«Багато людей кажуть: нічого не можна змінити. Я щоразу переконую, що одна людина може змінити цілу країну»

Щотижня ВЕЛИКА ІДЕЯ виходить на зв'язок з одним із доброчинців Спільнокошту на Великій Ідеї, щоб поговорити з ним про суспільство, культуру та про життя. Навіщо ми це робимо? Тому що часто ми – соціальні активісти та медіа-ентузіасти – в інформаційному потоці не вловлюємо тонких хвиль, якими повниться наш простір. Нам здається цікавим і важливим передати голоси тих, про кого поки ніхто або майже ніхто не чув. Тому кожна така розмова – це свого роду відкриття. На цьому тижні ми поговорили з юристом Андрієм Стельмащуком.

 

– Усіх здивувало, що юрист профінансував на досить велику суму (5000 гривень) проект «Громадське радіо» через Спільнокошт. Питання: чому?

– Відповідь на ваше питання – в самому питанні. Як юрист я дуже гостро відчуваю необхідність змін у громадянському суспільстві, як би це пафосно не звучало. Правового поля в Україні немає, дієвих інститутів влади немає. Я працюю юристом вже майже 11 років і прекрасно бачу, як працює державна система. Що залишається робити в цій ситуації? Можна ходити на мітинги з транспарантами, з лозунгами «проти злочинної влади» – це теж, напевно, потрібно робити.

Можна і потрібно добросовісно робити свою роботу, правильно представляти інтереси свого клієнта в судах, не давати нікому хабарів, не займатися неконструктивною, незаконною діяльністю, чесно вести свій бізнес. А можна створювати якесь підґрунтя, де ці ідеї могли б поширюватися людьми, які ведуть професійну діяльність. Багато людей кажуть: нічого не можна змінити. Я щоразу переконую, що одна людина може змінити цілу країну, тому що коли почнеш змінювати себе, почнеш міняти свою поведінку, перестанеш давати хабарі даішникам, і якщо кожен буде так робити, тоді у нас не виникатиме питань, чому в державі корупція.

Мені здається, про «Громадське радiо» до того, як зробив цю, на мій погляд, скромну пожертву, я зовсім нічого не чув, але інтуїтивно мені здалося, що це може бути той самий майданчик. Я просто побачив, які люди його створюють – Ірина Славінська, Юрій Макаров. Я ходжу в «Книгарню Є», читаю «Український Тиждень», стежу у Фейсбуці, чим займається Славінська, і мені здалося, що це люди, які поділяють цінності, які мені близькі, і якщо я їх не підтримаю, то хто? У мене є можливості, є бажання, для мене це неважко. Якщо люди роблять хороший проект, то я радий допомогти їм у досягненні мети.

– Чого очікуєте від Громадського радіо?

– Я очікую, що це буде те ЗМІ, той медіа-інструмент, який буде абсолютно незалежним. Особисто мені нічого від «Громадського радіо» не потрібно – ну, щоб мене хтось там популяризував, щоб про мене сказали в ефірі або подякували. Ні, я чудово знаю, яким чином досягти певного піар-ефекту і певної популярності в тих колах, які мене цікавлять, іншими шляхами. У даному ж випадку мені важливо, щоб були люди, незалежні від тих, хто дає гроші. Тобто мені нецікаво, щоб вони якось орієнтувалися на мої думки. Я знаю, що, збираючи гроші з таких людей, як я, яким не байдуже, що відбувається, вони зможуть вільно висловлювати ті думки, які вони хочуть висловлювати. Це надихає.

Зовсім недавно розмовляв з народним депутатом Андрієм Шевченком, на зустрічі випускників Могилянки він розповідав, яким чином створювався «П'ятий канал». Це трохи інша ситуація, але все ж. Зібралися три людини, отримали фінансування і домовилися з інвестором, що той не буде встрявати в редакційну політику телеканалу. Як тільки він зробить перший крок у бік втручання, вони тут же припиняють робити те, що роблять. Тому «П'ятий канал» мав успіх.

Громадське радіо пішло іншим шляхом, почавши збирати гроші з простих громадян, до яких я належу. Ясно, що ті люди, які дали 5 000 гривень, 100 гривень або 1 гривню, не проситимуть якихось знаків уваги або подяки від радіо. Вони це зробили не для того, щоб щось натомість отримати, а щоб дійсно підтримати людей, які хочуть створювати незалежний продукт. Якщо в майбутньому «Громадське радіо» знайде того, хто буде спонсорувати їх, як Порошенко спонсорував 5 канал, і ця людина займе таку ж позицію невтручання в редакційну політику, я думаю, що це буде непоганий варіант.

– Вважаєте, це буде працювати?

