«Багато людей кажуть: нічого не можна змінити. Я щоразу переконую, що одна людина може змінити цілу країну»

Щотижня ВЕЛИКА ІДЕЯ виходить на зв'язок з одним із доброчинців Спільнокошту на Великій Ідеї, щоб поговорити з ним про суспільство, культуру та про життя. Навіщо ми це робимо? Тому що часто ми – соціальні активісти та медіа-ентузіасти – в інформаційному потоці не вловлюємо тонких хвиль, якими повниться наш простір. Нам здається цікавим і важливим передати голоси тих, про кого поки ніхто або майже ніхто не чув. Тому кожна така розмова – це свого роду відкриття. На цьому тижні ми поговорили з юристом Андрієм Стельмащуком.

 

– Усіх здивувало, що юрист профінансував на досить велику суму (5000 гривень) проект «Громадське радіо» через Спільнокошт. Питання: чому?

– Відповідь на ваше питання – в самому питанні. Як юрист я дуже гостро відчуваю необхідність змін у громадянському суспільстві, як би це пафосно не звучало. Правового поля в Україні немає, дієвих інститутів влади немає. Я працюю юристом вже майже 11 років і прекрасно бачу, як працює державна система. Що залишається робити в цій ситуації? Можна ходити на мітинги з транспарантами, з лозунгами «проти злочинної влади» – це теж, напевно, потрібно робити.

Можна і потрібно добросовісно робити свою роботу, правильно представляти інтереси свого клієнта в судах, не давати нікому хабарів, не займатися неконструктивною, незаконною діяльністю, чесно вести свій бізнес. А можна створювати якесь підґрунтя, де ці ідеї могли б поширюватися людьми, які ведуть професійну діяльність. Багато людей кажуть: нічого не можна змінити. Я щоразу переконую, що одна людина може змінити цілу країну, тому що коли почнеш змінювати себе, почнеш міняти свою поведінку, перестанеш давати хабарі даішникам, і якщо кожен буде так робити, тоді у нас не виникатиме питань, чому в державі корупція.

Мені здається, про «Громадське радiо» до того, як зробив цю, на мій погляд, скромну пожертву, я зовсім нічого не чув, але інтуїтивно мені здалося, що це може бути той самий майданчик. Я просто побачив, які люди його створюють – Ірина Славінська, Юрій Макаров. Я ходжу в «Книгарню Є», читаю «Український Тиждень», стежу у Фейсбуці, чим займається Славінська, і мені здалося, що це люди, які поділяють цінності, які мені близькі, і якщо я їх не підтримаю, то хто? У мене є можливості, є бажання, для мене це неважко. Якщо люди роблять хороший проект, то я радий допомогти їм у досягненні мети.

– Чого очікуєте від Громадського радіо?

– Я очікую, що це буде те ЗМІ, той медіа-інструмент, який буде абсолютно незалежним. Особисто мені нічого від «Громадського радіо» не потрібно – ну, щоб мене хтось там популяризував, щоб про мене сказали в ефірі або подякували. Ні, я чудово знаю, яким чином досягти певного піар-ефекту і певної популярності в тих колах, які мене цікавлять, іншими шляхами. У даному ж випадку мені важливо, щоб були люди, незалежні від тих, хто дає гроші. Тобто мені нецікаво, щоб вони якось орієнтувалися на мої думки. Я знаю, що, збираючи гроші з таких людей, як я, яким не байдуже, що відбувається, вони зможуть вільно висловлювати ті думки, які вони хочуть висловлювати. Це надихає.

Зовсім недавно розмовляв з народним депутатом Андрієм Шевченком, на зустрічі випускників Могилянки він розповідав, яким чином створювався «П'ятий канал». Це трохи інша ситуація, але все ж. Зібралися три людини, отримали фінансування і домовилися з інвестором, що той не буде встрявати в редакційну політику телеканалу. Як тільки він зробить перший крок у бік втручання, вони тут же припиняють робити те, що роблять. Тому «П'ятий канал» мав успіх.

Громадське радіо пішло іншим шляхом, почавши збирати гроші з простих громадян, до яких я належу. Ясно, що ті люди, які дали 5 000 гривень, 100 гривень або 1 гривню, не проситимуть якихось знаків уваги або подяки від радіо. Вони це зробили не для того, щоб щось натомість отримати, а щоб дійсно підтримати людей, які хочуть створювати незалежний продукт. Якщо в майбутньому «Громадське радіо» знайде того, хто буде спонсорувати їх, як Порошенко спонсорував 5 канал, і ця людина займе таку ж позицію невтручання в редакційну політику, я думаю, що це буде непоганий варіант.

– Вважаєте, це буде працювати?

