Пропонуємо головні тези з воркшопу автора методики Dragon Dreaming Джона Крофта, австралійського спеціаліста з проектного менеджменту та розвитку організацій.

Як західна цивілізація не навчилась збалансовано використовувати природні ресурси?

В основу практики Dragon Dreaming покладено культуру австралійських аборигенів. Ця культура існувала в балансі з природою протягом 70 000 років, аж доки в Австралію два століття тому не прийшли європейські поселенці. На той момент середня тривалість життя аборигенів була у півтора рази вищою, ніж у європейців. Сьогодні західна цивілізація завдяки технологічним досягненням вирвалась уперед за рівнем життя, але пожертвувала вмінням збалансовано використовувати природні ресурси та чути один одного. Методика Dragon Dreaming показує, як мудрість корінних народів може допомогти нам сьогодні здійснювати свої мрії.

Невід’ємна риса сучасності – це зростання швидкості змін у світі. Впродовж наступних 10 років відбудеться більше змін, ніж у будь-яке інше десятиліття в історії людства. За цими змінами не встигають наші організми та екосистеми. Ми живемо у божевільній культурі, яка руйнує власну систему життєзабезпечення і ще називає це прогресом.

За всю історію наша цивілізація пережила три «великих повороти». Перехід від кочових племен до осілого життя у містах тривав кілька тисяч років. Перехід від аграрного до індустріального суспільства потребував кілька сотень років і завершується лише зараз. Третій великий поворот ми переживаємо сьогодні, і на нього знадобиться лише 10-20 років. Це перехід від культури, заснованої на зростанні, до культури, заоснованої на сталому розвитку систем життєзабезпечення.

Найбільше джерело нашої сили там, де коріниться наш страх

Нашим найменш розвиненим ресурсом є ми самі. Наші найбільші упередження – ті, які ми маємо щодо себе. Кожен з нас має в голові певний образ самого себе і живе відповідно до нього. Але таке життя призводить до розчарувань, тому що ми відрізняємося від наших уявлень про себе.

Один з основних принципів Dragon Dreaming полягає в тому, що найбільше джерело нашої сили знаходиться там, де коріниться наш страх. Дракон – це символ дикості, неконтрольованої сили, небезпеки, хаосу. Дракон символізує те, чого ми найбільше боїмося, але також асоціюється з величезною могутністю. Якщо ми опануємо свої страхи, ми зможемо пробудити в собі цю силу. Завдяки цьому можна здійснювати мрії.

Everywhen – четвертий універсальний час, у якому зливаються минуле, теперішнє і майбутнє

Наша культура прищеплює нам багато переконань, які ми сприймаємо як незаперечні істини. Наприклад, ми віримо у лінійність часу, поділяючи його на минуле, теперішнє і майбутнє. Ми вважаємо, що лінійний час – це об’єктивна реальність. Водночас до сновидінь ми ставимося як до чогось суб’єктивного та нереального.

Австралійські аборигени мають протилежні уявлення. Для них лінійний час є не більше ніж ілюзією сприйняття. Натомість сни та марення вони сприймають як реальний доступ до колективного психічного досвіду. У них є поняття універсального часу, яке можна було б перекласти англійською як «everywhen». Це четвертий час, у якому зливаються минуле, теперішнє і майбутнє.

Існування в лінійному часі та існування у мареннях чи мріях – це два способи буття свідомості, між якими ми переключаємось туди-назад протягом життя. 

Поділися мрією з іншими людьми

Кожен проект починається з мрії однієї людини. Щоб мрія втілилась у реальність, її треба транслювати у навколишнє середовище, поділитися нею з іншими людьми. Проект – це спосіб творення середовища, об’єднання людей навколо мрії.

Робота над проектом передбачає залучення колективного розуму. Розум – не об’єкт у наших головах, а потік енергії, що поєднує індивіда зі світом. 

Глибинне дослухання – інший спосіб слухати

Зазвичай, коли ми когось слухаємо, у нашій голові водночас говорить голос, який сперечається з тим, що чує. У мові австралійських аборигенів є поняття pinakarri, що позначає інший спосіб слухати – уважне, глибинне дослухання. Pinakarri – це коли ми змушуємо цей голос замовкнути і повністю зосереджуємося на тому, що каже інша людина. При цьому ми ставимося до неї, як до найціннішого скарбу, бо її досвід та бачення світу є абсолютно унікальними. Під час колективної роботи над проектом потрібно практикувати pinakarri. 

Справжнюється тільки 1 з 1000 мрій

Робота над проектом передбачає чотири стадії: мріяння, планування, роблення та святкування.

90% проектів залишаються на стадії мрії. 90% сформованих планів не виконуються. Нарешті, 90% втілених проектів не проживають довше трьох років. Таким чином, справджується лише одна з тисячі мрій. Можливо, причина в тому, що ми не сприймаємо мрії як щось справжнє.

Святкування – це етап, яким найчастіше нехтують під час роботи над проектами, хоча він не менш важливий, ніж інші. Святкування запобігає виснаженню учасників і замикає цикл розвитку проекту, будуючи новий місток між робленням та мріянням.

Мріяння та святкування існують в універсальному часі everywhen. Планування та діяння існують у лінійному часі. Найважливіше – це інтегрувати усі ці частини, встановити між ними зв’язок. 

Мрійник, адміністратор, діяч, святкувальник – команда успішного проекту

Чотирьом стадіям роботи над проектом відповідають чотири типи людей: мрійники, планувальники, діячі та святкувальники. Зазвичай людям різних типів важко порозумітися. Але щоб проект став успішним, важливо, щоб у нього були залучені всі чотири типи особистостей. Конфлікт, що виникає між ними, є продуктивним, якщо його правильно вирішувати. Для цього потрібно практикувати pinakarri. Найбільше користі принесе дослухання до людини, що має протилежні схильності та погляди.