– Так. Важливо, щоб у них вистачило вміння домовитися з цим інвестором, щоб він не втручався в редакційну політику. Я дуже хотів би, щоб ця ідея була поширена серед відомих людей. Думаю, таких достатньо для того, щоб «Громадське радіо» могло фінансуватися з власної кишені. Просто потрібно це популяризувати. А як популяризувати, якщо не власним прикладом?

     
   Зараз щоб вести якусь підривну діяльність, не потрібно шпигунів засилати або війська вводити. Досить в інформаційному просторі вести певну медіа-діяльність, це набагато ефективніше впливає на суспільство   
     
image

– А що робите ви?

– Я скромний юрист, партнер фірми «Василь Кісіль і Партнери», маю справу з судовою практикою та податковими спорами. І в мене є скромне переконливе відчуття від того, що відбувається у бізнесі, оскільки кожен день спілкуюся з клієнтами-бізнесменами, середніми і великими українськими та міжнародними компаніями. У них приблизно одні й ті ж проблеми, і вони теж вважають, що у нас зокрема немає вільних засобів масової інформації. Проблема в тому, що зараз, щоб вести якусь підривну діяльність, не потрібно шпигунів засилати або війська вводити. Досить в інформаційному просторі вести певну медіа-діяльність, це набагато ефективніше впливає на суспільство.

Здається, цього року було проведено дослідження про те, які найбільші загрози чекають людство в цьому столітті. Це те, що антибіотики втрачають свою дію, і складно протистояти тим вірусам, які мутують, а антибіотики з ними не справляються – медицина не встигає за тим, як віруси еволюціонують. Друге – це те, що інформація поширюється зі значною швидкістю, і ця інформація здатна підірвати Wall-street та інші біржі. Дезінформація має потужний вплив. Як у фільмі «Хвіст виляє собакою».

Інформації дуже багато. Я телевізор не дивлюся і радіо не слухаю, намагаюся її дозувати і отримувати ту інформацію, яка мені справді потрібна. Цього достатньо в інтернеті, але не всі люди мають таку можливість – багато хто живе в селах без доступу до інтернету, мають можливість дивитися тільки три державні телеканали. Вони обмежені в інформації або у них переважає той продукт, який заміняє інформацію, що дійсно стимулює їх думати – серіали та інший поп-треш – в цьому випадку людям вже не до того, щоб сприймати якусь правдиву інформацію. Взагалі людині можна впарити будь-який продукт, оскільки все, що скажуть медіа, буде сприйматися за чисту монету. Люди не мають альтернативної точки зору, каналу інформації.

– А раз ви не слухаєте радіо, чому підтримали «Громадське радіо»?

– Це не радіо в класичному розумінні, це радіо в інтернеті, яке продуктовою лінійкою умовно кажучи відрізняється від того, що ми маємо, і де ти можеш сам вибирати подкасти, які хочеш послухати. Це я дізнався вже після того, як підтримав «Громадське радіо», до речі. У мене спрацювали емоції, цей проект мені дуже сподобався, і у мене навіть питань не було, підтримати його або не підтримати, відповідь була однозначною.

Це дійсно щось таке, що важливо підтримувати. Таких проектів має бути більше, а завдяки підтримці людей, зацікавлених у суспільних змінах, ці проекти стають незалежними. Інша справа – рівень тих людей, які задіяні конкретно в цьому проекті, у випадку з «Громадським радіо» колектив дає привід вірити, що вас не зіб'ють з правильного шляху і не будуть використовувати його у політичних, пропагандистських або інших нездорових цілях.

– А своїм партнерам, колегам ви розповіли про те, що підтримали цей проект?

– Ні. Можливо, неправильно, що не розказав, але я не дуже хотів, щоб це сприйнялося як мій особистий піар. Я поставив посилання у своєму Facebook, розшарив повідомлення, що ось є Big Idea і є можливість підтримати такий проект. Думаю, цього має бути достатньо, а за руку когось вести, переконувати – неправильно. Мої колеги здатні самі приймати рішення. Просто мені здається, що юристи – це дуже особлива категорія людей. Вони всі самозакохані, як правило, у них его дуже потужне, їм важливо підкріплювати, реалізовувати це его, і коли вони побачать, що Стельмащук зробив таку пожертву, мало хто захоче бути другим. Тобто коли я так говорю, я і себе в певній мірі маю на увазі, але намагаюся це трошки стримувати, бо якийсь особистий піар – це одне, а інша справа – коли дійсно розумієш, що це правильна ідея і потрібно її підтримати.

Фото: Ганна Грабарська для biggggidea.com
Автор
writer journalist socialworker

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Із сімдесяти опитаних Українським Інститутом Майбутнього експертів та практиків 46, що складають 70 %, оцінили ймовірність збереження ручного режиму керування освітою на місцях на 9-10 балів за десятибальною шкалою.