– Так. Важливо, щоб у них вистачило вміння домовитися з цим інвестором, щоб він не втручався в редакційну політику. Я дуже хотів би, щоб ця ідея була поширена серед відомих людей. Думаю, таких достатньо для того, щоб «Громадське радіо» могло фінансуватися з власної кишені. Просто потрібно це популяризувати. А як популяризувати, якщо не власним прикладом?

     
   Зараз щоб вести якусь підривну діяльність, не потрібно шпигунів засилати або війська вводити. Досить в інформаційному просторі вести певну медіа-діяльність, це набагато ефективніше впливає на суспільство   
     
image

– А що робите ви?

– Я скромний юрист, партнер фірми «Василь Кісіль і Партнери», маю справу з судовою практикою та податковими спорами. І в мене є скромне переконливе відчуття від того, що відбувається у бізнесі, оскільки кожен день спілкуюся з клієнтами-бізнесменами, середніми і великими українськими та міжнародними компаніями. У них приблизно одні й ті ж проблеми, і вони теж вважають, що у нас зокрема немає вільних засобів масової інформації. Проблема в тому, що зараз, щоб вести якусь підривну діяльність, не потрібно шпигунів засилати або війська вводити. Досить в інформаційному просторі вести певну медіа-діяльність, це набагато ефективніше впливає на суспільство.

Здається, цього року було проведено дослідження про те, які найбільші загрози чекають людство в цьому столітті. Це те, що антибіотики втрачають свою дію, і складно протистояти тим вірусам, які мутують, а антибіотики з ними не справляються – медицина не встигає за тим, як віруси еволюціонують. Друге – це те, що інформація поширюється зі значною швидкістю, і ця інформація здатна підірвати Wall-street та інші біржі. Дезінформація має потужний вплив. Як у фільмі «Хвіст виляє собакою».

Інформації дуже багато. Я телевізор не дивлюся і радіо не слухаю, намагаюся її дозувати і отримувати ту інформацію, яка мені справді потрібна. Цього достатньо в інтернеті, але не всі люди мають таку можливість – багато хто живе в селах без доступу до інтернету, мають можливість дивитися тільки три державні телеканали. Вони обмежені в інформації або у них переважає той продукт, який заміняє інформацію, що дійсно стимулює їх думати – серіали та інший поп-треш – в цьому випадку людям вже не до того, щоб сприймати якусь правдиву інформацію. Взагалі людині можна впарити будь-який продукт, оскільки все, що скажуть медіа, буде сприйматися за чисту монету. Люди не мають альтернативної точки зору, каналу інформації.

– А раз ви не слухаєте радіо, чому підтримали «Громадське радіо»?

– Це не радіо в класичному розумінні, це радіо в інтернеті, яке продуктовою лінійкою умовно кажучи відрізняється від того, що ми маємо, і де ти можеш сам вибирати подкасти, які хочеш послухати. Це я дізнався вже після того, як підтримав «Громадське радіо», до речі. У мене спрацювали емоції, цей проект мені дуже сподобався, і у мене навіть питань не було, підтримати його або не підтримати, відповідь була однозначною.

Це дійсно щось таке, що важливо підтримувати. Таких проектів має бути більше, а завдяки підтримці людей, зацікавлених у суспільних змінах, ці проекти стають незалежними. Інша справа – рівень тих людей, які задіяні конкретно в цьому проекті, у випадку з «Громадським радіо» колектив дає привід вірити, що вас не зіб'ють з правильного шляху і не будуть використовувати його у політичних, пропагандистських або інших нездорових цілях.

– А своїм партнерам, колегам ви розповіли про те, що підтримали цей проект?

– Ні. Можливо, неправильно, що не розказав, але я не дуже хотів, щоб це сприйнялося як мій особистий піар. Я поставив посилання у своєму Facebook, розшарив повідомлення, що ось є Big Idea і є можливість підтримати такий проект. Думаю, цього має бути достатньо, а за руку когось вести, переконувати – неправильно. Мої колеги здатні самі приймати рішення. Просто мені здається, що юристи – це дуже особлива категорія людей. Вони всі самозакохані, як правило, у них его дуже потужне, їм важливо підкріплювати, реалізовувати це его, і коли вони побачать, що Стельмащук зробив таку пожертву, мало хто захоче бути другим. Тобто коли я так говорю, я і себе в певній мірі маю на увазі, але намагаюся це трошки стримувати, бо якийсь особистий піар – це одне, а інша справа – коли дійсно розумієш, що це правильна ідея і потрібно її підтримати.

Фото: Ганна Грабарська для biggggidea.com
Автор
writer journalist socialworker

Зрозумілі поради, завдяки яким бізнес зможе вийти на краудфандинг, а значить залучити ресурси, підвищити впізнаваність свого бренду та зростити спроможність команди.

Маршалл Розенберг, автор терміну «Ненасильницька Комунікація», говорив, що конфліктів на рівні потреб не існує, вони існують на рівні стратегії задоволення цих потреб.