Серед прикладів успішних соціальних підприємств найважче відшукати  історії вдалої підприємницької ініціативи зі сфери культури та громадської адвокації. Маємо безліч кейсів прибуткових соціальних бізнесів, що працюють у сфері екології, освіти, трудотерапії, соціальних послуг, але серед них майже не зустрінеш цікавих історій соціально-ефективних та одночасно прибуткових проектів у сфері культури. Про комерційний успіх громадських адвокаційних кампаній залишається лише мріяти.

Досвід благодійних фондів США говорить про протилежне: комерційного успіху можна досягти шляхом поєднання саме цих двох напрямків – культури та адвокації. Останні проекти Фундації Форда та Фундації Сколла у сфері художнього та документального кіно – щорічний Нью-Йоркський фестиваль документальних фільмів на гострі соціальні теми, що супроводжується адвокаційними кампаніями громадських організацій [1], та соціальне підприємство у Голівуді Participant Media, яке спеціалізується на виготовлені художніх та документальних фільмів на соціальну тематику, – є унікальними прикладами масштабного впливу культури та соціального бізнесу на вирішення тих чи інших проблем людства.

Найвідоміші ініціативи Сколла – це щорічний світовий Форум соціального підприємництва та академічний центр Skoll Center for Social Entrepreneurship, відкритий при Оксфордській бізнес-школі.

Розпочавши підтримку соцпідприємницва традиційними «грантовими» методами, на початку 2000-х років Сколл вирішив спробувати щось кардинально нове та відкрив власне соціальне підприємство в Голівуді з виготовлення художніх фільмів на соціальну тематику. Сколл підкреслив, що саме завдяки своїм художнім та мистецьким методам кінострічки мають більший потенціал достукатися до широкої глобальної аудиторії та вилікувати суспільство. Тому в 2004 році він заснував кіностудію Participant Production та вклав у неї перші $ 100 млн. 

Проект Сколла виявився досить успішним і до нього невдовзі долучилися комерційні компанії – Warner Bros. Entertainment та Paramount. На сьогодні Сколл є продюсером 39 фільмів, 7 з яких одержали премії Оскар в різних номінаціях, а 35 були номіновані на Оскар. Серед профінансованих Сколлом стрічок були не лише соціальні, але й політичні, зокрема робота Майкла Мура «Фаренгейт 9/11».

В інтерв’ю газеті Toronto Star Сколл зазначив: «Ми використовуємо фільми як засіб активізації суспільства та наближення суспільних змін. Ми співпрацюємо з організаціями, які покликані вирішити ці питання. Отже, після перегляду наших фільмів люди вже не йдуть до бару, аби випити келих пива, а замислюються над тим, як вони можуть долучитися до благодійного проекту. Своїми фільмами ми хочемо запропонувати глядачам конкретні механізми такої допомоги» [2].

Задля посилення соціального ефекту Сколл почав супроводжувати випуски фільмів рекламними кампаніями – або «кампаніями соціальної активізації громадян». На заснованій ним соціальній мережі Participant розміщується інформація про різноманітні можливості долучитися до соціальних проектів організацій третього сектору. Паралельно з цим у 2009 році Сколл створив сайт TakePart.com, який містить соціальні новини, індивідуальні авторські колонки, розважальний контент, відеоролики та презентації громадських організацій, що працюють у сферах освіти, культури, екології, охорони дикої природи, соціальної справедливості, здорового харчування. Кіностудія також співпрацює з іншими медіа, незалежними журналістами та блогерами, які пишуть та розміщують  у газетах та на телеканалах матеріали про соціальні проблеми, згадані у фільмах Participant Media.

Оцінку успішності фільмів Фундація Сколла проводить не лише на основі надходжень касових зборів, але й відгуків, які глядачі залишають на Participant, статистики зростання відвідуваності сайтів партнерських громадських організацій. Сколл підкреслює, що він не лише комерційний інвестор, але й філантроп: «Ми розділяємо бізнес та філантропію. Якщо фільм став комерційно успішним, але не зробив нічого доброго для світу, ми вважатимемо його провальним. Але якщо фільму вдається змінити щось на краще, але його комерційний успіх був помірний, ми будемо вважати, що проект був вартий того» [3].

Прораховуючи успішність проекту, Фундація Сколла намагається порівняти ефекти від різного типу «соціальних інвестицій». Якщо соціальний ефект від фільму виявляється вищим за соціальний ефект від грантової підтримки громадської організації, яка працює у відповідній сфері, перевага надається фінансуванню кінопроекту. Наприклад, для подолання проблеми насильства в сім’ї та насильству проти жінок на робочому місці, фундація могла підтримати проекти громадських організацій, що працюють у сфері правозахисту, але натомість обрала зйомки фільму Північна країна. Зйомки завершилися на момент розгляду Конгресом США Закону про насильство проти жінок. Хоча фільм не став комерційно успішним, його показ на Капіталійському пагорбі, що супроводжувався зустрічами громадських активістів з конгресменами та паралельною адвокаційною кампанією, мав наслідком прийняття цього важливого законопроекту.  

Для когось ідеалізм Сколла може здатися наївною забавкою багатія, але саме Сколлу вдалося стати першим бізнесменом, який поєднав кінематограф із соціальним підприємництвом, адвокацією і філантропією та зробив свою соціальну кіностудію комерційно успішною. Саме завдяки такій системності, креативності та поєднанню різних інструментів впливу Сколлу вдалося започаткувати новий напрямок у благодійності – «фільмофіланпропії».

Звичайно, благодійна підтримка кіно є коштовним та непростим напрямком й тому особливо цінним є те, що в Україні останні кілька років зйомки короткометражних та документальних фільмів підтримує Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України». Відповідно до стратегії, Фонд Ахмєтова прагне «запровадити інноваційні підходи в культурі» та «допомагає втілювати експеримент у царині мистецтва» [4]. Як показує досвід фонду Сколла, кіно може стати потужним механізмом пробудження нації та агентом соціальних змін. Але для цього одних лише експериментів у сфері культури буде замало. Тут необхідна синергія зусиль митців та громадських активістів, які б створювали спільні культурні продукти, піднімали важливі соціальні теми та паралельно проводили адвокаційні кампанії навколо цих тем. Лише таким чином з суто благодійної підтримки митців та їх експериментів, програма наблизиться до філантропії та зможе допомогти у подоланні причин сучасних соціальних проблем, а не їх наслідків.

Катерина Смаглій, національний консультант Європейського фонду за демократію для Соціального підприємництва в Україні 

Джерела: [1], [2] Peter Howell, «What This? Idealism in the film biz?» Toronto Star, September 21, 2005, D1, [3] Patrick Goldstein, «Merging Movies and Activism», Los Angeles Times, November 15, 2005, [4].