Асоціація культурних працівників – польська громадська організація, що здійснює культурно-мистецькі проекти з метою підтримки незахищених локальних спільнот. Співзасновниця асоціації Пауліна Паґа розповіла ВЕЛИКІЙ ІДЕЇ про фінансування культурного сектору в Польщі, особливості співпраці з бізнесом та перспективи культурної роботи в малих спільнотах.

Переважно ми працюємо з локальними спільнотами, що наражаються на небезпеку соціального виключення: біженцями, підлітками у виправних закладах, людьми, що живуть у селах та передмістях. Також ми пов’язуємо між собою різні середовища. Ми використовуємо міждисциплінарні мистецькі засоби, поєднуючи музику, візуальне мистецтво, нові технології та перформативні заходи.

Наша асоціація вирішила відмовитися від офісу, тому ми позбавлені зайвих адміністративних витрат. Ми вирішили бути «летючою» асоціацією та співпрацювати з різними інституціями, організаціями та локальними спільнотами. Це дозволяє нам працювати у будь-якому місці, прийнятному для наших цілей, та звільняє від витрат на утримання офісу. Єдині наші адміністративні витрати – це зарплата бухгалтера, але більшість грантів можуть виділити на це гроші.

Організації, що працюють у культурній сфері в Польщі, переважно фінансуються державою. Міністерство культури та національної спадщини щорічно субсидує ключові заходи у цій галузі, віддаючи пріоритет культурній освіті. Але вони забезпечують лише 50% бюджету проектів. Вони вважають, що коли у вас є частина грошей, то решту знайти легше. Але насправді в Польщі наразі досить складно одержати інші 50 %. Тому мені більше подобаються інші типи фінансування – наприклад, шведські та норвезькі державні гранти. Ці програми існують у нас упродовж останніх 3-5 років.

Крім того, ми можемо розраховувати на підтримку муніципалітету. У Варшаві є Управління культури та Управління освіти, і з ними у нас налагоджена хороша співпраця. Але йдеться про невеликі суми. Максимальний грант, який вони можуть виділити, становить 20 тисяч злотих (€ 5,000) на рік. 

Також ми одержували підтримку від бізнесу, зокрема компаній PricewaterhouseCoopers та Orange. Ці партнерські програми стосувалися зменшення соціального виключення та інноваційних методів освіти. Окрім нашої кооперації, ці компанії опікуються й іншими проектами у сфері соціальної відповідальності. Фокус КСВ компанії Pricewaterhouse Coopers – міжсекторна співпраця у малих спільнотах. Компанія Orange здійснює проект Pracownie Orange, що пропонує комерційну та соціальну альтернативу будинкам культури, які досить занедбані в Польщі. Вони дають гроші місцевим діячам, і ті створюють усе наново.

Ми намагаємося розвивати партнерські програми з бізнесом, але це не завжди просто. Якось я працювала у комерційній рекламній компанії, тож мала змогу побачити, як усе працює з іншого боку, та вивчити їхню «мову вигоди». Я зрозуміла, що політика КСВ у великих компаніях підпорядковується певній логіці. Вони мають свою головну місію, а КСВ – це перша графа витрат, що урізається, коли вони не можуть закрити річний бюджет. Посадові особи часто налаштовані на співпрацю та здебільшого розуміють, як це може сприяти їхній місії, але, з іншого боку, існують жорсткі реалії підрахунків.

Крім того, коли людей наймають у відділи КСВ на короткий термін, вони не можуть планувати співпрацю з громадськими організаціями у довгостроковій перспективі. Було би більше шансів, якби в них було відчуття безпеки – тоді б вони могли мислити стратегічно та чекати на результати. Але коли вони бояться, що їхній бюджет можуть урізати, а їх самих звільнити, це не надто зручна позиція, щоб починати нові кампанії та розвивати стратегії разом з громадським сектором.

За моїми спостереженнями, зараз у Польщі почалося два нових процеси змін. З одного боку, є державна діяльність щодо будинків культури, яким ми допомагатимемо стати на ноги. З іншого боку, є підтримка з боку фонду Білла Ґейтса FRSI та Польсько-американського фонду свободи. Вони працюють з бібліотеками, і це дуже ефективно. Бібліотеки в малих спільнотах перебирають на себе роль будинків культури, і вони бачать великий потенціал у тому, щоб здобувати навики культурних аніматорів.