Однією з гарячих тем минулого 2015 року була критика Міністерства культури, яка подекуди попри свою дотепність, на жаль, встигла перетворилася на трюїзм.

Мінкульт відволікав на себе увагу навіть від теми безпосередньо культури. В той же час весь минулий рік точилися дискусії щодо створення стратегічного бачення розвитку української культури.

Ще з вересня 2014 року стратегію для культури розробляла група експертів платформи «Культура-2025» у складі Олесі Островська-Лютої, Катерини Ботанової, Олени Правило, Миколи Скиби та інших.

Після зміни складу Міністерства культури представники «Культура-2025» мали ряд зустрічей з новим заступником міністра культури Ростиславом Карандєєвим. Однак Мінкульт замість розвивати запропоновану активістами Стратегію в травні 2015 року презентував свою власну. Текст цієї стратегії розроблявся кишеньковою організацією при Міністерстві – Українським центром культурних досліджень – та презентувався за участі Миколи Княжицького, Марії Бурмаки, братів Капранових, Романа Балаяна та інших.

Найпевніше в новому 2016 році дискусія щодо стратегії спалахне з новою силою. В свою чергу ми одразу вирішили відфільтрувати найкращі тези обох стратегій та критику щодо них та пофантазувати, як після втілення реформ буде виглядати культура в Україні через 10 років.

Перевірте, чи будуть вам близькими ймовірні образи української культури зразка 2025 року.

В матеріалі використано спостереження наступних текстів:

• Олеся Островська-Люта. Стратегія для культури: стимулювати, а не стримувати

• Сергій Дацюк. Стратегія української культури 

• Міністерство культури України, Український центр культурних досліджень. Проект Довгострокової стратегії розвитку української культури 

• Культура 2025. Дорожня карта проекту «Довгострокова національна культурна стратегія» 

• Несторівська група. Договір гідності заради сталого розвитку