того гуртожитку і виклянчив право підробітку на жіночий персонал. Далі умовив жінок-працівниць реалізувати екзотичний проект з видобування голки. Але далі, як і в будь-якому проекті, за допомогу потрібно було заплатити. Тут вже товариші об’єдналися і тягнули смачну їжу звідки тільки можна, аби віддячити за ризикований крок назустріч.

Знущання над пенітенціарною системою чи зеківська ініціатива?

Справедливості заради варто зазначити, що ув’язнені засуджені за такими статтями: 2% – за вбивство, 4% – злочини зі зброєю, 32% – обіг та вживання наркотиків, 31% – грабунки. Ніхто не сидить за проституцію – за це порушення поліція відпускає, хоча більшість з них знає, що значить торгувати тілом.

Пересічному спостерігачу може здатися, що мешканці гей-крила тихенько собі знущаються над очікуваннями суспільства, відносно того, як саме має відбуватися покарання злочинців.

Але ж багато років поспіль мешканці гей-крила піддавалися дискримінації. Александер Лара, який часто пише у «Правовий журнал Південної Каліфорнії», оприлюднив результати дослідження, згідно з якими у суспільстві 5% гетеросексуалів були жертвами сексуальних злочинів (включаючи зґвалтування). В той час, як серед геїв, бісексуалів та транссексуалів таких – 67%!

У цій в’язниці чоловіки, перед якими раніше зіщулювалася від страху мексиканська мафія, практично вчаться основам демократії. В кожному гуртожитку мешканці голосуванням обирають «Домашню мишу» – яка контролює запаси туалетного паперу, одягу, прибирання, розподіл обов’язки серед мешканців, а також передає накази тюремників всім ув’язненим. На цю посаду було обрано Йа-Йа.

В іншому гуртожитку Домашньою Мишею обрали Рубіна, якому тепер доводиться нагадувати, що потрібно виконувати такі правила, як зберігати тишу, доки інші відпочивають, одягатися до їжі, коли керівництво тюрми приносить поїсти.

«Спочатку нас називали «домашніми мишами», тому що ми обиралися на роль посередника між мешканцями та керівництвом в’язниці. Але потім нас почали підозрювати у тому, що ми здаємо свої, тому нас у жарт почали називати «крисами». Але ж це все по-доброму та з гумором».

Мешканець Діно Більйоні: «Ми у всьому маємо шукати позитив». Фото: Ані Акар

 …тому ми почали шукати спокій у наркотиках

Хоча атмосфера решти тюрми абсолютно відрізняється від гей-крила, тюрма є тюрма.

Безперечно, мешканці цього крила живуть у відносному спокої, але варто поспілкуватися з деякими, як розумієш, що їх життя – пекло.

«В’язниця – це жорстоке, жалюгідне місце, де все доводить до розпачу», – говорить Рой, який не наважився ворухнути язиком, щоб відкрито розказати про те, як заступники шерифа ганебно ставляться до мешканців. «Жорстокість зачіпає кожного, і щодня кожен має з цим стикатися».

Так, тут немає напруги на ґрунті раси, релігії чи орієнтації. Але є жорстокість. Вона походить зі звичок, які ці люди розвинули поза ґратами. Тут ця напруга перероджується у ревнощі», – пояснює Рой.

Ще один факт, який вносить агресію в гей-крило – гормональний вплив на настрій транс-жінок. Вони приймають гормони, аби збільшити груди, позбавитися волосся та надмірних м’язів. Або їх позбавили гормонів, які раніше були призначені лікарем на волі і тепер вони мають синдром раптової відміни препарату.

Фешн-шоу, вечірки – все це засоби боротьби з темним минулим або подавленими психологічними проблемами. «Є маса причин, чому ми почали шукати спокій у наркотиках. Це все маскування проблем», – говорить Бальйоні, у чиїй кімнаті проходять п’ятничні вечірки.

