Людина проводить у сні третину свого життя. Але в наш час, коли життя стає інтенсивнішим, і перед нами постає все більше викликів, для багатьох людей восьмигодинний сон є розкішшю. Мартін Іден, герой однойменного роману Джека Лондона, вирішив спати лише 5 годин на добу, щоби присвячувати якомога більше часу самоосвіті. Сьогодні такий режим – вже не виняток: клерки та фрілансери, підприємці та митці, вчені й активісти жертвують сном заради того, щоб встигати робити більше. І все ж таки ми звідусіль чуємо, що хронічне недосипання викликає численні психофізичні розлади, які зокрема перешкоджають нам бути продуктивними. Отже, свій організм неможливо обманути?

Виявляється, існує «хакерський» спосіб спати значно менше і при цьому добре почуватися – поліфазовий сон або засинання кілька разів на день. В основі цього методу лежить розуміння структури людського сну. Як відомо, сон складається з циклів, кожен з яких містить п’ять стадій, пов’язаних із різними типами мозкової активності. Теоретики поліфазового сну вважають, що для нормального функціонування організму достатньо лише однієї з них – фази швидкого сну, під час якої наш мозок проявляє підвищену активність, а ми бачимо сновидіння. Щоночі ми витрачаємо на цю фазу лише півтори-дві години. Концепція поліфазового сну пропонує відмовитись від решти стадій і таким чином значно скоротити нашу потребу у сні.

Зазвичай фаза швидкого сну є завершальною в циклі. Але коли ми засинаємо після довгого періоду безсоння, ця фаза наступає миттєво, тому що організм намагається передусім надолужити саме її. Поліфазовий сон – це режим, що привчає мозок одразу входити у фазу швидкого сну, минаючи перші чотири стадії. Метод полягає в тому, щоб кілька разів протягом дня засинати на 20 хвилин – саме стільки потрібно для завершення фази швидкого сну. Таким чином звичайний півторагодинний цикл сну стискається у кілька разів.

Існує кілька можливих схем поліфазового сну, що передбачають від одного до шести 20-хвилинних снів на день. Чим більше разів ми зможемо пережити фазу швидкого сну протягом дня, тим меншою буде наша потреба в базовому нічному сні, а отже і загальна добова тривалість сну. Досягти ефекту восьмигодинного сну можна завдяки таким режимам:

• 1×20 хвилин + 6 годин вночі = 6,3 години
• 2×20 хвилин + 4,5 години вночі = 5,2 години
• 3×20 хвилин + 3 години вночі = 4 години
• 4×20 хвилин + 1,5 години вночі = 2,8 години
• 6×20 хвилин = 2 години

Цікаво, що перша з цих схем є поширеною у країнах Латинської Америки, де практикується сієста – післяобідній відпочинок тривалістю 20–30 хвилин. Остання схема, що повністю виключає тривалий базовий сон, приписується Леонардо да Вінчі. Яку б схему ви не обрали, важливою умовою втілення поліфазового режиму є рівномірний розподіл 20-хвилинних снів протягом дня. Якщо пропустити короткий сон або заснути на довший проміжок часу, це може зруйнувати режим та спричинити почуття виснаженості на весь день.

Адаптація до нового режиму сну може зайняти один-два тижні, і на цей час не варто планувати важливих справ. Якщо витримати перехідний період, не збиваючись із ритму, поліфазовий режим увійде у звичку, і організм сам буде прагнути сну у відповідні моменти. Практики поліфазового сну запевняють, що чудово почуваються впродовж дня і не відчувають жодних побічних ефектів такого режиму в довгостроковій перспективі.

Основні труднощі у практикуванні такої системи можуть стосуватися соціального контексту: поза межами дому людині значно важче знайти можливість подрімати, особливо якщо вона має нормативний робочий час. Але якщо ви все-таки маєте змогу побудувати свій графік навколо поліфазового режиму сну, не забувайте, що він має сенс лише в тому випадку, якщо вам дійсно є чим зайнятися у вивільнений час. Робіть те, що вас захоплює, – наприклад, навчайтеся чи працюйте над проектом. Або сходіть на Євромайдан.

Якщо ж ви поки не маєте наміру радикально змінювати свої звички або вам немає куди поспішати, можете скористатися сервісом http://sleepyti.me/ для визначення оптимальної тривалості старого-доброго нічного сну.

Фото з ресурсу pixdaus.com