Бальйоні – це людина тих часів, коли багато геїв приховували свою орієнтацію. «Бути гомосексуалом та знайти розуміння суспільства – це виклик, з яким пов’язано багато страждань. В результаті ми постійно маємо грати ту соціальну роль, яка нам не притаманна, це викликає психологічні проблеми. І щоб заглушити цей душевний біль, деякі з нас починають вживати наркотики» – говорить він.

Ідею маскування своєї сутності через наркотики підтвердили багато в’язнів, з якими спілкувався журналіст.

«Саме ув’язнення – це виклик. Адже тюрма не оснащена нічим, що допомогло би впоратися з залежністю», – говорить Бальйоні.

Девід Арієта, який провів 17 з 44 років життя за ґратами, говорить, що йому вдалося перебороти свою залежність, повернутися до нормального життя. Він зарікається, що з цим покінчено.

Арієта завдячує освітній програмі Відділу Шерифу для ув’язнених (EBI), міжнародній системі лідерства та можливостей для в’язнів. Ця програма жваво розширилася у 2006, щоб побороти насилля та рівень рецидивів серед тих, хто повертається в тюрму знову й знову.

«У них ніколи не було подібних можливостей», – говорить Арієта. І починає перелічувати курси, які їм допомогли найбільше – «Новий напрямок – один з таких, потім курс “Зниження шкоди” про важливість тестування на ВІЛ та запобігання хвороб, що передаються статевим шляхом». Інший мешканець перебиває: «Перша книга, яку я прочитав в своєму житті, була тут».

Старший Сержант Серджіо Муріййо регоче: «Тут, щойно побачивши охорону, вони починають її тролити, і замість спортивних ігор імітують танці на пілоні». Фото Ані Акар

Це все, що мені потрібно для щастя...

Приблизно 150 з 400 мешканців гей-крила стали на шлях самовдосконалення. Їх заняття починаються о п’ятій ранку. Для таких колонія ввела навіть найбільш омріяну за ґратами нагороду: ранкову каву.

Стівен Вайс, якого з дня на день випустять на свободу, прищурює очі, немов хижак, та зізнається: «Тут можна отримати диплом університету, відвідувати зібрання анонімних алкоголіків та наркоманів, курси про хімічні та фізіологічні впливи психотропних речовин, класи з управління емоціями і отримати з усіх них сертифікат. Це не рахуючи різноманітні воркшопи».

«За ґратами не втрачаєш надію на зміни, на передчасне звільнення за хорошу поведінку. Люди мати віру», – говорить Рой.

Але такі, як Йа-Йа, за ґратами знайшли мету життя, якої немає на волі. Вона отримала сертифікат з консультування мешканців в’язниці з питань наркотичної та алкогольної залежності. Тепер вона викладає курс «Характер має значення». Вона розказує своїм підопічним: «Ви не тупаки. Ви самі прекрасно розумієте, що стримує ваш розвиток. І тільки ви можете зробити вибір».

Іноді вона переживає, що занадто багато думає про допомогу іншим замість того, щоб зцілити себе. «Не знаю, чи доб’юся цього коли-небудь. Я весь час про це думаю», – розплакалася Йа-Йа. Вона говорить, що залежна не стільки від наркотиків, як від стилю життя. – «Щоразу, коли я виходжу на свободу, я чую крик свого розуму: «Ну і скільки ти протягнеш на свободі, поки тебе не арештують?»

Крізь сльози Йа-Йа зазначає, я засвоїла в групі анонімних наркоманів, що допоки Йа-Йа не отримає нестерпний біль, нічого не зміниться. І, можливо, я ще не настраждалася.

Все, що я хочу – бути щасливою. Я не хочу повертатися за ґрати. Я хотіла би приходити сюди щодня на високих підборах, у своєму платті, у звичайному одязі і читати тренінг для тих, про кого я піклуюся. Я була, там, де я була. Але Бог привів мене сюди, значить, я їм потрібна. Я це все, що потрібно мені для щастя».

P.S. Велика Ідея пронюхала, що на цей час Йа-Йа та Девіда Арієту звільнили.

Джерело і фото – L.A.Weekly